Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації. Біологічні антимутаційні механізми.
2. Сформулюйте і запишіть основні положення мутаційної теорії:
1. Мутації виникають раптово, стрибкоподібно, без переходів.
2. Мутації є спадковими, тобто стійко передаються з покоління в покоління.
3. Мутації не утворюють неперервних рядів, не групуються навколо середнього типу, є якісними змінами.
4. Мутації не спрямовані — піддаватися мутації може будь-який локус, спричиняючи зміни як незначних ознак, так і життєво важливих ознак у будь-якому напрямку.
5. Одні й ті ж мутації можуть виникати повторно.
6. Мутації є індивідуальними, тобто виникають у окремих особин.
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини.
1. Подивіться навчальне відео
2. Запишіть в зошиті запам'ятайте
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість — це передача потомству певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими факторами, що локалізовані у мітохондріях цитоплазми.
Мітохондріальний геном містить 13 генів і низку послідовностей, що кодують різні РНК. Успадкування відбувається не за законами Менделя, а лише за материнською лінією: від матері — до нащадків. Мітохондріальна ДНК яйцеклітини не піддається рекомбінації та успадковується цілком. Мітохондрії сперматозоїда розташовані лише в середині та в кінці джгутика, який під час запліднення не проникає в яйцеклітину. Таким чином, у зиготі опиняються лише мітохондрії, успадковані від матері разом з цитоплазмою яйцеклітини.
☺❤☺❤☺❤☺❤☺❤☺❤
1. Які є фундаментальні властивості живого?
2. Що таке самоорганізація, саморегуляція і самовідтворення, для чого вони потрібні живим системам?
3. Які існують рівні організації живого?
4. Чому живим системам необхідно підтримувати свої основні показники на постійному рівні?
5. На прикладі будь-якого ссавця покажіть, як живі організми здійснюють саморегуляцію.
4. Перейдіть за посиланням та пройдіть тестування
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
БІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ (від грец. біо – життя, система
– складена
із частин) – це сукупність взаємопов’язаних
компонентів, діяльність
яких визначають їхню єдність та існування в
просторі й часі.
1. Жива природа як
багаторівнева система.
схеми).
молекулярний
-> клітинний -> організменний -> популяційно-видовий ->
біогеоценотичний (екосистемний) -» біосферний.
2. Молекулярний рівень як найнижчий рівень організації живого.
Особливості молекулярного рівня: межа
між живою і неживою природою;
структурні елементи (предмет
дослідження) ‑ макромолекули біологічно важливих речовин: білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди, вуглеводи;
процеси
життєдіяльності: обмін речовин, перетворення енергії, збереження, зміна й
реалізація спадкової інформації, закодованої в ДНК або РНК;
науки, що вивчають:
біохімія, молекулярна біологія, молекулярна генетика, ензимологія, біофізика.
2. Клітинний
рівень. Клітина ‑ елементарна одиниця будови і життєдіяльності. (Бесіда,
складання опорного конспекту).
Особливості
клітинного рівня:
-
структурний
елемент ‑ клітина, що виступає в ролі самостійного організму (бактерії,
одноклітинні рослини, одноклітинні тварини, одноклітинні) або входить до складу
багатоклітинних організмів;
процеси
життєдіяльності: обмін речовин та енергії, самовідтворення, саморегуляція,
самооновлення;науки, що вивчають:
цитологія,
цитохімія, цитогенетика, мікробіологія.
3. Тканниний4.Організменний (організмовий) рівень ‑ рівень цілісного організму.
Особливості
організменного рівня: організменний рівень в одноклітинних збігається з
клітинним структурною одиницею є окрема особина;
процеси
життєдіяльності: обмін речовин і перетворення енергії, ріст, цюзвиток,
розмноження, спадковість, мінливість;
І ‑ науки, що вивчають: анатомія, ембріологія, фізіологія, палеонтологія, генетика.
5. Надорганізмові рівні організації життя. Популяційно-видовий рівень життя.
І Особливості популяційно-видового рівня:
структурні
елементи: популяція і вид (популяція ‑ сукупність особин іншого виду, що живуть
на спільній території; вид ‑ сукупність особин, які вільно схрещуються і дають
плодюче потомство);
процеси
життєдіяльності: вільний обмін спадковою інформацією та передачача її потомству
в межах одного виду;науки, що вивчають:
популяційна генетика,
біогеографія, систематика, таксономія, екологія.
6. Біогеоценотичний (екосистемний) рівень.
Біогеоценози (екосистеми) ‑ сталі угруповання популяцій бактерій, рослин, грибів, тварин, які пов'язані між собою, а також із середовищем їхнього існування.
Особливості біогеоценотичного
(екосистемного) рівня: структурний елемент: біогеоценози або екосистема; процеси
життєдіяльності: потік енергії між популяціями різних видів, а також колообіг
речовин між їхніми біотичною (живою) та абіотичною (неживою) частинами; науки,
що вивчають: екологія, гідробіологія, біоценологія.
7. Біосферний ‑ найвищий рівень біологічної організації.
Біосфера ‑ частина зовнішніх оболонок
Землі, населена живими організмами.
1. Субстратом життя є:
а) комплекс білків, вуглеводів і мінеральних солей;
б) комплекс білків, жирів і води; в)
комплекс білків і нуклеїнових кислот;
г) тільки нуклеїнові кислоти.
2. Фундаментальні властивості живого: ,
а) первісна доцільність; б)
самовідновлення, саморегуляція й самовідтворення;
в) подразливість і рух; г) спадковість
і мінливість, дискретність і цілісність.
3. Основні ознаки життя:
а) самовідновлення і саморегуляція; б)
обмін речовин і енергії;
в) самовідтворення; г) первісна
доцільність.
4. Живе, як відкрита система, характеризується:
а) обміном речовин, енергією й інформацією з навколишнім середовищем;
б) відсутністю обміну речовин з навколишнім середовищем;
в) обміном тільки енергією з навколишнім середовищем;
г) обміном тільки енергією й інформацією з навколишнім середовищем.
5. Здатність живих організмів регулювати свій внутрішній
стан та стосунки з
довкіллям називається:
а) саморегуляцією; б) самовідтворенням; в) самовідновленням; г) цілісністю.
а) орган; б) клітина; в) тканина; г)
молекула.
7. Основною речовиною, з якої складається клітина є:
а) жир; б) мінеральна сіль; в)
вуглевод; г) білок.
8. Живі організми містять близько 80 хімічних елементів
періодичної системи
Д.І. Менделєєва, з яких найголовніші:
а) Карбон, Натрій, Оксиген, Ферум; б)
Карбон, Нітроген, Гідроген, Оксиген;
в) Нітроген, Кальцій, Оксиген, Сульфур; г)
Карбон, Фосфор, Оксиген, Магній.
9. Матеріальним носієм спадковості є: а) ДНК; б) вітаміни; в) білок;
г) ферменти.
10. Здатність організмів реагувати на зовнішні зміни
називають:
а) адаптацією; б) подразливістю; в) гомеостазом; г) пристосованістю.
11. Особливим явищем, проміжним станом між живим і неживим є:
а) бактерії; б) лишайники; в) гриби; г)
віруси.
12. Специфічні ознаки, за якими живі істоти
відрізняються від неживих тіл:
а) складаються з клітин і білків, мають генетичний апарат, побудований
з ДНК; б) рух і подразливість; в) здатність до самовідтворення;
г) збільшення своїх розмірів.
Надішліть у Вайбер фото звіт вашої роботи!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Сьоме червня
Контрольна робота за ІІ семестр
Перейдіть за посиланням та виконайте контрольну роботу. Бажаю всім успіхів!
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScOKJ7U-BQ5BESEIgWn95uSGPoFYSfZ6IqvceTISvlsaWzHRQ/viewform?usp=sf_link
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять п'яте травня
Узагальнюючий урок з теми «Репродукція та розвиток»
Повторіть параграфи 39-46.
Виконайте по можливості всі завдання.
1-12 питання тестові з однією вірною відповіддю –
0,5 бал кожна; 13 – поділити по групам – 2 бали; 14-16 теоретичні питання – 1
бал.
1. Процес відновлення організмом утрачених або
пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму: А) регенерація;
Б) репродукція; В) трансплантація.
2. Спосіб розмноження в одноклітинних, за якого з
однієї материнської клітини утворюється дві дочірні, причому удвічі дрібніші,
кожна з яких дає новий самостійний організм:
А) фрагментація; Б) шизогонія;
В) поділ навпіл; Г) спороутворення.
3. Спосіб розмноження, за якого розвиток нового
організму здійснюється із незаплідненої яйцеклітини: А) гермафродитизм;
Б) партеногенез; В) поліембріонія.
4. Перша трансплантація нирки була здійснена в 1933
році лікарем: А) Ю. Ю. Вороний;
Б) О. Гертвіг; В) Р. Реомюр; Г) Л. Гейфлік.
5. Процес відновлення пошкоджених структур
організму (органел, клітин, тканин, органів):
А) регенерація; Б) фізіологічна регенерація;
В) репаративна регенерація.
6. Пересадка органів і тканин в межах того самого
організму: А)
автотрансплантація;
Б) алотрансплантація; В) ксенотрансплантація.
7. Сукупність якісних змін, що ведуть до появи
відмінностей порівняно з попередніми стадіями клітини: А) ріст клітин;
Б) репродукція клітин; В) розвиток клітин.
8. Прямий поділ клітин, що відбувається шляхом
поділу ядра, без реплікації ДНК й конденсації хромосом та без утворення
веретена поділу:
А) амітоз;
Б)мейоз; В) мітоз.
9. Сукупність процесів, які спрямовують розвиток
клітин: А) детермінація клітин;
Б) інтеграція клітин; В) диференціація клітин.
10. Генетично запрограмована загибель клітин, в
якій провідну роль виконують внутрішньоклітинні механізми: А) некроз;
Б) апоптоз; В) старіння клітин.
11. Біологічна здатність людини відтворювати собі
подібних, що відбувається із визначальним впливом соціальних умов: А) запліднення;
Б) репродукція людини; В) ембріогенез людини.
12. Розвиток організму людини, від зиготи до
народження: А) старіння;
Б) ембріогенез; В) постембріогенез.
13. З переліку чинників, що визначають розвиток
клітин визначте:
1) зовнішні; 2) внутрішні.
А) рослинна отрута; Б) добові ритми;
В) порушення імунної системи та діяльності
ендокринних залоз; Г)
нейрогуморальна регуляція;
Д) температура; Є) віруси та бактерії;Ж) рентгенівські
промені; З) генотип;
І) гамма-промені; Ї) мутації.
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять четверте травня
Лабораторна робота №4.
Тема: Вивчення етапів ембріогенезу
Інструкція до виконання роботи у підручнику на сторінці 306. Вам потрібно виконати роботу, охайно та правильно записати в зошит та надіслати мені фотозвіт.
Всім хто не виконав попередню роботу, також чекаю!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Вісімнадцяте травня
Лабораторна робота №3.
Тема: Вивчення будови статевих клітин людини
Інструкція до виконання роботи у підручнику на сторінці 305. Вам потрібно виконати роботу, охайно та правильно записати в зошит та надіслати мені фотозвіт.
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Сімнадцяте травня
Чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку людини
1. Подивіться навчальне відео
2. Опрацюйте поданий нижче матеріал, складіть короткий конспект
Чинники, що справляють позитивний вплив на організм, який росте і розвивається:
• безпечне і сприятливе середовище життя;
• відсутність надмірних і тривалих стресових факторів;
• відмова від тютюнопаління, вживання наркотиків та алкоголю;
• раціональне харчування;
• фізична активність відповідно до вікових та фізіологічних особливостей;
• достатня тривалість відпочинку та сну;
• дотримання особистої гігієни
Чинники, що здатні справляти негативний вплив на процеси росту та розвитку людини
Вплив алкоголю на організм підлітків:
• токсична дія й отруєння навіть у невеликих дозах;
• повільне виведення та розщеплення етанолу;
• порушення обміну речовин у нервовій тканині та передачі нервових імпульсів;
• порушення роботи судин головного мозку;
• токсичне пошкодження печінки;
• токсична дія на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, погіршення роботи шлунка;
• ураження серцево-судинної системи, легень і статевої системи;
• збільшення агресивності, погіршення пам’яті та здатності виконувати елементарні арифметичні дії;
• за хронічного отруєння — затримка розвитку, зниження інтелекту та розумової діяльності.
Вплив нікотину на організм підлітків:
• порушення формування легенів;
• кашель, задуха і порушення механізмів дихання;
• схильність до застуд, респіраторних інфекцій, захворювання на туберкульоз;
• нестача кисню у тканинах унаслідок зв’язування гемоглобіну чадним газом під час паління;
• порушення серцевого ритму;
• порушення гормонального статусу;
• розлади у роботі щитовидної залози;
• загальна слабкість, швидка втомлюваність, головний біль;
• погіршення пам’яті, здатності до обчислень; утруднення у навчанні;
• затримка росту та розвитку;
• немотивована агресія; проблеми в соціальній адаптації;
• захворювання на рак легенів у дорослому житті.
Вплив наркотичних речовин на організм підлітків:
• залежність виникає набагато швидше, ніж у дорослих наркоманів, а руйнівна сила — сильніша;
• порушення соціальної поведінки — агресивність, різкі зміни настрою, схильність до правопорушень (через необхідність отримувати наркотики);
• порушення психіки — погіршення пам’яті, логічного мислення, руйнування особистості;
• порушення роботи ЦНС — уповільнена і незрозуміла мова, порушення координації рухів;
• пригнічення роботи серцево-судинної системи, серцева недостатність, руйнування судин унаслідок ін’єкцій;
• пригнічення дихального центру, хронічний бронхіт, пневмонія;
• втрата апетиту, виснаження, порушення утворення травних ферментів, порушення функцій кишечнику, цироз печінки;
• розлади гормонального фону та статевої системи.
Негативний вплив на організм, що росте і розвивається, можуть також спричиняти фізико-хімічні факторів зовнішнього середовища, такі як численні забруднювачі, отрути, шкідливі опромінення тощо.
3. Перейдіть за посиланням та пройдіть тестування
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Одинадцяте травня
Ембріогенез людини
1. Опрацюйте параграф 42
2. Опрацюйте матеріал поданий нижче
Ембріональний розвиток людини починається з утворення зиготи й закінчується народженням дитини. Він триває 40 тижнів, і за цей час із однієї клітини виростає організм, який складається з мільярдів спеціалізованих клітин. Вони утворюють тканини й органи зі спадковою інформацією, яка закодована в хромосомному наборі зиготи.
1) Перший тиждень. Дроблення заплідненої яйцеклітини, утворення бластули — порожнистої кулі — через 4-5 днів після запліднення. Дроблення починається наприкінці першої доби. Одні бластомери поділяються швидше, інші — повільніше. Перші в майбутньому утворять зв’язок зародка з організмом матері, останні — тіло зародка.
Через 6-9 днів після запліднення відбувається імплантація (проникнення і закріплення у внутрішньому шарі тканин) зародка у стінку матки. До цього моменту він росте і розвивається, використовуючи запас поживних речовин яйцеклітини. Прикріпившись, ембріон починає отримувати поживні речовини з організму матері.
2) Другий тиждень. Відбувається гаструляція. Клітини зародка спеціалізуються. Утворюються три зародкові листки — ектодерма, мезодерма та ентодерма.
3) Третій тиждень. Починається утворення хребта у зародка. Розвивається нервова трубка — початок утворення спинного та головного мозку. У жінки припиняються менструації. Це може бути ознакою вагітності.
4) Четвертий тиждень. Починається формування серця, кровоносних судин, крові та кишечнику. Розвивається пуповина.
5) П'ятий тиждень. Закладається головний мозок. З’являються зачатки кінцівок — маленькі виступи, майбутні руки та ноги. Серце має вигляд великої трубки та починає скорочуватися, перекачуючи кров. Це можна побачити під час УЗД.
6) Шостий тиждень. Починається формування очей та вух.
7) Сьомий тиждень. Розвиваються всі основні внутрішні органи. Формується обличчя. Очі набувають забарвлення. Формуються рот та язик. Починається розвиток рук та ніг.
8) До дванадцятого тижня плід є повністю сформованим: є всі органи, м’язи, кістки, можна розрізнити пальці рук та ніг добре розвинуті статеві органи. Плід набуває здатності до руху. За час вагітності, що залишився, він здебільшого росте.
9) До двадцятого тижня починається ріст волосся, у тому числі брів та вій. Розвиваються візерунки на шкірі пальців ростуть нігті на руках та ногах рука міцно стискається. Зазвичай між шістнадцятим і двадцятим тижнем дитина вперше починає рухатися.
10) Двадцять четвертий тиждень. Відкриваються очі.
11) До двадцять шостого тижня з’являються добрі шанси вижити за передчасних пологів.
12) До двадцять восьмого тижня дитина активно рухається. Реагує на дотик та гучні звуки. Ковтає амніотичну рідину та виділяє сечу.
13) До тридцятого тижня зазвичай лежить у положенні головою донизу, готуючись з’явитися на світ.
14) Сорок тижнів (9 місяців). Завершується ембріональний розвиток. Відбуваються пологи.
Ембріональна індукція — це процес впливу одних частин зародка (індуктор) на інші (реагуюча частина). У результаті такої взаємодії утворюється орган. Індуктор — частина зародка, що напрямляє розвиток інших частин зародка.
Провізорні органи — це тимчасові органи, які функціонують лише в ембріональному періоді. У людини до них належать:
■ хоріон (ворсиста оболонка зародка) — виконує захисну, трофічну, газообмінну та екскреторну функції;
■ амніон, або амніотичний мішок (водна оболонка) — захищає ембріон від висихання;
■ жовточний мішок (виріст кишки за запасам жовтка) — забезпечує живлення зародка;
■ алантоїс (сечовий мішок), накопичує відходи обміну речовин плоду, виконує видільну функцію;
■ плацента — забезпечує постійний зв’язок між організмом матері та плодом.
3. Дайте відповіді на запитання
- Що називається онтогенезом?
- Які види ембріонального розвитку?
- Скільки триває ембріональний етап?
- Що називається гаструляцією?
- На які три види шарів пділяються зародкові клітини?
- Яка роль плаценти?
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Десяте травня
Біологічні і соціальні аспекти регуляції розмноження у людини
1. Перегляньте навчальне відео
2. Зробіть короткий конспект уроку
Біологічними аспектами регуляції розмноження людини є:
1) Статеве дозрівання настає достатньо пізно: для жінок — у 17-19 років, для чоловіків — у 18-20 років.
2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. Діти можуть народжуватися протягом усього року.
3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож теоретично жінка може народжувати дітей з різницею в 1-1,5 року.
Соціальні аспекти регуляції розмноження людини в наш час такі:
1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 і до 38 років. Хоча запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.
2) Через економічні труднощі найчастіше народжують 1-2 дитини.
3) народження першої дитини відкладається до 30 років (після побудови кар’єри).
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Четверте травня
Репродуктивне здоров’я.
Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини.
1. Опрацюйте параграф 44
2. Подивіться навчальне відео
3. Виконайте вправу https://learningapps.
4. Дайте відповіді на запитання
1. Яке призначення репродуктивної медицини?
2. Які можливості репродуктивної медицини існують у наш час?
3. Яким є вплив біологічних та соціальних аспектів на регуляцію розмноження людини?
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Третє травня
Суть та біологічне значення запліднення.
1. Опрацюйте параграф 41
2. Запишіть в зошит:
-що таке запліднення,
- які існують форми запліднення,
- етапи запліднення у людини.
3. Встановіть відповідність
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять сьоме квітня
Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини.
1. Опрацюйте параграф 40
2. Подивіться навчальне відео
3. Допишіть речення:
1. Сперматозоїд складається з …
2. У шийці розміщені …
3. Форма яйцеклітини …
4. Акросома виробляє …
5. Він сприяє …
6. Хвіст забезпечує …
7. Процес дозрівання сперматозоїда триває …
8. Щодня у чоловіка дозріває сперматозоїдів …
9. Процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин називається …
10. В результаті процесу запліднення утворюється …
11. Запліднення відбувається в …
12. Кількість сперматозоїдів, які проникають в яйцеклітину …
4. Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
***************
Двадцять шосте квітня
Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань
1. Опрацюйте поданий матеріал, зробіть короткий конспект
Онкологія — від грец. онкос – пухлина і логос – наука) – (це область медицини, яка об’єднує в собі знання про ракові пухлини, а також доброякісні пухлини, вивчає поведінку клітин, що беруть участь у їх формуванні, визначає наявність в організмі злоякісної пухлини.
Онкологічні захворювання - це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених (трансформованих) соматичних клітин. Ці хвороби супроводжуються утворенням пухлин доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або злоякісного характеру.
Поширені типи злоякісних пухлин
Назва пухлини | Структури, з клітин яких утворюється |
Меланома | Меланоцити |
Карцинома | Епітеліальна тканина |
Саркома | Сполучна, кісткова, м'язова тканина |
Гліома | Гліальні клітини |
Лімфома | Лімфатична тканина |
Лейкоз | Стовбурові клітини кісткового мозку |
Онкогенні фактори — це фізичні, хімічні або біологічні фактори, дія яких стає причиною утворення в організмі доброякісних або злоякісних пухлин. Онкогенні фактори відрізняються високим різноманіттям.
Фізичні | Іонизуюче та ультрафіолетове випромінення | Ультрафіолетове випромінення збільшує ризик раку шкіри, а дія іонизуючого випромінення може уражати будь-який орган чи тканину |
Хімічні | Ароматичні вуглеводи (бензидин, бензпирен тощо), деякі сполуки Нітрогену, діоксин, спирти, речовини тютюнового диму тощо | Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини |
Біологічні | Деякі віруси, мобільні генетичні елементи, помилки систем репарації клітини, дія епігенетичних факторів | Можуть уражати будь-який орган чи тканину з наступним формуванням пухлини |
Онкогенні чинники – це чинники, що можуть спричиняти або прискорювати розвиток новоутворення.
1. Неправильне харчування - викликає виникнення пухлин у 35% випадків. Консерванти, барвники, розпушувачі, ароматизатори, поліпшувачі смаку, харчові добавки хімічного походження, які людина споживає, збільшують вірогідність виникнення раку шлунка, товстої та прямої кишок.
2. Тютюнопаління – одна з найвагоміших причин виникнення раку. Ця шкідлива звичка викликає рак легенів, ротової порожнини, стравоходу, гортані, підшлункової залози, сечового міхура та шийки матки. Рак спричиняє і пасивне куріння.
3. Радіоактивне опромінення – викликає злоякісні пухлини у 4-5% випадків. Рак шкіри найчастіше виникає через тривале сонячне опромінення. Здатне викликати онкозахворювання і рентгенівське та радіаційне опромінення.
4. Малорухомий спосіб життя також викликає онкологічні захворювання у 4-5% випадків. Надлишкова вага є чинником розвитку багатьох злоякісних пухлин, у тому числі раку молочної залози, тіла матки, товстої кишки і раку передміхурової залози.
5. Вживання алкогольних напоїв – причина виникнення 2-3% онкологічних захворювань. Найбільше ризикують ті, хто поєднує випивку з курінням.
6. Забруднення довкілля є причиною розвитку злоякісних пухлин в 1-2% випадків. Потужне джерело виникнення злоякісних новоутворень – викид в атмосферу продуктів згорання автотранспортом. Також під ризик потрапляють люди, що проживають поблизу промислових гігантів.
7. Підвищена стресовість. Під час стресу організм мобілізує всі органи і системи. Якщо стреси трапляються часто, це спричинює їх перевтому і виснаження. Унаслідок цього виникають різноманітні захворювання, які здатні, врешті-решт, спричинити рак.
8. Неякісні полімерні матеріали, з яких може бути виготовлений посуд, дитячі іграшки, меблі, здатні викликати рак дихальних шляхів.
9. Спадковість. Близько 15% раку молочної залози має спадковий характер. Також спадкову схильність мають лейкози, злоякісні лімфоми. Ретинобластома (пухлина ока) – єдине онкозахворювання у дітей, що має реальний спадковий зв’язок – приблизно в третини випадків.
10. Деякі види вірусів. Головна причина раку печінки – хронічне інфікування вірусами гепатиту В, С, раку шийки матки – вірусом папіломи людини.
11. Безсистемне вживання медпрепаратів. Ліки слід вживати після консультації з лікарем і не займатися самолікуванням.
12. Порушення вироблення гормонів статевими органами.
2. Ознайомтеся зі способами лікування злоякісних пухлин
3. Дайте відповіді на питання
· Що таке онкологія?
· Що таке онкологічні захворювання ?
· Про які злоякісні пухлини ви дізналися на цьому уроці?
· Які чинники зумовлюють онкологічні зазворювання?
· Назвіть методи лікування онкологічних захворювань?
4. Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
**********************
Двадцяте квітня
Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки
1. Подивіться навчальне відео
2. Опрацюйте поданий матеріал, зробіть конспект. Запам’ятайте
Найпоширенішими порушеннями клітинного циклу є такі:
1) Амітоз (прямий поділ клітини) — ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та ядерна оболонка, реплікація ДНК та спіралізація не відбувається. Клітина зберігає функціональну активність. Поділяється лише ядро, без утворення веретена поділу. Спадковий матеріал розподіляється випадково Утворюються двоядерні клітини, що не здатні в подальшому поділятися мітозом. За повторного амітозу утворюються багатоядерні клітини. Відбувається у клітинах, що старіють, або патологічно змінених клітинах.
2) Ендомітоз — процес подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної оболонки та утворення веретена поділу. За повторних ендомітозів кількість хромосом у ядрі може ще більше зростати наслідком цього є поліплоїдія.
3) Політенія — поява в ядрі деяких соматичних клітин величезних багатонитчастих (політенних) хромосом, у сотні разів більших за звичайні. Є результатом численних реплікацій хромосом без наступного поділу клітини або її ядра.
Наслідком порушення регуляції клітинного циклу може бути нестримний поділ клітин, що призводить до розвитку онкологічних захворювань.
2. Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Дев'ятнадцяте квітня
Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть клітин.
1. Опрацюйте поданий матеріал, головне запишіть
Ріст і розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Поняття про проліферацію і диференціацію клітин
Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної проліферації — розростанню тканин унаслідок багаторазового поділу клітин та диференціації — утворенню різних клітин з початково однорідних.
Проліферація забезпечує ріст і диференціювання тканин у процесі індивідуального розвитку, забезпечує безперервне відновлення клітин і внутрішньоклітинних структур. У разі ушкоджень органів і тканин за допомогою проліферації усувається утворений дефект і нормалізується порушена функція. Іноді проліферація може виникати внаслідок порушень гормональних впливів і призводить до збільшення органа. Внаслідок проліферації клітин, що втратили здатність диференціюватися в клітини того чи іншого органа, розвивається пухлина.
Джерелом проліферації є недиференційовані (стовбурові) клітини тканини, які, періодично зазнаючи розподілу і подальшого диференціювання, поступово перетворюються на специфічні клітини цієї тканини і виконують характерну для неї функцію. Стовбурові клітини наявні в усіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і зберігаються в багатьох тканинах зрілих організмів.
Диференціація — це поява відмінностей між клітинами, утворення спеціалізованих клітин і тканин диференціація є незворотним процесом диференційовані клітини містять такий самий набір генів (генотип), як і недиференційовані. Проте, переважна більшість генів неактивні, заблоковані. У процесі диференціації, з одного боку, включаються гени, під дією яких клітина має перетворитися на певний один тип, а з другого — пригнічувати ті гени, які могли б спрямувати її по іншому шляху диференціації. Отже, відмінності між клітинами, які мають однаковий набір генів, визначає диференціальна активність генів.
Диференціація клітин відбувається починаючи з ранніх стадій ембріогенезу і продовжується формуванням тканин під час диференціації настають зміни в цитоплазмі клітин унаслідок її взаємодії з ядром проте найбільш помітною є морфологічна диференціація (зміни внутрішньої та зовнішньої будови).
Старіння та смерть клітин
Ознаками старіння клітин організму людини є:
1) Морфологічні ознаки: зменшення й ущільнення ядра; стирання меж між клітинами; утворення вакуолей у цитоплазмі; збільшення кількості амітозів.
2) Фізико-хімічні ознаки: збільшення дисперсності колоїдів цитоплазми та ядра; збільшення в’язкості цитоплазми та каріоплазми; більш легка коагуляція внутрішньоклітинних білків після дії на них спирту, розчинів солей.
3) Біохімічні ознаки: накопичення в цитоплазмі оранжево-жовтого пігменту ліпофусцину — продукту окиснення ненасичених ліпідів; зменшення вмісту води в клітині; зниження активності ферментів; збільшення вмісту холестерину; зменшення вмісту білка лецетину.
4) Функціональні ознаки: знижується інтенсивність внутрішньоклітинного дихання; пригнічується біосинтез білка; зміна здатності реагувати на зовнішні стимули (ефект дії факторів росту та гормонів зменшується, дія токсинів, антибіотиків, радіації, теплового шоку — збільшується).
За старіння клітин відбувається незворотне блокування клітинного циклу. Пригнічується активність деяких генів. Разом зі втратою здатності до поділу клітини втрачають здатність до суттєвого оновлення.
2. Подивіться навчальне відео
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
Тринадцяте квітня
Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи. Правила біологічної етики.
Трансплантація тканин та органів
Трансплантація — це пересадка реципієнту органа або тканини, які були взяті з організму донора. Пересаджувані органи й тканини називають трансплантатами. Трансплантація виконується хірургічними методами.
Сучасна медицина може успішно здійснювати трансплантацію багатьох органів і тканин людини: серця, нирки, кісткового мозку, легень, печінки, волосся, шкіри тощо.
У випадку, коли в організм реципієнту поміщають не живі органи і тканини, а їхні механічні або електронні аналоги, такі штучні аналоги називають імплантами, а сам процес імплантацією.
Основною проблемою трансплантації є подолання імунного бар’єру. Будь-які чужі органи й тканини імунна система організму розпізнає і починає атакувати, намагаючись знищити чужорідні клітини. Це стає причиною загибелі й відторгнення трансплантатів. Для попередження цього процесу лікарям доводиться пригнічувати в пацієнта роботу імунної системи за допомогою спеціальних препаратів.
Види трансплантації
Залежно від походження трансплантата виділяють кілька видів трансплантації.
Види трансплантації
Вид трансплантації | Особливості виду трансплантації |
Клітинна Інженерія та клонування | Ця технологія передбачає вилучення потрібних клітин з організму самого пацієнта і вирощування з них потрібних органів та тканин методами клітинної інженерії |
Ізотрансплантація | Донором стає людина, повністю ідентична за геномом до реціпієнта. Це можливо коли донор і реціпієнт є монозиготними близнюками. |
Вид трансплантації | Особливості виду трансплантації |
Аутотрансплантація | Реціпієнт є донором для самого себе. Цей метод широко використовують у випадках пересадки шкіри (особливо у випадку опіків, коли шкіру з непошкоджених ділянок пересаджують на пошкоджені) та кісткового мозку |
Аллотрансплантація | У ролі донора виступає людина з генотипом, відмінним від генотипу реципієнта. Цей варіант застосовується найчастіше, бо його найлегше реалізувати практично. Для подолання проблем з імунною системою підбирають трансплантати, найбільш схожі за набором антигенів на органи донора |
Ксенотрансплантація | Догором є не людина, а тварина іншого виду. Крім проблем із відторгненням трансплантата, ця технологія вимагає урахування моральних та соціальних аспектів, бо використання таких трансплантатів може суперечити моральним чи релігійним переконанням реципієнта |
Принципи біологічної етики
Трансплантація тканин і органів робить актуальною проблему біоетики — моральних аспектів застосування цих технологій. Основні принципи біоетики, яких бажано дотримуватися для недопущення етичних проблем, запропонували американські вчені Т. Л. Бічамп і Дж. Ф. Чілдрес. Такими принципами є такі:
• принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм здоров’ям);
• принцип «не зашкодь» (вимагає мінімалізації шкоди за медичного втручання);
• принцип блага (лікар зобов’язаний здійснювати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);
• принцип справедливості (вимагає рівного ставлення до всіх пацієнтів і рівного доступу до ресурсів для медичної допомоги).
2. Дайте відповіді на запитання
1. Що таке трансплантація?
2. Які існують види трансплантації?
3. Які є основні принципи біоетики?
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
Дванадцяте квітня
Особливості процесів регенерації організму людини
1. Опрацюйте поданий матеріал
1. Біологічні основи, типи і рівні регенерації
Регенерація (відновлення) — здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.
Регенерація відбувається на таких рівнях:
• репарація ДНК (виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах);
• регенерація на субклітинному рівні;
• регенерація на клітинному рівні;
• регенерація на тканинному рівні;
• регенерація на організмовому рівні.
В одноклітинних організмів регенерація відбувається шляхом відновлення втрачених органел чи частин клітини. Регенерацією є також відновлення цілого організму з його фрагмента (наприклад, прісноводної гідри чи морської зірки).
Типи регенерації. Регенерацію, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму й не пов’язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною. Процеси відновлення та оновлення відбуваються в організмі протягом усього життя. Наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри. Птахи періодично змінюють пір’я, ссавці — волосяний покрив. У листяних рослин листя помірного клімату щорічно восени опадають листки і замінюються навесні новими.
Інший вид регенерації — репаративна. Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою та атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою (приклад: відновлення хвоста у ящірки). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно (приклад: антена замість ампутованого ока у рака).
Репаративна (відновна) регенерація є по суті посиленою фізіологічною регенерацією у хворому організмі. Під час захворювання фізіологічна регенерація «трансформується» в репаративну, яка після одужання хворого знову повертається в рамки фізіологічної.
За репаративної регенерації на тілі можуть залишатися рубці та шрами.
2. Особливості процесів регенерації організму людини
У людини добре регенерує епідерміс, а також його похідні — волосся та нігті, клітини слизових та серозних оболонок, внутрішніх органів, клітини кісткового мозку. Здатність до регенерації має також кісткова тканина (кістки зростаються після переломів). Відновлюється печінка (зі втратою до 75 %) до повної маси, однак це відбувається завдяки збільшенню розміру клітин, а не їхньої кількості. За певних умов можуть обмежено регенерувати кінці пальців (якщо був утрачений фрагмент пальця до першої фаланги).
Загалом клітини тканин організму тварин і людини відносно фізіологічної регенерації поділяються на три групи:
• лабільні — швидко і легко відновлюються (клітини крові, епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, епідермісу);
• стабільні — мають обмежену спроможність до розмноження (клітини печінки, підшлункової залози, слинних залоз та ін.);
• статичні — не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні (клітини посмугованої м’язової і нервової тканин).
Новітні дослідження виявили, що ЦНС усе ж таки здатна утворювати в невеликій кількості нові нейрони і формувати потім нові синаптичні зв’язки.
На процес регенерації впливають:
1) Вік — у молодому та юнацькому віці процеси регенерації перебігають інтенсивніше і більш досконало, ніж у літніх або людей старечого віку.
2) Харчування й обмін речовин — порушення загального харчування, що супроводжується виснаженням або авітамінозом (особливо дефіцитом вітамінів С і D), затримує й уповільнює процеси регенерації.
3) Гормональний фон — порушення функціонування залоз внутрішньої секреції (особливо наднирників, щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз) загальмовує процеси регенерації.
4) Стан кровотворення — наявність анемії та лімфопенії є доведеною у клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму.
5) Стан центральної нервової системи — гострі або хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні механізми (найбільш чутливою вважається слизова оболонка шлунково- кишкового тракту, де можуть утворитися так звані «стресові» виразки).
6) Стан іннервації, кровообігу і лімфообігу — ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів або утворення трофічних виразок.
2. Заповніть таблицю
|
Фізіологічна
регенерація |
Ознака |
Репаративна
регенерація |
|
|
визначення |
|
|
|
значення |
|
|
|
відносна
швидкість |
|
|
|
приклади |
|
3. Дайте відповіді на запитання
1. Що таке регенерація? Які типи та рівні регенерації існують?
2. У чому особливості регенерації людини?
3. Які види трансплантації тканин існують? Які перспективи цього напрямку?
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
Шосте квітня
Репродукція як механізм забезпечення безперервності існування видів.
1.Подивіться навчальне відео
2. Опрацюйте параграф 39, складіть конспект
3.Виконайте завдання в зошиті:
1. Який процес на молекулярному рівні забезпечує розмноження організмів?
А регенерація Б реплікація В мейоз Г кросинговер
2. Утворення яких клітин забезпечує мітоз?
А гаплоїдних нестатевих Б гаплоїдних статевих
В диплоїдних нестатевих Г диплоїдних статевих
3. Назвіть дві основних форми розмноження.
А біотичне й абіотичне Б гомологічне й аналогічне
В екзо- й ендогенне Г статеве й нестатеве
4. Який недолік розмноження за участю нестатевих клітин?
А велика кількість нащадків Б подібність нащадків
В різноманітність нащадків Г повільний темп розмноження
5. Назвіть спосіб нестатевого розмноження у гідри прісноводної та коралових поліпів.
А поділ навпіл Б шизогонія В брунькування Г спороутворення
6. Які органи забезпечують спороутворення у папоротей?
А антеридіїй архегонії Б соруси В квітки Г шишки
7. Як називається процес розвитку кількох зародків з однієї зиготи?
А партеногенез Б гермафродитизм В роздільностатевість Г поліембріонія
8. Який спосіб розмноження забезпечує утворення робочих особин бджоли медоносної?
А партеногенез Б гермафродитизм В роздільностатевість Г поліембріонія
9. Укажіть механізм, що запобігає самозапиленню у квіткових рослин.
А відсутність квіток Б неодночасне дозрівання тичинок і маточок у квітках однієї рослини В стерильність квіток Г двостатевість квіток
10. Установіть відповідність між способом нестатевого розмноження та представниками.
1 Поділ навпіл | А Хрящові риби, амфібії |
2 Шизогонія | Б Дріжджі, губки |
3 Фрагментація | В Хлорела, амеба-протей |
4 Брунькування | Г Малярійний плазмодій |
| Д Улотрикс, морські зірки |
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
П’яте квітня
Урок узагальнення та систематизації знань
з теми «Спадковість і мінливість»
Перейдіть за посиланням та пройдіть тестування. Будьте уважні, не поспішайте. Оцінка зарахується, як контрольна робота.
Всім успіхів!
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Тридцяте березня
Практична робота №2
"Розв'язування типових генетичних задач"
Інструкція по виконанню практичної роботи в підручнику ст.224-227. Виконати по можливості всі задачі. Зразки по виконанню задач подаються. Якщо ви забули як виконуються генетичні задачі подивіться навчальне відео.
Бажаю успіхів!
Надішліть фотозвіт виконаної роботи мені у Вайбер!!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять дев'яте березня
Лабораторна робота № 2
Тема: Вивчення закономірностей модифікаційної мінливості.
1. Подивіться навчальне відео
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять третє березня
Методи діагностики та профілактики спадкових хвороб людини.
Медико-генетичне консультування та його організація.
1. Опрацюйте параграф 37
2. Дайте письмово відповіді на питання:
- Чи можна діагностувати та визначати спадкові хвороби?
- Що таке пренатальне генетичне тестування?
- Чим відрізняється постнатальне і пренатальне тестування?
- Яка різниця між секвенуванням геному людини і полімеразною ланцюговою реакцією?
- Як ви вважаєте чи може бути ефективною профілактика спадкових захворювань? Аргументуйте свою відповідь.
Надішліть фото звіт мені у Вайбер!!!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять друге березня
Сучасні завдання медичної генетики
1. Подивіться навчальне відео
1.
Що таке медична генетика?
2.
Які основні завдання медичної генетики?
3.
Які методи може використовувати медична генетика?
4.
На конкретних прикладах покажіть основні напрямки роботи медичної
генетики
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Двадцять третє лютого
Генетичний моніторинг в людських спільнотах
1. Опрацюйте поданий матеріал та складіть конспект
Слово
«моніторинг» запозичене з англійської мови. Його значення — це
відслідковування, постійне спостереження. Термін означає системи чи методи
організації досліджень з метою визначення динаміки в різних галузях діяльності
людини. Так, є екологічний моніторинг, фінансовий моніторинг, освітній
моніторинг. А що таке генетичний моніторинг?
Система генетичного моніторингу почала розвиватися із 60-х років XX століття після так званої «талідомідної катастрофи»,
коли негативна дія лікарського препарату талідоміду стала причиною народження
кількох тисяч дітей з вадами розвитку. Але
хоча цей випадок і став приводом для створення системи генетичного моніторингу,
спостереження за подібними до талідоміду речовинами не входить до кола завдань
сучасного генетичного моніторингу.
Генетичний моніторинг— це заходи, за допомогою яких відстежують виникнення
і поширення спадкових патологій. Моніторинг здійснюється через обстеження
певних груп населення і виявлення нових мутацій, що були успадковані від попередніх
поколінь; збирання, обробку, аналіз і збереження інформації про виникнення
захворювань, які можуть бути викликані мутагенною дією середовища.
ГЕНЕТИЧНИЙ
МОНІТОРИНГ — це систематичне спостереження за станом генофонду популяції, що
дає змогу оцінювати наявний мутаційний процес та прогнозувати його зміни.
Цей вид спостереження передбачає:
•
збирання
•
обробку
•
аналіз
•
збереження інформації про виникнення захворювань,
зумовлених мутагенним впливом середовища.
За допомогою моніторингу можна:
•
а) визначати спрямованість спадкової мінливості в
популяціях людини;
•
б) визначати частоту деяких мутацій та інтенсивність
мутаційного процесу;
•
в) проводити «інвентаризацію» та створювати реєстр
спадкових захворювань людини;
•
г) прогнозувати кількість людей зі спадковими
захворюваннями;
•
д) оцінювати шкідливий вплив мутагенних чинників
середовища
Напрямки генетичного моніторингу:
•
фенотипічний моніторинг (спостереження за частотою
домінантних мутацій),
•
біохімічний моніторинг (виявлення біохімічних
порушень),
•
цитогенетичний моніторинг (спостереження вивчення частоти
хромосомних та геномних мутацій),
•
молекулярно-генетичний моніторинг (розробляють з метою
виявлення генетичних порушень),
•
моніторинг архівних документів (для визначення темпів
мутаційного процесу за змінами частот летальних мутацій).
Головні завдання генетичного
моніторингу полягають у визначенні темпу мутаційного процесу в населення;
розрахунку генетичного вантажу і шкоди для здоров’я у зв’язку з цим.
Спільна популяція людини
позначає сукупність усіх людей Землі. Спільна популяція сучасної людини поділяється
на:
■ раси (австралійська,
азіатська, європейська, негроїдна);
■ нації (американці, китайці,
монголи, українці, татари тощо);
■ народи і народності (великі
й малі популяційні групи);
■ етнічні групи (близько 5-6
тис.) — у кожній групі своя мова спілкування або наріччя.
Особливості генофонду людини:
1) глибоке диференціювання або
неоднорідність генотипів за збереження загальної сукупності генів;
2) залежність генофонду
сучасної людини від генофонду його предків;
3) генетична цілісність генофонду;
Для чого здійснюють скринінг у медицині?
•
Скринінг (від англ. screening — просіювання, сортування)
— стратегія в організації охорони здоров’я, спрямована на виявлення захворювань
у людини в процесі масового обстеження населення.
У медицині застосовують:
• масовий скринінг всього населення
•
пренатальний
скринінг новонароджених
•
кардіологічний
•
Урологічний
•
гінекологічний скринінг тощо
2. На наступний урок підготуйте повідоблення "Спадкові хвороби людини"
************************************
Дев'яте лютого
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини.
1. Подивіться навчальне відео
2. Запишіть в зошиті запам'ятайте
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість — це передача потомству певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими факторами, що локалізовані у мітохондріях цитоплазми.
Мітохондріальний геном містить 13 генів і низку послідовностей, що кодують різні РНК. Успадкування відбувається не за законами Менделя, а лише за материнською лінією: від матері — до нащадків. Мітохондріальна ДНК яйцеклітини не піддається рекомбінації та успадковується цілком. Мітохондрії сперматозоїда розташовані лише в середині та в кінці джгутика, який під час запліднення не проникає в яйцеклітину. Таким чином, у зиготі опиняються лише мітохондрії, успадковані від матері разом з цитоплазмою яйцеклітини.
☺❤☺❤☺❤☺❤☺❤☺❤☺
Восьме лютого
Сучасний стан досліджень геному людини.
Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини.
1. Уважно прочитайте матеріал поданий нижче та складіть конспект
1.
Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини
Молекулярно-генетичні
методи дослідження спадковості (під запис) — це велика і різноманітна група методів,
призначених для вивчення молекул ДНК (алеля, гена, частини хромосоми) — як
нормальних, так і пошкоджених, і розшифрування первинної послідовності
нуклеотидів.
Етапи
дослідження є такими:
1) Отримання
зразків ДНК: виділення всієї ДНК з клітин; рестрикція ДНК — отримання
окремих фрагментів.
2) Ампліфікація —
накопичення (помноження, клонування) однакових фрагментів ДНК. Застосовується
метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
3) Електрофорез
фрагментів ДНК — розділення фрагментів за молекулярною масою та
електричним зарядом на поверхні гелю з агару. Кожен фрагмент має певні розміри
і займає в гелі певне місце у вигляді смуги.
4) Ідентифікація
окремих фрагментів ДНК. Фрагменти ДНК переносять на спеціальні фільтри, де
відбувається їх гібридизація з радіоактивними синтетичними зондами або
клонованими фрагментами ДНК. Зонд виявляє потрібний фрагмент ДНК шляхом
зв’язування з комплементарними до нього нуклеотидними послідовностями
фрагмента.
На
сьогодні вивчення структури ДНК за цим методом є автоматизованим і відбувається
у спеціальних приладах — секвенаторах.
Молекулярно-генетичні
дослідження застосовують:
1)
У клінічній лабораторній діагностиці:
•
діагностика вірусних інфекцій (ВІЛ, гепатит, статеві інфекції та ін.);
•
визначення батьківства;
•
діагностика спадкових хвороб (виявлення мутацій);
•
судова медицина (ідентифікація особи).
2)
Фундаментальна наука:
•
секвенування (визначення нуклеотидної послідовності);
•
клонування генів;
•
генна інженерія (створення трансгенних тварин і рослин);
•
генна терапія;
•
напрямлений мутагенез.
2.
Сучасний стан досліджень геному людини
1990
року був створений міжнародний проект «Геном людини», мета якого полягає у
визначенні послідовностей ДНК та локалізація генів і їхніх функцій. Спочатку
2000 року було створено попередній варіант — «чернетка» геному (83 %). А 2003
року геном людини був майже повністю секвенований (99,9 %) — була прочитана
послідовність 3 млрд пар основ, з яких побудована ДНК всіх 23 пар хромосом
людини (деякі гетерохроматинові ділянки не секвеновані й сьогодні). Генетична
довжина геному людини складає 3000 сантимор-ганід.
Були
складені карти геному, карбовано близько 40 тис. кодуючих послідовностей.
Загальне число генів, ймовірно, складає 30,5-40 тис. (за іншими даними — 20-25
тис.).
На
сьогодні весь геном людини вивчений і картований у вигляді великих фрагментів,
які перекривають один одного розташування кожного з цих фрагментів на хромосомі
визначено з високою точністю.
Залишаються
невивченими:
•
центральні частини кожної хромосоми — центромери, які містять велику кількість
послідовностей ДНК, що повторюються;
•
кінці хромосом — теломери, які також складаються з повторювальних фрагментів і
тому в більшості із 46 хромосом їх розшифрування не завершено;
•
також лишаються ще кілька «білих плям», розкиданих по всьому геному; деякі з
них доволі великі, але є сподівання, що вони будуть розшифровані у найближчі
роки.
Розшифрування
геному людини сприятиме розвитку нових напрямків у медицині, вивченню природи
спадкових і злоякісних хвороб (рак молочної залози, гемофілія, захворювання
печінки та ін.), розробці генної та клітинної теорії, теорії еволюції.
1. Моногенне успадкування ознак у людини
Моногенним називається такий тип успадкування,
коли спадкова однака контролюється одним геном.
Аутосомно-домінантне успадкування моногенних ознак. Внаслідок того, що
домінантні гени, які викликають розвиток захворювання, в гомозиготному стані
здебільшого летальні, то всі шлюби між здоровими і хворими належать до типу Аа
х аа, де А — домінантний ген, який визначає розвиток спадкового захворювання, а
— рецесивний ген.
За цього типу успадкування хвороб переважають такі умови:
■ кожна хвора людина має хворого одного з батьків;
■ захворювання передається спадково;
■ хворі є в кожному поколінні;
■ у здорових батьків діти будуть здоровими;
■ захворіти можуть і чоловіки, і жінки однаково часто, оскільки ген
локалізується в аутосомі;
■ імовірність народження хворої дитини, якщо хворий один з батьків,
становить 50 %.
За таким типом успадковуються деякі нормальні й патологічні ознаки:
■ біле пасмо волосся;
■ волосся жорстке, пряме;
■ шерстисте волосся — коротке, кучеряве, пишне:
■ темне волосся;
■ товста шкіра.
Аутосомно-рецесивне успадкування моногенних
ознак. Якщо рецесивні гени локалізовані в аутосомах, то з’являються вони тільки
в разі шлюбу двох гетерозигот або гомозигот за рецесивним алелем. Існують три
варіанти шлюбів:
1) аа х аа — всі діти хворі;
2) Аа х аа — 50 % дітей будуть хворими, 50 % фенотипно здорові, але є
носіями мутантного гена;
3) Аа х Аа — 25 % дітей будуть хворими, 75 % фенотипно здорові, але 50
% з них є носіями патологічного гена.
За аутосомно-рецесивним типом успадковуються такі ознаки в людини:
■ волосся пряме, тонке;
■ шкіра тонка;
■ 0(І) група крові;
■ група крові Rh-.
Аутосомно-рецесивний тип успадкування хвороб має ряд характерних рис:
■ від здорових батьків народжуються хворі діти;
■ від хворого батька народжуються здорові діти;
■ хворіють в основному сибси (брати, сестри), а не батьки і діти, як за
домінантного типу успадкування;
■ однаково часто хворіють чоловіки і жінки;
■ у гетерозиготних носіїв співвідношення хворих і здорових дітей
складає 1:3.
2. Полігенне успадкування ознак у людини
Більшість кількісних ознак організмів
визначається декількома неалельними генами (полігенами). У цьому випадку два
або більше домінантних алелів однаковою мірою впливають на розвиток однієї й
тієї ж ознаки. їхня дія підсумовується. Тому полімерні гени позначають однією
літерою латинського алфавіту з цифровим індексом, наприклад: А1А1 і a1a1, A2A2
і a2a2, A3A3 і a3a3 і т. д.
Полімерними генами визначається багато
морфологічних, фізіологічних і патологічних особливостей:
■ зріст;
■ маса тіла;
■ статура;
■ величина артеріального тиску та ін.
3. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини
Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість —
це передача потомству певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими
факторами, що локалізовані у мітохондріях цитоплазми.
Мітохондріальний
геном містить 13 генів і низку послідовностей, що кодують різні РНК.
Успадкування відбувається не за законами Менделя, а лише за материнською
лінією: від матері — до нащадків. Мітохондріальна ДНК яйцеклітини не піддається
рекомбінації та успадковується цілком. Мітохондрії сперматозоїда розташовані
лише в середині та в кінці джгутика, який під час запліднення не проникає в
яйцеклітину. Таким чином, у зиготі опиняються лише мітохондрії, успадковані від
матері разом з цитоплазмою яйцеклітини.
2.Встановіть відповідність
|
1 Репарація |
А Використання спадкової інформації генів для
синтезу білків і РНК |
|
2 Реплікація |
Г Процес виправлення клітиною пошкоджень її ДНК |
|
3 Транскрипція |
Е Процес самоподвоєння молекули ДНК |
|
4 Трансляція |
І Сукупність всієї спадкової генетичної інформації
організму |
|
5 Кросинговер |
К Процес утворення додаткових копій фрагмента ДНК |
|
6 Геном |
Н Процес переписування інформації з ДНК на іРНК |
|
7 Ампліфікація |
М Обмін ділянками між гомологічними хромосомами |
|
8 Експресія |
О Синтез білків на матриці іРНК, що відбувається на
рибосомах |
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Тринадцяте квітня
Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у
людини.
1.
Опрацюйте параграф 40
2.
Подивіться навчальне відео
3. Допишіть речення:
1. Сперматозоїд складається з …
2. У шийці розміщені …
3. Форма яйцеклітини …
4. Акросома виробляє …
5. Він сприяє …
6. Хвіст забезпечує …
7. Процес дозрівання сперматозоїда
триває …
8. Щодня у чоловіка дозріває
сперматозоїдів …
9. Процес злиття чоловічої і жіночої
статевих клітин називається …
10.
В результаті
процесу запліднення утворюється …
11.
Запліднення
відбувається в …
12.
Кількість
сперматозоїдів, які проникають в яйцеклітину …
4. Надішліть фото звіт мені у
Вайбер!!!
***************
Дванадцяте
квітня
Поняття про онкогенні фактори та
онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань
1.
Опрацюйте поданий матеріал, зробіть
короткий конспект
Онкологія — від грец. онкос – пухлина і логос – наука)
– (це область медицини, яка об’єднує в собі
знання про ракові пухлини, а також
доброякісні пухлини, вивчає поведінку
клітин, що беруть участь у їх формуванні, визначає наявність в організмі
злоякісної пухлини.
Онкологічні
захворювання - це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених
(трансформованих) соматичних клітин. Ці хвороби
супроводжуються утворенням пухлин доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або
злоякісного характеру.
Поширені типи злоякісних пухлин
|
Назва пухлини |
Структури, з клітин яких утворюється |
|
Меланома |
Меланоцити |
|
Карцинома |
Епітеліальна тканина |
|
Саркома |
Сполучна, кісткова, м'язова тканина |
|
Гліома |
Гліальні клітини |
|
Лімфома |
Лімфатична тканина |
|
Лейкоз |
Стовбурові клітини кісткового мозку |
Онкогенні фактори — це фізичні, хімічні або біологічні фактори, дія яких
стає причиною утворення в організмі доброякісних або злоякісних пухлин.
Онкогенні фактори відрізняються високим різноманіттям.
|
Фізичні |
Іонизуюче та ультрафіолетове випромінення |
Ультрафіолетове випромінення збільшує ризик раку
шкіри, а дія іонизуючого випромінення може уражати будь-який орган чи тканину |
|
Хімічні |
Ароматичні вуглеводи (бензидин, бензпирен тощо),
деякі сполуки Нітрогену, діоксин, спирти, речовини тютюнового диму тощо |
Можуть уражати будь-який орган чи тканину з
наступним формуванням пухлини |
|
Біологічні |
Деякі віруси, мобільні генетичні елементи, помилки
систем репарації клітини, дія епігенетичних факторів |
Можуть уражати будь-який орган чи тканину з
наступним формуванням пухлини |
Онкогенні
чинники – це чинники, що можуть спричиняти або
прискорювати розвиток новоутворення.
1. Неправильне харчування -
викликає виникнення пухлин у 35% випадків. Консерванти, барвники,
розпушувачі, ароматизатори, поліпшувачі смаку, харчові добавки хімічного
походження, які людина споживає, збільшують вірогідність виникнення раку
шлунка, товстої та прямої кишок.
2. Тютюнопаління – одна з
найвагоміших причин виникнення раку. Ця шкідлива звичка викликає рак легенів,
ротової порожнини, стравоходу, гортані, підшлункової залози, сечового міхура та
шийки матки. Рак спричиняє і пасивне куріння.
3. Радіоактивне опромінення –
викликає злоякісні пухлини у 4-5% випадків. Рак шкіри найчастіше виникає через
тривале сонячне опромінення. Здатне викликати онкозахворювання і рентгенівське
та радіаційне опромінення.
4. Малорухомий спосіб життя також
викликає онкологічні захворювання у 4-5% випадків. Надлишкова вага є чинником
розвитку багатьох злоякісних пухлин, у тому числі раку молочної залози, тіла
матки, товстої кишки і раку передміхурової залози.
5. Вживання алкогольних напоїв –
причина виникнення 2-3% онкологічних захворювань. Найбільше ризикують ті, хто
поєднує випивку з курінням.
6. Забруднення довкілля є причиною
розвитку злоякісних пухлин в 1-2% випадків. Потужне джерело виникнення
злоякісних новоутворень – викид в атмосферу продуктів згорання автотранспортом.
Також під ризик потрапляють люди, що проживають поблизу промислових гігантів.
7. Підвищена стресовість. Під час
стресу організм мобілізує всі органи і системи. Якщо стреси трапляються
часто, це спричинює їх перевтому і виснаження. Унаслідок цього виникають
різноманітні захворювання, які здатні, врешті-решт, спричинити рак.
8. Неякісні полімерні матеріали, з яких
може бути виготовлений посуд, дитячі іграшки, меблі, здатні викликати рак
дихальних шляхів.
9. Спадковість. Близько 15%
раку молочної залози має спадковий характер. Також спадкову схильність мають
лейкози, злоякісні лімфоми. Ретинобластома (пухлина ока) – єдине
онкозахворювання у дітей, що має реальний спадковий зв’язок – приблизно в
третини випадків.
10. Деякі види вірусів. Головна
причина раку печінки – хронічне інфікування вірусами гепатиту В, С, раку шийки
матки – вірусом папіломи людини.
11. Безсистемне вживання медпрепаратів. Ліки
слід вживати після консультації з лікарем і не займатися самолікуванням.
12. Порушення вироблення гормонів статевими органами.
2. Ознайомтеся зі способами лікування
злоякісних пухлин
3.
Дайте відповіді на питання
· Що таке
онкологія?
· Що таке
онкологічні захворювання ?
· Про які
злоякісні пухлини ви дізналися на цьому уроці?
· Які
чинники зумовлюють онкологічні зазворювання?
· Назвіть
методи лікування онкологічних захворювань?
4. Надішліть фото звіт мені у
Вайбер!!!
**********************
Шосте
квітня
Причини порушення клітинного циклу та їхні
наслідки
1.
Опрацюйте поданий матеріал, зробіть
конспект. Запам’ятайте
Найпоширенішими порушеннями клітинного
циклу є такі:
1) Амітоз (прямий
поділ клітини) — ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та
ядерна оболонка, реплікація ДНК та спіралізація не відбувається. Клітина
зберігає функціональну активність. Поділяється лише ядро, без утворення
веретена поділу. Спадковий матеріал розподіляється випадково Утворюються
двоядерні клітини, що не здатні в подальшому поділятися мітозом. За повторного
амітозу утворюються багатоядерні клітини. Відбувається у клітинах, що старіють,
або патологічно змінених клітинах.
2) Ендомітоз — процес
подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної оболонки та
утворення веретена поділу. За повторних ендомітозів кількість хромосом у ядрі
може ще більше зростати наслідком цього є поліплоїдія.
3) Політенія — поява в
ядрі деяких соматичних клітин величезних багатонитчастих (політенних) хромосом,
у сотні разів більших за звичайні. Є результатом численних реплікацій хромосом
без наступного поділу клітини або її ядра.
Наслідком порушення регуляції клітинного циклу може бути
нестримний поділ клітин, що призводить до розвитку онкологічних захворювань.
2. Надішліть
фото звіт мені у Вайбер!!!
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
П’яте
квітня
Ріст
та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть
клітин.
1.
Опрацюйте поданий матеріал, головне
запишіть
Ріст і розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Поняття про
проліферацію і диференціацію клітин
Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної
проліферації — розростанню тканин унаслідок багаторазового поділу клітин та
диференціації — утворенню різних клітин з початково однорідних.
Проліферація забезпечує ріст і диференціювання тканин у процесі
індивідуального розвитку, забезпечує безперервне відновлення клітин і
внутрішньоклітинних структур. У
разі ушкоджень органів і тканин за допомогою проліферації усувається утворений
дефект і нормалізується порушена функція. Іноді проліферація може виникати
внаслідок порушень гормональних впливів і призводить до збільшення органа.
Внаслідок проліферації клітин, що втратили здатність диференціюватися в клітини
того чи іншого органа, розвивається пухлина.
Джерелом
проліферації є недиференційовані (стовбурові) клітини тканини, які, періодично
зазнаючи розподілу і подальшого диференціювання, поступово перетворюються на
специфічні клітини цієї тканини і виконують характерну для неї функцію.
Стовбурові клітини наявні в усіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і
зберігаються в багатьох тканинах зрілих організмів.
Диференціація — це поява відмінностей між
клітинами, утворення спеціалізованих клітин і тканин диференціація є незворотним
процесом диференційовані клітини містять такий самий набір генів (генотип), як
і недиференційовані. Проте, переважна більшість генів неактивні, заблоковані. У
процесі диференціації, з одного боку, включаються гени, під дією яких клітина
має перетворитися на певний один тип, а з другого — пригнічувати ті гени, які
могли б спрямувати її по іншому шляху диференціації. Отже, відмінності між
клітинами, які мають однаковий набір генів, визначає диференціальна активність
генів.
Диференціація
клітин відбувається починаючи з ранніх стадій ембріогенезу і продовжується
формуванням тканин під час диференціації настають зміни в цитоплазмі клітин
унаслідок її взаємодії з ядром проте найбільш помітною є морфологічна
диференціація (зміни внутрішньої та зовнішньої будови).
Старіння та смерть клітин
Ознаками старіння
клітин організму людини є:
1) Морфологічні
ознаки: зменшення й ущільнення ядра; стирання меж між клітинами; утворення
вакуолей у цитоплазмі; збільшення кількості амітозів.
2) Фізико-хімічні
ознаки: збільшення дисперсності колоїдів цитоплазми та ядра; збільшення
в’язкості цитоплазми та каріоплазми; більш легка коагуляція внутрішньоклітинних
білків після дії на них спирту, розчинів солей.
3) Біохімічні
ознаки: накопичення в цитоплазмі оранжево-жовтого пігменту ліпофусцину —
продукту окиснення ненасичених ліпідів; зменшення вмісту води в клітині;
зниження активності ферментів; збільшення вмісту холестерину; зменшення вмісту
білка лецетину.
4) Функціональні
ознаки: знижується інтенсивність внутрішньоклітинного дихання;
пригнічується біосинтез білка; зміна здатності реагувати на зовнішні стимули
(ефект дії факторів росту та гормонів зменшується, дія токсинів, антибіотиків,
радіації, теплового шоку — збільшується).
За старіння клітин
відбувається незворотне блокування клітинного циклу. Пригнічується активність
деяких генів. Разом зі втратою здатності до поділу клітини втрачають здатність
до суттєвого оновлення.
2.
Подивіться навчальне відео
3. Надішліть
фото звіт мені у Вайбер!!!
🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀🎀
Шістнадцяте березня
Репродукція як
механізм забезпечення безперервності існування видів.
1. Перейдіть
за посиланням та пройдіть тестування з попередньої теми "Спадковість і
мінливість", ця оцінка буде зарахована, як тематична.
2. Опрацюйте
параграф 39, складіть конспект
3.Виконайте
завдання в зошиті:
1. Який процес на молекулярному рівні
забезпечує розмноження організмів?
А регенерація Б реплікація В мейоз Г кросинговер
2. Утворення яких клітин забезпечує мітоз?
А гаплоїдних
нестатевих Б гаплоїдних
статевих
В диплоїдних
нестатевих Г диплоїдних
статевих
3. Назвіть дві основних форми розмноження.
А біотичне й
абіотичне Б гомологічне
й аналогічне
В екзо- й ендогенне Г статеве
й нестатеве
4. Який недолік розмноження за участю
нестатевих клітин?
А велика кількість
нащадків Б подібність
нащадків
В різноманітність
нащадків Г повільний
темп розмноження
5. Назвіть спосіб нестатевого розмноження у
гідри прісноводної та коралових поліпів.
А поділ навпіл Б шизогонія В
брунькування Г спороутворення
6. Які органи забезпечують спороутворення у
папоротей?
А антеридіїй архегонії Б соруси В квітки Г шишки
7. Як називається процес розвитку кількох
зародків з однієї зиготи?
А партеногенез Б гермафродитизм В роздільностатевість Г поліембріонія
8. Який спосіб розмноження забезпечує
утворення робочих особин бджоли медоносної?
А партеногенез Б гермафродитизм В роздільностатевість
Г поліембріонія
9. Укажіть механізм, що запобігає
самозапиленню у квіткових рослин.
А відсутність квіток Б неодночасне
дозрівання тичинок і маточок у квітках однієї рослини В стерильність квіток Г двостатевість
квіток
10. Установіть відповідність між способом
нестатевого розмноження та представниками.
|
1
Поділ навпіл |
А
Хрящові риби, амфібії |
|
2
Шизогонія |
Б
Дріжджі, губки |
|
3 Фрагментація |
В
Хлорела, амеба-протей |
|
4
Брунькування |
Г
Малярійний плазмодій |
|
|
Д
Улотрикс, морські зірки |
4. Фотозвіт
роботи налішліть у Вайбер!
*******************************
Дев’яте березня
Практична робота
"Розв'язування
типових генетичних задач"
Інструкція по виконанню практичної роботи в підручнику ст.224-227. Виконати по можливості всі задачі. Зразки по виконанню задач подаються. Якщо ви забули як виконуються генетичні задачі подивіться навчальне відео.
Бажаю успіхів!
Надішліть
фотозвіт виконаної роботи мені у Вайбер
************************
Дев’ятнадцяте січня
Каріотип людини
та його особливості
1.
Опрацювати параграф 30
2.
Подивіться відео про визначення каріотипу людини.
3.
Ознайомтеся
з даним матеріалом.
Особливості
каріотипу людини
Каріотип — сукупність ознак
(кількість, розміри, форма та ін.) повного набору хромосом, що притаманна
клітинам організму або біологічного виду.
Каріотип людини містить 46 хромосом (23 пари). 22 пари називаються
аутомосмами, 23-тя — статевими хромосомами. Хромосома під час метафази
складається з двох хроматид, сполучених центромерою. Центромера поділяє
хромосому на два плеча. За положенням центромери розрізняють чотири типи
хромосом:
• метацентричні — центромера поділяє хромосому на дві рівні
частини;
• субметацентричні — центромера поділяє хромосому на два нерівних
плеча;
• аероцентричні — центромера розташовується майже на кінці
хромосоми, і хромосома має одне велике й одне майже непомітне плече;
• телоцентричні — паличкоподібні хромосоми із центромерою на
самому кінці хромосоми.
За морфологічними ознакам та розмірами хромосоми в каріотипі
людини поділяють на 7 груп: група А (1-3 пари) — великі метацентричні
хромосоми; група В (4, 5 пари) — великі субметацентричні хромосоми; група С
(6-12 пари) — середні субметацентричні хромосоми; група D (13-15 пари) — великі
акроцентричні; група Е (16-18 пари) — середні метацентричні (16) та субметацентричні
(17, 18); група F (19, 20 пари) — маленькі метацентричні хромосоми; група G
(21, 22 пари) — маленькі акроцентричні; статеві хромосоми (23-тя пара); у жінок
це дві Х-хромосоми, у чоловіків — Х- та Y-хромосоми.
У дозрілих статевих клітинах — яйцеклітинах та сперматозоїдах —
міститься половинний (гаплоїдний) набір хромосом.
4.
Запишіть в зошит:
-
Що
таке каріотип?
-
З
скількох хромосом складається каріотип людини?
-
З
чого складається хромосома?
-
Які
хромосоми називають аутосомами?
-
Що
таке центромера?
5.
Надішліть фотозвіт роботи!!!
🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁🎁
Вісімнадцяте січня
Регуляція
активності генів в еукаріотичній клітині
1. Прочитайте параграф 28.
2. Опрацюйте матеріал поданий нижче.
Навіщо потрібна
регуляція роботи генів?
У геномі еукаріотів міститься
кілька тисяч генів, але для життєдіяльності й виконання своїх функцій кожній
окремій клітині потрібно набагато менше генів. Так, у ссавців нервовій клітині
зорового нерва не треба виробляти ферменти слини або статеві гормони. А клітині
м’язів не потрібний синтез гемоглобіну. Тому більша частина генів у клітинах є
неактивною, «вимкненою».
Але й ті гени, які працюють не
завжди, повинні працювати однаково інтенсивно. Якщо є потреба у виробленні
травних ферментів, то гени, які їх виробляють, працюють активно. А коли потреба
минає, інтенсивність їхньої роботи слід зменшувати. Таким чином клітини
економлять ресурси організму.
Характерною
особливістю еукаріотів є те, що кількість генів у них менша (часто набагато
менша), ніж кількість білків, які синтезуються в їхніх клітинах. Це стало можливим завдяки тому, що з одного гена
організм може отримувати кілька функціональних продуктів (молекул білків).
Саме для вирішення перелічених
проблем і потрібні механізми регуляції реалізації спадкової інформації. І
еукаріоти здійснюють таку регуляцію надзвичайно ефективно.
Експресія генів
Унаслідок дії регуляторних
механізмів змінюється експресія генів. Експресія
генів — це процес, під час якого спадкова інформація певного гена
використовується для синтезу його продукту (молекули білка або РНК). Якщо експресія збільшується — продукту синтезується
більше, а якщо зменшується — продукту синтезується менше.
Експресія може змінюватися як
напряму (шляхом дії регуляторних генів) так і опосередковано (як побічний ефект
дії іншого гена, наприклад, за умови недостатнього синтезу речовини, яка є
субстратом для роботи ферменту).
Процес експресії гена складається з кількох етапів
1. Код гена ДНК перетворюється в код про-іРНК. Перший етап експресії
називається "транскрипцією".
2. Складна молекула про-іРНК зазнає "процесингу", внаслідок чого
значно зменшується за розмірами. Утворюється зріла ІРНК, зчитування інформації
з якої спрощується. Біологічний зміст процесингу - полегшення доступу до
спадкової інформації.
3. Інформаційна РНК за участю тРНК вибирає необхідні амінокислоти і зв'язує
їх на рибосомі відповідно до послідовності амінокислот у молекулі білка. Цей
процес називається трансляцією.
4. Синтезований поліпептид зазнає модифікації і впливає на морфологічну або
функціональну ознаку (фенотип) клітини або організму. Цей процес називається
"експресією".
Всі етапи експресії генів відбуваються з використанням енергії під впливом
десятків ферментів.
Основою експресії генів є
молекулярні процеси транскрипції,
процесингу, трансляції і модифікації.
У процесі транскрипції бере участь не тільки інформативна частина гена, але
й інші регуляторні і структурні ділянки. Про-іРНК містить багато елементів, які
характерні для ДНК. Процесинг
істотно модифікує про-іРНК, яка перетворюється на ІРНК і містить значно менше
структурно-функціональних елементів. Внаслідок трансляції на основі ІРНК утворюються молекули цілком іншої природи
- білки, що не мають нічого спільного з нуклеїновими кислотами, мають інші
властивості та організацію. Модифікація
поліпептиду призводить ще до одного природного явища - появи складної просторової
організації молекули білка. Відбувається перехід лінійної інформації ДНК і РНК
у просторову організацію протеїну, що, зокрема, є складовою специфічної
просторової взаємодії молекул у живому організмі, яка є основою життя.
Регуляція експресії генів.
Генетичний апарат - це тонко регульована система. Відомо, що гени не проявляють
постійної активності. Ген перебуває в неактивному стані, але коли є
необхідність, він активується, а це, зокрема, зумовлює синтез відповідного
білка. Таким чином, клітинам властивий механізм, що контролює кількість
будь-якого ферменту в певний проміжок часу. Синтез білків регулюється
генетичним апаратом і факторами внутрішнього і зовнішнього середовища.
У 1961 р. французькі біологи Ф. Жакоб і Ж. Моно
запропонували механізм регуляції генів, який було названо гіпотезою оперона.
ОПЕРОН- це послідовність спеціальних
функціональних сегментів ДНК та структурних генів, які кодують синтез певної
групи білків одного метаболічного ланцюга, наприклад, ферментів гліколізу. Регульована
одиниця транскрипції складається з наступних структурних частин: 1)
ген-регулятор, який контролює утворення білка-репресора; 2) промотор - ділянка ДНК, до якої приєднується РНК-
полімераза і з якої розпочинається транскрипція; 3) оператор - ділянка промотора, яка може зв'язувати репресор; 4)
структурні гени - ділянки ДНК, які кодують іРНК конкретних білків; 5)
термінаторна ділянка ДНК, яка несе сигнал про зупинку транскрипції.
3.
Запишіть в зошит :
-
Що таке експресія генів?
-
Етапи процесу експресії генів.
-
Чим відрізняються структурні й
регуляторні гени?
4. Надішліть фото звіт
роботи!!!
🔺🔻🔺🔻🔺🔻🔺🔻🔺🔻🔺🔻🔺
Дванадцяте січня
Організація
спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні
та регуляторні.
1. Опрацюйте презентацію з теми.
2. Дайте відповіді на запитання:
1. Що таке геном?
2. Назвіть компоненти геному еукаріотичних клітин.
3. Наведіть приклади особливостей геному еукаріотичних
клітин.
4. Що таке експресія?
5. Що є функціональними продуктами
експресії генів?
6. Назвіть основні етапи експресії білкових генів.
Домашнє завдання:
Опрацювати параграф 29
*******************************************************
Одинадцяте січня
Сучасні молекулярно-генетичні методи дослідження спадковості людини.
1. Опрацювати даний матеріал, скласти короткий конспект
1. Сучасні молекулярно-генетичні методи
досліджень спадковості людини
Молекулярно-генетичні методи дослідження
спадковості— це
велика і різноманітна група методів, призначених для вивчення молекул ДНК
(алеля, гена, частини хромосоми) — як нормальних, так і пошкоджених, і
розшифрування первинної послідовності нуклеотидів.
Етапи дослідження є такими:
1) Отримання зразків ДНК:
виділення всієї ДНК з клітин; рестрикція ДНК — отримання окремих фрагментів.
2) Ампліфікація —
накопичення (помноження, клонування) однакових фрагментів ДНК. Застосовується
метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
3) Електрофорез фрагментів ДНК —
розділення фрагментів за молекулярною масою та електричним зарядом на поверхні
гелю з агару. Кожен фрагмент має певні розміри і займає в гелі певне місце у
вигляді смуги.
4) Ідентифікація окремих
фрагментів ДНК. Фрагменти ДНК переносять на спеціальні фільтри, де
відбувається їх гібридизація з радіоактивними синтетичними зондами або
клонованими фрагментами ДНК. Зонд виявляє потрібний фрагмент ДНК шляхом
зв’язування з комплементарними до нього нуклеотидними послідовностями
фрагмента.
На сьогодні вивчення структури ДНК за цим
методом є автоматизованим і відбувається у спеціальних приладах — секвенаторах.
Молекулярно-генетичні дослідження
застосовують:
1) У клінічній лабораторній діагностиці:
• діагностика вірусних інфекцій (ВІЛ,
гепатит, статеві інфекції та ін.);
• визначення батьківства;
• діагностика спадкових хвороб (виявлення
мутацій);
• судова медицина (ідентифікація особи).
2) Фундаментальна наука:
• секвенування (визначення нуклеотидної
послідовності);
• клонування генів;
• генна інженерія (створення трансгенних
тварин і рослин);
• генна терапія;
• напрямлений мутагенез.
2. Сучасний стан досліджень геному людини
1990 року був створений міжнародний проект
«Геном людини», мета якого полягає у визначенні послідовностей ДНК та
локалізація генів і їхніх функцій. Спочатку 2000 року було створено попередній
варіант — «чернетка» геному (83 %). А 2003 року геном людини був майже повністю
секвенований (99,9 %) — була прочитана послідовність 3 млрд пар основ, з яких
побудована ДНК всіх 23 пар хромосом людини (деякі гетерохроматинові ділянки не
секвеновані й сьогодні). Генетична довжина геному людини складає 3000
сантимор-ганід.
Були складені карти геному, карбовано
близько 40 тис. кодуючих послідовностей. Загальне число генів, ймовірно,
складає 30,5-40 тис. (за іншими даними — 20-25 тис.).
На сьогодні весь геном людини вивчений і
картований у вигляді великих фрагментів, які перекривають один одного
розташування кожного з цих фрагментів на хромосомі визначено з високою
точністю.
Залишаються невивченими:
• центральні частини кожної хромосоми —
центромери, які містять велику кількість послідовностей ДНК, що повторюються;
• кінці хромосом — теломери, які також
складаються з повторювальних фрагментів і тому в більшості із 46 хромосом їх
розшифрування не завершено;
• також лишаються ще кілька «білих плям», розкиданих
по всьому геному; деякі з них доволі великі, але є сподівання, що вони будуть
розшифровані у найближчі роки.
Розшифрування геному людини сприятиме
розвитку нових напрямків у медицині, вивченню природи спадкових і злоякісних
хвороб (рак молочної залози, гемофілія, захворювання печінки та ін.), розробці
генної та клітинної теорії, теорії еволюції.
2.
Встановіть відповідність
|
1
Репарація |
А Використання
спадкової інформації генів для синтезу білків і РНК |
|
2
Реплікація |
Б Процес
виправлення клітиною пошкоджень її ДНК |
|
3
Транскрипція |
В Процес
самоподвоєння молекули ДНК |
|
4
Трансляція |
Г
Сукупність всієї спадкової генетичної інформації організму |
|
5
Кросинговер |
Д Процес
утворення додаткових копій фрагмента ДНК |
|
6 Геном |
Е Процес
переписування інформації з ДНК на іРНК |
|
7
Ампліфікація |
Є Обмін
ділянками між гомологічними хромосомами |
|
8
Експресія |
Ж Синтез
білків на матриці іРНК, що відбувається на рибосомах |
Домашнє
завдання:
Прочитати
параграф 28
*/*/*/*/*/*/*/*/*/*/*/*
Друге листопада
Обмін речовин та енергії – основа функціонування
біологічних систем
1. Запишіть дату та тему уроку.
2.
Прочитайте матеріал поданий нижче
Клітина є єдиним цілим, біологічною
системою, елементи якої об’єднує спільний обмін речовин і перетворення енергії.
Обмін речовин клітини можна умовно поділити на дві частини – обмін із навколишнім середовищем і
внутрішній обмін, або метаболізм.
Точніше поняття метаболізму можна сформулювати як закономірний порядок
перетворення речовин і енергії в клітині, спрямований на її ріст, збереження та
самовідтворення.
Метаболізм будь-якої клітини складається з
двох взаємопов’язаних комплексів реакцій. У результаті першої групи реакцій
відбувається розщеплення складних органічних сполук на простіші, а енергія, яка
при цьому виділяється, запасається клітиною у формі макроергічних зв’язків ряду
сполук (наприклад АТФ). Ця група процесів називається енергетичним обміном. У результаті другої групи реакцій за рахунок
енергії макроергічних зв’язків відбувається синтез складних органічних сполук
із більш простих попередників. Ця група процесів називається пластичним обміном.
За стратегією одержання матеріалів для
забезпечення енергетичного обміну різні групи живих організмів суттєво
різняться між собою. Автотрофні організми (фотосинтезуючі рослини і бактерії;
хемоавтотрофні бактерії) в реакціях енергетичного обміну розщеплюють
синтезовані ними ж органічні речовини, частіше за все у формі глюкози. А от
гетеротрофні організми (тварини, гриби і бактерії) розщеплюють органічні
речовини, які надходять до їхніх клітин з їжею. При цьому гриби і бактерії
виділяють травні ферменти в навколишнє середовище, а поглинають і розщеплюють
уже досить прості органічні речовини, які утворились внаслідок дії цих
ферментів. А тварини поживні речовини спочатку поглинають, а вже потім
починають їх обробляти ферментами у своїй травній системі.
В аеробних живих організмів (тобто в організмів, які здатні існувати
за наявності в навколишньому середовищі кисню) розщеплення глюкози в
клітинах відбувається у два етапи – гліколіз і дихання.
Гліколіз відбувається в цитоплазмі, а дихання – у мітохондріях.
Для реакцій пластичного обміну своїх клітин
і гетеротрофні й автотрофні організми використовують зовнішні джерела енергії
та Карбону. Різниця в тому, що автотрофи отримують Карбон з неорганічних
речовин (СО2) за рахунок енергії сонячного світла, а гетеротрофи – з
органічних речовин інших живих організмів.
Особливості
перебігу окремих процесів метаболізму
|
Тип обміну |
Процес і його особливості |
Де відбувається |
|
Енергетичний |
Підготовча стадія енергетичного обміну. Макромолекули
розщеплюються до мономерів |
Навколишнє середовище, лізосоми, травний тракт |
|
Енергетичний |
Гліколіз. Мономери розщеплюються до проміжних сполук |
Цитозоль |
|
Енергетичний |
Дихання. Проміжні сполуки окиснюються до
низькомолекулярних речовин |
Мітохондрії |
|
Пластичний |
Синтез проміжних сполук із неорганічних речовин |
Хлоропласти |
|
Пластичний |
Синтез мономерів із проміжних сполук |
Хлоопласти, цитозоль |
|
Пластичний |
Синтез макромолекул із мономерів |
Цитозоль, хлопласти, мітохондрії, ендоплазматична
сітка, ядро |
3.
Таблицю перемалюйте в зошит
4.
Дайте відповіді на питання:
1. Що таке метаболізм?
2. Які є стадії в
енергетичному обміні?
3. Які процеси
відбуваються під час пластичного обміну?
************************************
Двадцять сьоме жовтня
Вуглеводи,
ліпіди: огляд будови і біологічної ролі
1.
Опрацюйте
матеріал параграфа 15, складіть короткий конспект
2.
Подивіться
відео, яке нагадає вам вивчений матеріал у 9 класі про вуглеводи
та ліпіди
3.
Дайте
відповіді на запитання:
-
Яка
біологічна роль вуглеводів?
-
Яка
біологічна роль ліпідів?
3. Дайте відповіді на запитання 1-4 ст.117
Немає коментарів:
Дописати коментар