Бесіди з ОЗ та БЖД 10 клас

Правила поведінки учнів в школі на перерві

У навчальний час кожен учень майже 6 годин проводить в стінах школи. І звичайно на уроці діти знаходяться під контролем вчителя, а на перерві, щоб не трапилось лиха кожен учень повинен виконувати правила поведінки для учнів.

1. На перерві кожен учень повинен спокійно вийти з класу, щоб дати змогу черговим приготувати клас до наступного уроку. Категорично за­боронено бігати по класу, щоб не штовхнути однокласника, який може отримати травму.

2. В коридорі не можна бігати, щоб не збити з ніг школярів, або пра­цівників школи.

3. Треба спокійно поводити себе на сходах, не бігати, щоб не зіштовхну­ти зі сходів іншого учня та не впасти самому. Пам’ятай, сходи це найнебезпечніша ділянка школи. Не можна з’їжджати зі сходів на пе­рилах, бо якщо не втримаєшся можна одержати серйозну травму.

4. Не можна гратись на перерві м’ячем, м’яч може відлетіти у вікно і розбивши вікно діти можуть отримати порізи.

5. Ні в якому разі не грай і не бігай з ручкою, олівцем, палицею або іншими предметами в руках. Можна поступитись і попасти гостряком в очі собі або своєму товаришу. І навіть коли ти абсолютно певен, що не впадеш,, згадай як часто ти падаєш несподівано.

6. Важливо пам’ятати, що не можна направляти на іншу дитину загостре­ний предмет. Якщо ти бешкетуєш, може трапитись прикра несподіванка, і ти травмуєш дитину. Тільки подумай які страшні наслідки можуть бути після цього.

7. Переходячи з одного кабінету в інший не можна розмахувати сумкою або портфелем, щоб не вдарити тих хто йде поруч, або не розбити вікно, адже сумка може несподівано вилетіти з рук.

8. В зимовий час не можна виходити на вулицю роздягненим, щоб погратися в сніжки. Ти можеш захворіти, або ще гірше, отримати чи нанести травму від удару сніжком в обличчя. Категорично заборонено вносити сніг у школу. Коли сніг розтане, то на мокрому місці може послизну­тись учень або працівник школи, впасти і отримати ушиб чи перелом.

9. Після закінчення уроків, учні повинні зібратись і спокійно вийти зі школи, і небезпечним шляхом іти додому.

10. Категорично забороняється учням приносити до школи небезпечні предмети (гострі, колючі, ріжучі, вибухонебезпечні) сірники, цигарки, алкогольні напої, наркотики та предмети, що легко спалахують.

 НА ПЕРЕХРЕСТІ...

Мета: повторити правила поведінки на перехрестях

Тобі потрібно перейти дорогу, а на перехресті немає ні світлофора, ні регулювальника.

Що робити?

Може, ризикнути і кинутися через дорогу в надії, що удасться благополучно добратися до протилежного тротуару?

Звичайно ж ні. Насамперед  тобі варто зупинитися на перехресті і подивитися спочатку ліворуч, потім праворуч. Якщо ти бачиш, що машин поблизу немає,   можеш сміло переходити вулицю.

 Коли ти помітиш  автомобілі, що наближаються, почекай, поки усі вони проїдуть, і тільки тоді переходь дорогу.

Прибігає Петро на роботу до Вовиної мами і схвильовано повідомляє:

- Ваш Вовочка переходив вулицю, і його переїхав каток!

- О  Господи! Боже мій! І де ж він зараз?!

- Дома...

- Як дома?! Удома нікого немає, ключі в мене! Як  же  ви   туди ввійшли?!

- Так ми і не входили. Ми його під двері просунули.

Найчастіше  навіть на нерегульованих перехрестях є пішохідні доріжки, позначені білими смугами - "зеброю", або  стоять  дорожні знаки "Пішохідний перехід". Перетинати дорогу потрібно саме по пішохідному переходу.

 Навіть якщо   перехрестя немає  чи світлофора, регулювальника, водії все- рівно сповільнюють хід своїх автомобілів, побачивши цей попереджувальний дорожній знак. Тому переходити вулицю в спеціально відведених для цього місцях набагато безпечніше, ніж у всіх інших.

Якщо дорога широка і на ній дуже жвавий  рух транспорту, то перед тим, як її перейти, подивися ліворуч і, переконавши, що до перехрестя не наближаються машини, переходь половину вулиці. Потім, зупинившись на лінії, що розділяє транспортні потоки, що рухаються в протилежних напрямках, чи на "острівці безпеки", подивися праворуч і, дочекавшись, коли машини  зупиняться чи   проїдуть, перейди і цю частину вулиці.

Найкраще , якщо біля нерегульованого перехрестя, де ти з’явився, є підземний перехід. Обов'язково скористайся ним : підземні переходи для того і створені, щоб убезпечити життя пішоходів.

Переходячи вулицю на нерегульованому перехресті, не вибігай на проїзну частину через яку-небудь перешкоду -    тролейбуса, що стоїть на зупинці, високого  снігового  замету. Твоя несподівана поява на дорозі навряд чи викличе радість у водіїв і напевно не принесе задоволення тобі самому.

Якщо ти і любиш ефектні появи, то дорога не годиться  для подібних сюрпризів: водії можуть не встигнути загальмувати, якщо ти вискочиш на дорогу прямо перед їхніми автомобілями.

Просипається Вовочка після операції. Від наркозу відходить і запитує лікаря:

-       Скажіть, що з мною трапилося?

- Переходив вулицю і потрапив під машину. Тебе оперували...

- Виходить, я в лікарні?

- Ну як сказати... Здебільшого  так.

Якщо тебе лякає нескінченний потік машин, дочекайся, коли інші пішоходи почнуть переходити вулицю, і приєднайся до них. Однак не варто забувати, що і серед цілком серйозних чоловіків і жінок зустрічаються такі, котрі без усякої поваги відносяться до правил дорожнього руху. І якщо ти вирішуєш піти за дорослими перехожими на бурхливому перехресті, спочатку переконайся, що твої попутники не порушують правил безпеки поводження на дорогах.

Особливої уваги вимагає громадський транспорт. При переході дороги    тролейбуси  і автобуси що стоять на зупинці потрібно обходити позаду, а трамвай - попереду. Але безпечніше всього - дочекатися, коли громадський транспорт залишить зупинку, і тільки тоді переходити дорогу

Тест допоможе тобі визначити,  чи всі ти правильно зрозумів.

Іван Семенов підійшов до нерегульованого перехрестя.

ЩО ВІН ПОВИНЕН ЗРОБИТИ ПЕРЕД ТИМ, ЯК ПЕРЕТНУТИ ВУЛИЦЮ?

1) подивитися спочатку ліворуч, потім праворуч;

2) подивитися спочатку праворуч, потім ліворуч;

3) подивитися спочатку нагору, потім униз;

4) закрити очі, щоб не бачити, як його роздавить "КАМАЗ" і піти уперед;

                                                        5) не піти у школу і повернувся додому.

При переході через нерегульоване перехрестя велика частина відповідальності за безпеку руху лежить на пішоході. Тобі напевно приходилося бачити пішоходів, що квапливо перебігають вулицю прямо перед  машинами, що несуться. Ні, ніхто не змусить нас повірити, що і тобі приходилося забувши  про  все  на  світі   бігти від одного тротуару до іншого, не звертаючи уваги на сердитих  водіїв, що сигналять! Для пішохода, що перетинає вулицю на нерегульованому перехресті, дуже важливо правильно оцінити обстановку на дорозі. Якщо ти бачиш машину, що йде на великій швидкості, нехай вона навіть ще далеко, то краще перечекати, поки вона промчиться.

Невірна оцінка швидкості машини,  відстані  до  неї  може коштувати життя пішоходу на дорозі.

 Подумай, чи варто поспішати, коли мова йде про власну безпеку і  життя?

Оберіть життя!

Мета: пояснити поняття самогубства та причини суїцідальної поведінки дітей, розповісти про ознаки суїцидального ризику, вчити дітей цінувати своє життя та життя інших

     Самогубство  (суїцид)  - аномальне явище людської поведінки, що суперечить інстинкту самозбереження. Парадоксальність існування людини полягає у тому, що вона цінує життя дорого, але часто втрачає його безглуздо. У світі кожну хвилину від самогубства гинуть особи різної статі, віку, професійного та культурного рівня. Щорічна кількість завершених  самогубств в Україні складає 38 осіб на 100000 населення. Це один із найбільших показників у світі. Прийнято  вважати, що  випадках,  коли  у  державі  співвідношення суїцидентів  на 100000  населення  сягає 20, то проблема набуває статусу національного  лиха і потребує негайного реагування всіх гілок  влади, які відповідають за соціальну політику держави.

  Причини, ознаки і умови суїциду

Іноді за самогубство приймають та "списують"  на нього всі випадки смерті, які не можна відразу пояснити, коли самогубець не залишив записки або листа.  Самогубство -  це добровільне, усвідомлене  позбавлення людиною себе життя. Його іноді плутають з вбивством, нещасним випадком,   невиправданим ризиком, самопожертвуванням.

    Причини суїциду - це комплекс життєвих криз,  які переживає людина.

 До них належать:

     1.  Переживання образи,  самотність,  відчуженість, неможливість бути зрозумілим.

     2.  Дійсна або вигадана втрата коханої, близької  людини, ревнощі.

     3.  Переживання, які пов'язані із смертю рідних,  розлученням з дружиною, неможливістю спілкуватися  з дітьми.

     4.  Почуття провини,  сорому,  скомпрометованість, ображення самолюбства, каяття совісті, незадоволення собою.

     5.  Побоювання ганьби, приниження.

     6.  Страх  покарання,  небажання просити вибачення.

     7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси.

     8.  Почуття помсти, злоби, протесту,  погрози.

     9. Бажання привернути до себе увагу, викликати  співчуття, уникнути  небажаних наслідків хибного  вчинку або складної життєвої ситуації.

     10. Співчуття або наслідування товаришам, героям книг чи фільмів (ефект Вернера). 

     Привід суїцидальний - це остання негативна  подія в житті людини, яка підштовхнула її до суїциду.       Причина  та  привід у  випадках  самогубства  ніколи взагалі не збігаються.

    

Ознаками суїцидального ризику є:

•  стан депресії чи паранояльні тенденції,

•  сильне хвилювання;

•  розмови про самогубство чи погроза здійснити     його;

•   наявність спроб самогубства у минулому;

•  підвищена тривожність;

•  відсутність "сенсу життя";

•  зловживання спиртними напоями  чи наркотичними речовинами;

•  психічні розлади від 3 до 14 місяців;

•  дивна поведінка чи тривожність про те, що може  "щось статися";

•  яскраво виражені зміни поведінки;

•  надмірний спокій, як ознака рішучості покінчити з     собою;

•  нереальні висловлювання про зміни у житті;

•  вікові труднощі у взаємовідносинах з іншими;

•  байдужість до подій в світі, дій оточуючих;

•  немотивований збір і упаковка своїх речей;

•  роздача своїх речей;

•  паранояльні манії і галюцинації.

     Умови суїциду - це соціально-психологічні обставини, які  характеризують стосунки людини з оточенням (родичі, родина, сусіди, співробітники, друзі, знайомі тощо), умови життя, соціальний статус, мож-

ливості самореалізації.

     Комплекс поведінкових ознак, що піддаються обліку за допомогою спостережень, визначають характерні для схильних до самогубства наступні властивості:  замкнутість,  незручні, але  не  змінюючи  постави, нервовість, приплющення очей,  "порожній  погляд", монотонна невразлива мова із однозначними відповідями,  перебір пальців, пошук поглядом

відповіді на запитання, котре не задане, але малось  на  увазі,  сльозливість.  страх.  Негативний  стан  спостерігається у вигляді втрати апетиту, схуднення,  безсоння, придушеності,  скарг на втому від життя впродовж дня перед смертю. Суїциденти намагаються привернути  до себе увагу, як би  говорячи: "Я  вирішив вмерти, але ви мене врятуйте, не дайте загинути".

         Помилкові  уявлення   про самогубство

• Люди, які говорять  про самогубство, ніколи його не вчинять насправді.

     Це  найбільш розповсюджена  помилка.  Насправді 4 із 5 жертв суїциду неодноразово "подавали  сигнали"  про свої наміри.  Більшість суїцидальних  актів є протестами проти "несправедливості". Найчастіше це результат неусвідомленого, суб'єктивного  відображення ситуації, в яку потрапила людина, реакція на неможливість досягнути певної мети, подолати життєві труднощі. У цих випадках самогубство є  шантажно-демонстративним, так як не передбачає  кінцевого результату - летального кінця. Людина у цьому разі буде постійно подавати різні сигнали, натякати  на те, що вирішив позбавити себе життя, про  місце та час скоєння самогубства. Летальний кінець,  як правило, - результат необережності або негативного збігу обставин (не розрахував дозу ліків; людина,  яка, на його думку, повинна була його врятувати,  спізнилася, тощо).

• Самогубство   відбувається   раптово,   без     будь-якого попередження.

     І це не так. Суїциду передують ряд повідомлень,  які демонструють внутрішню боротьбу людини між  життям і смертю.

• Суїциденти постійно думають про смерть.

    Навпаки, такі люди знаходяться лише в розгубленому стані, переживають стресову ситуацію. Вони  бажають жити, але не знають як. Потяг до смерті у них  буває короткочасним, і якщо у таку хвилину допомогти людині подолати  стрес, його наміри, можливо,  зміняться, і вже у наступний день суїцидальний ризик  буде значно меншим.

•  Поліпшення, які спостерігаються після суїцидальної спроби означають, що загроза самогубства минула.

     Насправді через деякий час людина має ще  більше бажання позбавити себе життя самогубством,  якщо попередня спроба була невдалою Тому з суїцидентом  треба проводити  систематичну  психокорекційну та психопрофілактичну роботу.

•  Суїцидальні вчинки найчастіше здійснюють    молоді люди.

     Суїцид в однаковій мірі притаманний всім прошаркам  населення  незалежно від віку, соціального  статусу, освіти тощо.

•  Суїцид - спадкова хвороба.

     На цей час не встановлено, що схильність до самогубства є спадковою. Але не треба забувати, що існує не тільки генетична спадковість, але і соціальна. Тому  суїцидальний вчинок когось з членів родини може посилити суїцидальний ризик в інших, але у тих випадках, коли вони самі думають про смерть.

•  Суїцид скоюють люди з відхиленнями у розумовому розвитку.

     Дослідження  показали, що суїцид скоюють не  тільки люди з відхиленнями у розумовому розвитку. Деякі люди залишають життя тому, що страждають  або втомилися жити.

•  Існує тип людей, схильних до самогубства.

     Ніяких аргументів на користь цього твердження  не існує. Є дослідження, які доводять залежність схильності до суїциду від окремих психологічних особливостей людини. Це рішучість, нейротизм, особистісна та ситуаційна тривожності, агресивність. Але загроза  самогубства стосується всіх верств населення.

•  Жінки загрожують самогубством, а чоловіки в     більшості скоюють його.

      Це твердження помилкове. Жінки використовують "нерадикальні" засоби самогубства, з більшими  можливостями їх врятування лікарями: це снодійне,  газ, отрута тощо. Чоловіки найчастіше застосовують вогнепальну зброю, зашморг, отже їх шанси вижити  не значні.

 • Розмови  про самогубство можуть навіювати     слухачам думку про суїцид.

      Навпаки, відверте і пряме обговорення цього пи тання  є найбільш  ефективною  профілактикою,   оскільки зменшує психологічну напруженість особи, яка намагалась позбавити себе життя, або тільки зби-

рається це зробити.

• Люди, які вчиняють суїцид, не бажають приймати допомогу від оточуючих.

    Самогубство - це "крик душі", засіб привернути  до себе  увагу оточуючих. Як показують  останні  дослідження, у 99% випадків незакінчених самогубств суїциденти до останньої хвилини сподівалися, що їх  зупинять  або врятують

    На що треба звернути увагу

    Складна життєва ситуація може виникнути у людини, яку ти добре знаєш: твого друга, сусіда, і ти можеш  стати  єдиним,  хто  помітить,  що  з  ним відбувається і попередить лихо.

    Найголовніше - знайти час для довірливої розмови і намагатися переконати цю людину в тому, що є вихід з трагічної ситуації.

  Куди звернутися за допомогою:

• до дільничого лікаря;

• до психіатричної лікарні.

• до Кіровоградського міського центру соціальних служб для молоді

     Кіровоградський міський центр

      соціальних служб для молоді

         вул. Дворцова, 33/38, а/с 75

          тел.: 32-04-78,32-04-79

Психологія натовпу

Мета: ознайомити учнів з чотирма основними різновидами  натовпу: випадковий, експресивний,  конвенційний і діючий; навчити діяти під час надзвичайних ситуацій в натовпі

Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається  іншим і переростає в некерований  процес – паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття  того, що діється довкола, знижується відповідальність за свої вчинки.  Людина не може свідомо оцінити  свою поведінку та обстановку, що  склалася. У такій ситуації досить  лише одному виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати  його дії. Тому люди найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від  страху й паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати і передбачати можливу небезпеку.

Дослідження Карантелі (США)  демонструють характерні риси паніки:

Ø  панічна втеча завжди спрямована в протилежний від небезпеки бік (не  робиться ніяких спроб протидії);

Ø  напрям втечі людей під час паніки не є випадковим (вибір – за знайомою дорогою або за тією, що втікають інші);

Ø  за своїм характером панічна втеча є асоціальною (найсильніші зв'язки можуть бути перерваними: мати може  кинути дитину, чоловік – дружину  тощо, а люди несподівано становлять  джерело небезпеки один для одного);

Ø  людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка дуже небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина усвідомлює, що перебуває поза небезпечною зоною);

Ø  людина, охоплена панікою, погано  міркує, хоча повністю Гі дії не позбавлені логіки. Проблема переважно полягає в тому, що вона не шукає альтернативних рішень і не бачить наслідків  свого рішення, інколи – головних, як у  типовому випадку під час пожежі:  стрибок з великої висоти.

Зрозуміло, що нейтралізувати паніку може або сильне емоційне гальмо, або диво. Але, як відомо, див не  існує. А серед засобів нейтралізації  паніки – категоричні команди, гаряче переконання, що небезпеки  не має.

Види натовпу, їхня характеристика.

За однією з найпоширеніших класифікацій, якими користуються соціологи і психологи, прийнято розрізняти чотири основних різновиди  натовпу: випадковий, експресивний,  конвенційний і діючий.

Випадковий натовп – це чималий  гурт людей, чию увагу, наприклад,  привернула якась надзвичайна подія,  скажімо, дорожньо-транспортна пригода.

Експресивний натовп (фр. expressif  – виразний) складається з людей,  згуртованих прагненням спільно висловити свої почуття – радість, горе,  протест, солідарність тощо. Експресивний натовп можна побачити на  багатолюдному весіллі чи похороні,  на мітингах і маніфестаціях.

Під конвенційним натовпом розуміють найчастіше учасників масових  розваг, наприклад, глядачів на стадіоні чи в концертному залі. Їх об'єднує  не лише цікавість до масового  дійства, а й готовність реагувати на  нього згідно з певними ритуалами чи  нормами, що не мають офіційного  характеру, а виникають ніби за домовленістю-конвенцією (від лат.  convention – договір, угода).

Діючий натовп поділяється на агресивний, панічний, корисливий та  повстанський. Прикладом дій агресивного натовпу може бути, скажімо, самосуд розгніваної юрби над спійманим на гарячому злочинцем,  панічного – масова втеча людей від  несподіваної небезпеки.

Дії корисливого натовпу завжди  спрямовані на оволодіння якимись  цінностями чи благами. Це може бути  штовханина за дефіцитними товарами чи просто сутичка за місце у  транспорті.

Повстанським називають натовп, дії  якого зумовлені справедливим обуренням проти властей, їхніх утисків,  сваволі. Такий натовп здатний змести навіть організовану, озброєну  силу.

Правила поведінки щодо збереження власного життя у натовпі під час  масових заходів

Статистикою доведено, що у  місцях, де збирається дуже багато  людей, наприклад, у школі, кінотеатрі, на стадіоні тощо, некеровані  панічні дії натовпу можуть викликати навіть людські жертви.

Щоб не загинути у натовпі, найкраще правило – не потрапляти в  нього або обійти його. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.

Пам’ятай!  Найнебезпечніше – бути  затиснутим і затоптаним  у натовпі.

Люди в паніці не помічають тих,  хто є поряд. Кожен думає про власний порятунок. Натовп поривається  вперед, до виходу. Найбільша давка  виникає в дверях, перед сценою, біля  арени тощо.

Тому, входячи до будь-якого приміщення, потрібно звертати увагу на  запасні та аварійні виходи, і уявляти, як до них добратися.

Не слід наближатися до вітрин,  стін, скляних дверей, до яких тебе  можуть притиснути і розчавити. Якщо  натовп захопив тебе – не чини йому  опору.

Для попередження надзвичайних ситуацій під час проведення масових  заходів рекомендується створити так  звані «групи порятунку».

Основне їхнє завдання – своєчасно й оперативно реагувати на раптово виникаючі запити присутніх і не допустити панічних настроїв.

Хроніка масової загибелі людей  у натовпі

10 березня 1975 р. у Сокольниках  (Москва) грали хокейні збірні СРСР  і Канади. Канадську команду супроводжували рідні і друзі, які щедро  роздавали вболівальникам значки,  жуйки, наклейки. Після гри сотні  підлітків кинулися до автобуса за сувенірами. У натовпі загинула 21 особа (13 з них не виповнилося 16  років).

20 жовтня 1982 р. у Лужниках  (Москва) відбувся футбольний матч  між «Спартаком» і голландським «Хаарлемом». Було холодно. До кінця  гри залишалося кілька хвилин. Люди  почали повільно просуватися до виходу і в цей момент «Спартак» забиває гол. Уболівальники вирішили повернутися. На східцях утворилася  «пробка». У натовпі загинуло 66 вболівальників, 60 осіб дістали травми  та ушкодження.

30 листопада 1998 року у Червонограді на Львівщині четверо школярів  загинуло у натовпі в кінотеатрі «Україна», коли прийшли на перегляд  одного з найкасовіших фільмів –  «Армагеддон».

У червні 1999 року у Мінську на  одному з проспектів було організовано міське свято. Радіостанція  «Мир» відзначала ювілей, а ближче до вечора мав відбутися концерт  за участю популярної групи. Перед  початком концерту почали спалахувати блискавки і збиратися хмари. Тільки-но розпочалася злива,  дві з половиною тисячі молодих  людей водночас кинулося до метро. У стихійно створеному натовпі  на східцях метро загинуло 54 особи, в основному дівчата віком 15-16 років.

ЗАІІИТАННЯ

1. Про що треба пам'ятати, коли  йдеш у кіно чи на стадіон?

2. Що треба робити, щоб не впасти у натовпі?

3. Чому не можна товпитися  біля дверей?

4. Що таке паніка і які її характерні риси?

5. Що може стати причиною паніки?

6. Які ти знаєш різновиди натовпу? Дай їм коротку характеристику.

7. Що треба робити, якщо в натовпі тебе збили з ніг?

8. Чим небезпечні стіни, огорожі, вітрини, скляні двері?

9. Як треба діяти, якщо тебе захопив натовп?

10. Де буває найбільше скупчення людей під час евакуації?

Пожежна безпека.

Надзвичайні ситуації, що загрожують добробуту людини та суспільства

Мета: поглибити знання учнів про причини та обставини виникнення пожеж; нагадати правила пожежної безпеки для учнів у навчальних закладах та побуті; розвивати навички користування первинними засобами пожежогасіння; виховувати обачність, обережність, відповідальність.

Обладнання: плакати, первинні засоби пожежегасіння; засоби для надання першої допомоги.

Вступне слово вчителя.

... В сухім стеблі сховавши, джерело вогню Я переніс таємно, й людям сталося Воно на всі мистецтва їх навчителем...

(Есхіл " Прометей закутий" монолог Прометея)

За давньою легендою Прометей подарував людям вогонь, який повинен був зігрівати їх в холодні пори року, використовуватись для приготування їжі, освітлення. Він хотів полегшити їм життя, але бог дізнавшись, прогнівився. З цього часу вогонь не лише приносив користь людям, алей став їх великим горем. Він руйнував їх житло, спалював ліси винищуючи на своєму шляху все живе, залишаючи людей без їжі. Інколи навіть забираючи життя їх самих.

Повідомлення теми та мети бесіди.

Що таке пожежа? Які причини її виникнення?

Пожежі - це неконтрольований процес горіння, який несе за собою загибель людей і знищення матеріальних цінностей.

Причинами виникнення пожеж є необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, таке явище природи, як блискавка, самозагорання сухої рослинності і торфу. Відомо, що 90% пожеж виникають по вині людини і тільки 7-8 - від блискавок.

Основними типами пожеж, як стихійних лих, що захвачують, як правило, великі території в декілька сотень, тисяч і навіть мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі - лісові (низовинні, верхові, підземні) і степові.

Так, наприклад, лісові пожежі в Західному Сибірі в 1913 році за літо знищили близько 15 млн. га. Влітку 1921 року при довготривалій посусі і ураганних вітрах пожежами було знищено більше 200 тисяч га цінної марійської сосни. Влітку 1972 року в Підмосков'ї торф'яні і лісові пожежі, що розвинулися внаслідок довготривалої посухи, охопили значні площі лісів, знищивши при цьому деякі поклади торфу.

Зміст бесіди.

Найчастішими причинами пожеж є:

1.    Необережність   при   використанні   відкритого   вогню   в   побуті:
викидання     непогашених    сірників    на    легкозаймисті     предмети     після
підпалювання газової плити, печі і т. д.; застосування гасу, бензину і подібного
для розпалювання печей, плит, необережного використання для освітлення
свічок, запальничок в місцях де є легкозаймисті матеріали, залишення вогнищ в
пожежонебезпечних    місцях    з    порушенням    правил    пожежної   безпеки,
висипання   не   залитих   водою   вугілля,   попелу,   викидання   непогашених
недокурків на стерню, солому та інші матеріали чи речі що можуть спалахнути.

2.     Дитячі пустощі з вогнем. Пустощі дітей із сірниками, запальничками,
електронагрівальними      і      освітлювальними      приладами,      підпалювання
тополиного пуху, ігри з петардами, хлопавками, бенгальськими вогнями.

3.     Порушення   правил експлуатації електрообладнання, несправність
електромережі   та   електроприладів.   Різні   несправності   електромережі   та
електроприладів. Різні несправності, які були допущені під час виробництва
цих приладів або які виникли під час експлуатації електропобутових приладів,
електрообладнання,   радіоприймачів,   телевізорів.   Залишення   без   нагляду
включеними   тривалий   час   електролічильників,   електропрасок      і   т.   п.;
підвішування      світильників,      рефлекторів      різних      конструкцій      біля
легкозаймистих предметів; руйнування колб електроламп  та які виникли під
час       експлуатації       електропобутових       приладів,       електрообладнання,
радіоприймачів, телевізорів. Залишення без нагляду включеними тривалий час
електролічильників,   електропрасок       і   т.   п.;   підвішування   світильників,
рефлекторів різних конструкцій біля легкозаймистих предметів; руйнування
колб електроламп та випадання ниток розжарювання на целюлозні матеріали (
вата,  папір,  дерев'яна стружка і  т.  п.); доторкання колб  електроламп до
паперових   абажурів   або   до   інших   легкозаймистих   матеріалів,   коротке
замикання   в   електромережі,   спалахування   наповнювачів   конденсаторів   в
радіоприймачах та телевізорах, ін.

4.     Несправність  та  неправильна  експлуатація  пічного  опалювання.
Відсутність передтопочних систем   та потрібної геометричності топ ливника,
тріщини в конструкціях печей. Перегрів печей та димоходів при тривалому
опаленні, закладання дров, довших за толівник, обладнання печі дровами та
іншими   предметами   для   їх   просушування;   використання   бензину   для
розпалювання, без нагляду їжі, яка готується на плиті та ін.

5.     Іскріння в різних машинах: тракторах, автомобілях. Особливо це
небезпечно в період збору урожаю та при сухій погоді в лісах.

6.     Недотримання правил пожежної безпеки при користуванні гасовими
приладами, особливо якщо їх заправляли бензином. Розміщення гасом та
бензинових приладів поблизу легкозаймистих предметів, а також залишення їх
без нагляду.

Найпоширенішою причиною виникнення пожеж є необережне поводження з вогнем. Так протягом останніх років помічено збільшення кількості пожеж що сталися з цієї причини. Наприклад у 2000 році виникло 29,7 тис. пожеж та загорань або 51,2% від загальної кількості.

Що року під час пожеж гинуть люди. Тому ми повинні суворо дотримуватись правил проти пожежної безпеки і вміти швидко реагувати в нестандартних ситуаціях.

На території підприємств навчальних закладів на видних місцях належить установити таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, позначити розміщення первинних засобів пожежегасіння, пожежних гідрантів, резервуарів та водойм, інші знаки пожежної безпеки, схеми руху людей та транспорту.

Правила пожежної безпеки для учнів у навчальних закладах

На території та в приміщеннях навчальних закладів забороняється:

-        палити та застосовувати відкритий вогонь;

-        використовувати         побутові         електронагрівальні         прилади
(кип'ятильники,     електроплитки,     електропраски,     обігрівачі    з
відкритими нагрівальними елементами), крім спеціально обладнаних
приміщень для приготування їжі, майстерень та ін.;

-        захаращувати   доступи   до   електрообладнання,   пожежних   щитів
вогнегасників;

-        захаращувати шляхи евакуації обладнанням, різними матеріалами та
готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативної
відстані;

-        забивати, заварювати замикати навісні замки, болтові з'єднання, інші
запори, що важко відчиняються з середини, та зовнішні евакуаційні
двері будівель;

-        захаращувати   меблями,   устаткуванням   та   іншими   предметами
переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні сходи;

-        залишати без нагляду працюючі електроприлади;

-        розводити багаття на території школи.

* * *

У кабінетах хімії, фізики суворо дотримуватися правил пожежної безпеки при роботі з хімреактивами, електроприладами.

Необхідно суворо дотримуватися правил пожежної безпеки під час проведення позаурочних заходів (дискотек, новорічних ялинок, демонстрування фільмів тощо).

Правила пожежної безпеки для учнів в побуті

1.            Рефлектори, електричні каміни, електроплитки не можна ставити поряд з
диваном, ліжком, шторами.

2.     Не  залишайте   без  нагляду  увімкненими   в  електромережу  обігрівальні
прилади, телевізори, радіоприймачі і таке інше.

3.     Не вмикайте одночасно в одну розетку велику кількість електроприладів – це може привести до перевантаження і спалахування ізоляції проводів.

4.     Не включайте в електромережу несправні або саморобні електроприлади.

5.     Не  намагайтесь  відремонтувати     програвач,  магнітофон,  радіоприймач,
електроплитки, якщо вони включені в електромережу.

6.     Не   доручайте   малим   дітям   слідкувати   за   ввімкненими   нагрівальними
приладами, не дозволяйте молодшим вмикати їх в мережу.

7.     Працюючи з електронагрівальними приладами - паяльником, приладом для випалювання, праскою - встановлюйте їх на незаймистій підставці.

8.     Йдучи з дому, вимикайте електроприлади.

9.     Не  грайтесь  з  сірниками  самі  та  не  дозволяйте  бавитися  ними  своїм молодшим братам і сестрам.

10. Не захаращуйте різними речами евакуаційні люки та драбини на балконах та лоджіях.

11. Не обгортайте електроприлади та світильники папером, тканиною, іншими матеріалами.

12.Не підпалюйте в ліфті сірники, бенгальські вогні.

13.Не грайтеся в ліфті з петардами, хлопавками і т.п.

14.Не кидайте до шахти сміттєпроводу непогашені сірники, легкозаймисті матеріали.

15.Не проводьте хімічні досліди в дома, без нагляду дорослих, особливо з хімреактивами,   що   призводять   до   вибуху,   самозаймання,   зокрема   з фосфором, бертолетовою сіллю, калієм натрієм, магнієм та ін.

16.Пам'ятайте, що продукцією побутової хімією не можна користуватися поряд з відкритим вогнем: лаками фарбами, розчинами, а також препаратами в аерозольній упаковці (предметами туалету, засобами боротьби з комахами та ін.)

17.Не можна нагрівати банки з мастикою, лаками та подібними речовинами на вогні.

18.   Аерозолі в балончиках перебувають під тиском, тому їх не можна розбивати та нагрівати.

19.   Небезпечно прати в бензині одяг, промивати в ньому деталі та інструменти. Від розряду статичної електрики може виникнути спалах.

20.При користуванні газовою плитою:

-  не можна залишати плиту без нагляду;

-  не сушити білизну, волосся над палаючою плитою;

-  йдучи з дому не забудьте відключити газ;

- якщо ви виявили запах газу, не користуйтесь сірниками, не     вмикайте світло, електроприлади, негайно викличте газову службу по телефону -04.

21.При користуванні пічним опаленням:

-        не залишайте розпалені печі без нагляду;

-        не сушіть одяг біля відкритих дверцят;

-        не   використовуйте   бензин,   гас   та   інші   подібні   рідини   для
розпалювання;

-        не висипайте попіл, не погашене вугілля біля приміщень;

-        не розмішуйте меблі, одяг в безпосередній близькості до печі, плити;

-        не складайте дрова та одяг на печі;

-        не використовуйте дрова, довжина    яких перевищує розміри топ
ливника, не топіть піч з відкритими дверцятами: вуглина, яка випаде,
може стати причиною пожежі;

-        не розміщуйте дрова, вугілля, інше паливо безпосередньо перед
топковим отвором.

22. Перебуваючи в лісі, полі, в парку пам'ятайте, що не можна:

-        залишати непогашені вогнища;

-        розводити вогнища поблизу хлібних масивів;

-        розводити вогнища поблизу торф'яних полів.

Самозахист людей при пожежах

У випадку пожежі дуже важливо зберігати спокій та утримувати інших від паніки. При цьому:

-        викликати пожежну допомогу;

-        врятувати людей, які знаходяться в палаючому приміщенні;

-        оцінити обстановку;

а) якщо приміщення має незначні задимлення і є змога загасити пожежу, то при цьому дії повинні бути швидкими і рішучими, але потрібно пам'ятати чим у яких випадках потрібно гасити пожежу;

б)       при сильному задимленні самозахист зводиться до одного - негайної
евакуації. В складних умовах переходу із задимленої зони в безпечне
місце необхідно знати, що краще дихати через добре змочену водою
носову хусточку, шарф, рушник і т.п.; дим завжди збирається під стелю,
а біля підлоги його менше, тому необхідно низько пригнутися або
повзти по підлозі;

в)         у   всіх   випадках   сильного   задимлення   приміщення   потрібно
пробиратися до вікна, і відкривши його, дати знати пожежникам про
перебування людей у приміщенні.

Найголовніше під час гасіння пожежі вчасно зреагувати. Говорять, що в першу хвилину пожежі для її гасіння потрібно кружку води, через дві секунди відро, а через три секунди діжку. Також потрібно правильно вибрати засоби гасіння. Слід пам'ятати, що водою не можна гасити пожежу де можливе ураження електрострумом; перед гасінням прилади треба відімкнути від електромережі ( відключити ел. щит, викрутити пробки) І тільки потім гасити палаючий прилад. Масло, жири, фарбу водою гасити не можна, бо це призводить до розбризкування, розтікання, що сприяє розповсюдженню вогню, а їх необхідно накрити ковдрою ( не синтетичною), подібними речами, намоченими у воді, або засинати піском для перекриття доступу кисню до палаючого предмета. Досить часто доводиться гасити пожежі вогнегасниками, які розрізняють за принципом дії та способами використання.

Водяні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин. Струмінь води необхідно подавати в осереддя пожежі, маніпулюючи насадкою для гасіння зайнятої полум'ям поверхні. Збивши полум'я, можна наблизитися і продовжити маніпулювати насадкою, подаючи воду невеликими порціями і покриваючи максимально можливу площу, гасити окремі вогнища пожежі.

Пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих та рідких речовин. Під час гасіння твердих речовин піну необхідно подавати так, щоб утворювався шар і покривав охоплені полум'ям поверхні. Під час гасіння рідких речовин піну слід подавати акуратно на охоплену полум'ям рідину, не розбризкуючи її. Під час гасіння рідини в ємності у перший момент піну подають на задній внутрішній борт, а далі - у різних напрямках, намагаючись покрити піною всю площу. При гасінні розливу струмінь подають на поверхню горіння та довкруж, утворюючи перешкоду для полум'я.

Порошкові вогнегасники використовують для гасіння твердих (крім вогнегасника з порошком ГІСБ-3), рідких та газоподібних речовин. При гасінні твердих речовин вогнегасник порошок необхідно подавати до осереддя пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік, щоб збити полум'я. Збивши полум'я, треба наблизитися і покрити всю поверхню речовини, що горить, шаром порошку з вогнегасника. Під час гасіння рідких речовин струмінь порошку спочатку подають на найближчій край, переміщуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись в перед і не залишаючи позаду та обабіч не погашені ділянки, намагаючись постійно підтримувати в зоні горіння порошкову хмару. Під час гасіння газоподібних речовин струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямувати у струмінь газу майже паралельно до газового потоку. При загоранні електроустаткування слід спочатку знеструмити його, а при гасінні - струмінь вогнегасного порошку спрямувати безпосередньо у джерело полум'я.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння рідких речовин і електроустаткування. Під час гасіння рідких речовин розтруб має бути спрямований в осереддя вогнища пожежі найближчого до оператора. Під час гасіння необхідно водити розтрубом з боку в бік, просуваючись в перед. При гасінні електроустаткування тактика така ж сама, як і при користуванні порошковим вогнегасником.

Хладонові вогнегасники використовуються для гасіння рідких речовин та електроустаткування. Користуються ними як і вуглекислотними вогнегасниками.

Надання першої долікарської допомоги при пожежах

На пожежах у потерпілих можуть бути опіки та отруєння чадним газом.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: правильність і доцільність, швидкість, продуктивність та рішучість дій.

Ознаки отруєння: шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум в вухах, загальна слабкість нудота, блювання слабкий пульс, непритомність (при легкому отруєнні);

нерухомість, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб (при тяжкому отруєнні).

Рольова Гра:" Надання першої допомоги при отруєнні".

Дії учасників: один з учасників знаходиться на тапчані інший надає допомогу.

Допомога: забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря, вивільнити його від одягу, який утруднює дихання (розслабити пояс, розстебнути тісний комір тощо); при втраті свідомості дати понюхати нашатирний спирт; у разі припинення дихання необхідно проводити штучне дихання. При блюванні потерпілого кладуть на бік або повертають голову так, щоб виключити можливість попадання блювотних мас в дихальні шляхи.

Опіки: залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: 1 .Почервоніння шкіри; 2.Пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; 3.Утворення струпів; 4.Обуглення тканини. При значних опіках виникає шок.

Рольова гра: " перша допомога при опіках".

Допомога: Необхідно вивести або винести потерпілого із зони вогню. При займанні одягу необхідно негайно його зняти або накинути на потерпілого покривало, мішок, тканину, тобто припинити доступ повітря до вогню.

Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити тілом (якщо качатися по землі).

При опіках 1-го ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами - міцним розчином марганцевокислого калію або 2%-вим розчином питної соди. Потім обробити спиртним ректифікатом. Закривають вражену поверхню стерильною серветкою. Якщо ж на враженому місці є шматки обгорілого одягу їх видаляють.

До обпечених ділянок не можна доторкатися руками, проколювати пухирі і накладати мазі та порошки. При більш серйозних опіках - II та III ступеня -потрібно обмити шкіру навколо пухирів і обробити міцним розчином марганцевокислого калію. Опікову поверхню накривають чистою марлею. Якщо обпеченого лихоманить, треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. Потерпілого доставляють до лікарні.

  

Підведення підсумків:

Мікрофон.

Запитання.

1.                Яка тема нашої бесіди?

2.       Чи важливо знати правила техніки безпеки?

3.       Які технічні засоби можна використовувати для гасіння пожеж?

4.       Як можна попередити пожежі?

5.                Що корисного ви почули сьогодні?

6.       Чи потрібно вміти надавати першу допомогу?

7.       Який висновок ви зробили?

Радіаційна аварія

Мета: ознайомити із поняттям радіаційне забруднення, навчити діяти у випадку аварії з викидом радіоактивних речовин

Аварія з викидом (розливом) радіоактивних речовин - аварія на радіаційно-небезпечному об’єкті, яка спричинила викид (розлив) радіоактивних речовин за межі встановлених захисних бар’єрів і (чи) потужність дози іонізуючого випромінювання перевищує встановлені норми і загрожує довкіллю.

Радіаційне забруднення - забруднення поверхні землі, атмосфери, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіоактивними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.

Виникнення аварій (катастроф) на транспорті, підприємствах та енергетичних установках з викидом радіоактивних речовин являє серйозну небезпеку.

Фактори небезпеки викиду (розливу) радіоактивних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій території (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого атомного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

Ми пропонуємо заходи, необхідні кожній людині, яка може опинитися у районі можливої аварії з викидом (розливом) радіоактивних речовин. Досвід ліквідації аварій на АЕС показав високу ефективність цих заходів.

Дії у випадку загрози виникнення аварії з викидом (розливом) радіоактивних речовин:

· Запам’ятайте! Сирени та переривчасті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал ”Увага всім”. Негайно ввімкніть радіоприймач або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв’язку з вами.

· При оголошенні небезпечного стану не поспішайте! Зберігайте спокій. Часу для ретельного виконання заходів захисту у вас достатньо.

· Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

· Прийміть заходи щодо зменшення проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.

· Підготуйте запас питної води: наберіть воду у ємності, що закриваються, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (наприклад, мильний розчин для обробки рук), перекрийте крани.

· Підготуйтеся до можливої евакуації: підготуйте документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, необхідні ліки (обов’язково йодопрепарати), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакуйте та укладіть у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщенні.

· Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації.

·             Від’єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ.

Дії під час раптової аварії з викидом (розливом) радіоактивних речовин:

· Зберігайте спокій, уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або через інші засоби оповіщення) про радіаційну небезпеку населенню виконуйте передбачені заходи.

· Негайно укрийтеся в житлових будинках. Стіни дерев’яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного - у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону у 40 – 100 разів.

· Слухайте повідомлення органів цивільної оборони.

· Уточніть час початку евакуації.

· Попередьте сусідів про початок евакуації.

· Прийміть заходи щодо зменшення проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок).

· Підготуйте запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки.

· Проведіть йодну профілактику. Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років - по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим - по 0,125 г на один прийом. Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років - по 1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока(консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим - по 3-5 крапель на стакан молока або води. Наносити на поверхню  рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом       7 діб.

· Підготуйтеся до евакуації: зберіть документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, білизну, одяг, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакуйте та зберігайте у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщенні.

· Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

· По можливості негайно залишіть зону радіоактивного забруднення.

· Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов’язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидка), гумові чоботи.

·  З прибуттям на нове місця перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному санітарно-обмивочному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг і, ставши спиною проти вітру, витрясти його; повісити одяг на перекладину чи мотузку, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином із індивідуального протихімічного пакета (ІПП-8), який буде виданий кожному. Для обробки шкіри можна використовувати вату, марлю чи просто рушники.

· Дізнайтеся в місцевих органах державної влади або в органах місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Запам’ятайте необхідні для виконання правила:

· Використовуйте для харчування лише консервоване молоко та продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях і не зазнали радіоактивного забруднення; не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах;

· Не вживайте овочі, які росли на забрудненому радіоактивними речовинами грунті;

· Не пийте воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрийте плівкою або кришками;

· Уникайте тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пилових дорогах та на траві, не ходіть до лісу, не збирайте у лісі ягоди, гриби та квіти, не купайтеся у водоймищах;

· У приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;

· Змініть взуття перед входом у приміщення, вимийте його водою або витріть вологою ганчіркою, верхній одяг витрусіть та почистіть вологою щіткою.

· У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов’язково використовуйте засоби захисту (особливо під час вітру): захистіть органи дихання, шкіру та волосся. Засоби індивідуального захисту можна не використовувати в приміщеннях, в тиху погоду без вітру та після дощу.

· По можливості, користуйтеся індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри промислового виробництва: для захисту органів дихання – фільтруючим або ізолюючим протигазом, респіратором типу Р-2, У-2К, ватно-марлевою пов’язкою, протипиловою пов’язкою ПТМ-1 із тканини, в крайньому випадку, зволоженою марлевою пов’язкою, носовою хустинкою, рушником або будь-якою частиною одягу; для захисту шкіри - спеціальним захисним одягом типу ОЗК, Л-1, в крайньому випадку - плащем з капюшоном, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.

Сподіваємося, що наші рекомендації вам не знадобляться, але дисципліна, організованість та їх виконання значно зменшать променеве навантаження і будуть сприяти збереженню вашого здоров’я.

РАДІОНУКЛІДИ В ПРОДУКТАХ

Забруднення навколишнього середовища радіонуклідами після чорнобильської трагедії, на жаль, — сумна реальність нашого життя.

Виявляють радіонукліди, переважно цезій-137, у всіх ланках харчового ланцюга: грунт -рослина-тварина (молоко) -  людина.

Ця проблема залишиться з нами ще на багато років.

Водночас розроблено методи очищення від радіонуклідів деяких продуктів харчування. Вони нескладні, нешкідливі, багата разів перевірені і доволі ефективні.

Відомо, що радіоактивні елементи вимиваються водним розчином харчової солі («екстри» чи йодованої).   Можна додати до сольового розчину трохи оцтової есенції чи аскорбінової кислоти.  Тоді з очищеного продукту білки не вимиваються.

При цьому  цезій — активний і рухливий елемент — швидко переходить у розчин.

 Стронцій утворює з кислотами гідрокислі, нерозчинні у воді
сполуки і випадає в осад. Треба тільки періодично змінювати розчин на свіжий.

М'ясо, що зберігалося в холодильнику, після розмороження  розрізають на шматки, кладуть у водний розчин кухонної солі: на
літр води беруть 40 г солі (чи 2 столові ложки без «верху») і 1-1,5 мл (1 чайну ложку) 70-процентної оцтової есенції. Розчин готують
в емальованій чи скляній посудині.  Масу  м'яса і об'єм розчину співвідносять 1 : 2.
Має також бути запас розчину, позаяк його періодично замінюють свіжим. Після третьої заміни в   маринад  можна  класти спеції :  цибулю, перець,  лавровий лист.

Для прискорення виведення радіонуклідів з м'яса розчин корисно збовтувати. Через 6-12 годин  такої обробки м'ясо придатне для споживання.  Якщо ж його нарізати дрібнішими шматками — як скажімо, для готування беф-строганов, а розчин   міняти кожні
три години,    процес    видалення радіонуклідів значно активізується. В цьому випадку воно придатне для подальшої   кулінарної обробки (смаження і тушкування) вже за 6-9 годин.

Заміна оцтової есенції аскорбіновою кислотою (1 г на 1 л води) не знижує ефективності вимивання радіонуклідів з нарізаного
на шматки м'яса. Після дезактивації кінцевий продукт
буває придатним для виробництва ковбасних та  інших кулінарних виробів у промислових та домашніх умовах

Один із способів консервування м'яса для тривалого зберігання — широковдоме приготування солонини. При цьому вже через місяць близько ЗО відсотків радіонуклідів переходить у   розсіл.

Виведення  цезію  з  солонини, нарізаної шматочками по 20-30 грамів, робиться просто — за допомогою холодної води при температурі 5- 4^о С, яку міняють на чисту через три години і не
менше трьох разів. Якщо після цього в солонині відчувається зайва сіль, вимивання можна продовжити.
Очищена від радіонуклідів солонина придатна для виготовлення ковбас та іншої кулінарної продукції.

Рибу, очищену від луски, випатрану, без голів та плавників, розрізають на шматки по 50-100 грамів. Дрібну можна не різати, поклавши у розчин солі (3О г на 1 л води) Масу риби й обсяг розчину співвідносять — 1:1. Розчин тричі  змінюють на свіжий кожні 1,5 години Тоді риба стає придатною для будь-якої кулінарної обробки. Частіша  зміна розчину пришвидшує очищення.

Картоплю вивільняють від радіонуклідів, вимочуючи почищену в холодній, підсоленій за смаком воді впродовж 3-4 годин. І тоді
вимивається близько 40 відсотків радіонуклідів. А при варці до готовності — понад 60 відсотків. При варці заміна сольового розчину через 15 хвилин після закипання — вимиває близько
80 відсотків.

З моркви при варці до готовності у прісній чи підсоленій воді вимивається близько 90 відсотків радіонуклідів.

SOS

Де не вистачає розуму,
 спросися розуму.

Народна мудрість

Як ти думаєш, які якості головні в екстремальній ситуації? Залізні нерви, рішучість, уміння швидко  міркувати, відповіси ти не задумуючись, і будеш правий. Дійсно, усі ці якості придадуться при будь-яких небезпечних обставинах, особливо якщо ти виявився один з потерпілих у віддаленому, глухому місці. Як поводитися і що робити?

 Запасу їжі і води вже не вистачає, а потерпілому потрібна кваліфікована медична допомога. У цьому випадку твоя задача — повідомити про ваше місцезнаходження.

Сигнали небезпеки можна подавати лементом чи свистом, але тільки лише тоді, коли ти упевнений, що знаходишся недалеко від населеного пункту. Імовірно, що в цьому випадку твої сигнали будуть почуті. Крики і свист у віддаленому місці-заняття стомлююче і малоефективне. Крім того, ти можеш зірвати голос, а твої голосні лементи привернуть увагу диких звірів. Так що не дери даремно горло, а вживай  інші заходи.

Пішли якось Вовочка з Петриком у ліс в індіанців грати і заблудилися. Годину блукали, іншу, третю... Їсти вже хочеться, пити хочеться. Вовочка і пропонує.

— Слухай, а давай голосно кричати будемо, може, і почує хто...Подумав Петрик і відповідає:

— Немає чого кричати, горло потім боліти буде. Давай краще стріляти! Стріляли вони півгодини, годину стріляли... Ні, ніхто на постріли не відзивається.
 Тоді Вовочка говорить:

— Слухай, досить стріляти, а те незабаром стріли скінчаться. Давай тепер покричимо!

Самим, мабуть, незамінним сигналом небезпеки є багаття. Напевно ти не раз бачив фільми, у яких   люди,  що  заблукали  подавали палаючим багаттям сигнал про своє місцезнаходження. По можливості, розводити багаття потрібно на відкритому місці. Вдень, при ясній погоді полум'я багаття добре видно з вертольота. Особливо привертає увагу дим від багаття. Якщо кинути в палаючий багаття ялинові чи соснові гілки і вологий мох, то можна одержати густий дим, що відмінно видний з   вертольота чи літака.

А що робити в похмуру погоду, коли крізь завісу туману ледве помітні предмети? Головне — не панікувати, а рішуче діяти. При тумані полум'я багаття, звичайно, не буде видно з висоти, зате чорний дим приверне увагу людей. Щоб одержати чорний дим, потрібно кинути в багаття сухе листя і смолисті гілки хвойних дерев.

Якщо в тебе скінчилися сірники і ти не маєш можливості розвести  багаття, то можна подавати сигнал нещастя, розмахуючи яким-небудь предметом — наприклад, сорочкою на ціпку.

З появою    вертольота чи літака можна подавати сигнали дзеркалом, направивши його на сонце. Відблиск від дзеркальної поверхні приверне увагу рятувальників.

А от якби з братами Задерищенковими з тесту був у горах ти, то, по-перше, Гриша ніколи б не зламав ногу. А по-друге, допомога потерпілому прийшла б у мінімальний термін. Але раз тебе там не було, допоможи зрозуміти Гриші Задерищенкову, що ж він зробив не так.

Брати Гриша і Тиша Задерищенкові грали в горах в альпіністів. Гриша упав і зламав ногу. Тиша не міг донести старшого брата сам, зірвав голос, призиваючи на допомогу, і вирішив розвести сигнальне багаття. Він знайшов зручну ущелину, набрав сухих гілок і розпалив багаття. Однак на допомогу так ніхто і не прийшов.

ЩО ТИША ПОВИНЕН БУВ ЗРОБИТИ?

1) виконати ритуальний танець;

2) вибрати найбільш високе місце і покласти в багаття листів і трави, щоб йшов дим;

3) зателефонувати 911;

4) збити каменем вертоліт, що мимо пролітає — від палаючого вертольота було б більше диму;

5) замість багаття потрібно було улаштувати обвал.

Якщо в тебе є ракетниця, то можна подавати сигнали спалахами яскравого кольору. Звичайно при сигналах небезпеки використовують червоний колір. Досвідчені рятувальники при пошуках користаються спеціальною системою. Спалахи   світла чи постріли повинні подаватися періодично — 6 разів у хвилину, потім хвилинний інтервал, потім просигналити знову 6 разів у хвилину. Якщо тебе почули рятувальники, то вони також відповідять тобі сигналом 3 рази в хвилину, із хвилинним інтервалом, що означає «Сигнал прийнятий, йдемо на допомогу».

Крім цих спеціальних знаків існують сигнали міжнародного коду, що знає будь-який рятувальник.

Тобі їх також необхідно знати.

Запам'ятай:

II — терміново потрібні медикаменти;

Y -Так;

LL — усе добре;

N — ні;

F — терміново потрібні їжа і вода;

К — потрібно вказати напрямок руху;

квадрат — терміново потрібні карта і компас;

трикутник — посадка для вертольота (літака).

Ти можеш подати сигнал, виклавши ці символи на відкритому місці, використовуючи підручні матеріали — гілки, одяг і т.д. Узимку на сніжній поверхні сигнал можна викласти з темних предметів,   намалювати чи  витоптати.

Режим харчування

Їжа, що не переварюється,

з'їдає того, хто її з'їв.

Хочеш жити - рухай щелепами, але, між іншим, це зовсім не виходить, що тобі треба грати в млин, що перемелює їжу  протягом 24 годин на добу.

Отже, тема нашої розмови - розумне сполучення режиму дня і режиму харчування.

На уроці вчителька помітила, що Вовочка,   сидить на останній парті, і щось зосереджено жує. Вона робить йому зауваження:

- Що ж це ти увесь час жуєш? Це не пристойно. Як би ти на мене подивився, якби  я прямо посередині уроку дістала із сумки бутерброд і стала б його жувати на очах у всього класу?

Вовочка мрійливо:

- Із заздрістю!

Так, ми згодні, що багато хлопчиків і дівчаток  щиро упевнені в тому, що, коли вони безперервно жують, це виглядає вражаюче. Але, змушуючи свій шлунок працювати в режимі нон-стоп, вони наживуть собі всілякі хворобливі напасті від деформації щелеп до виразки шлунка. Щоб з тобою таке не трапилося, тобі потрібно навчитися правильно розподіляти харчові навантаження.

Насамперед , сідати їсти - саме сідати, у стоячому чи лежачому положенні прийом їжі не рекомендується - найкраще  строго у визначені години.

Це не значить, що, просипаючись ранком, ти вирішуєш так: "Сьогодні я снідаю о сьомій годині, обідаю в два і вечеряю о восьмій". Призначати собі на сьогодні один час прийому їжі, а на завтра   зовсім інший  - так справа не піде: Це хаос.

Ти їж щодня  в той же  самий час. Повторюємо, щодня  в той самий час.

От що таке режим харчування. У цьому випадку до звичного  часу прийому їжі в тебе стане проявлятися скажений апетит, що дуже сприяє нормальному травленню, тому що шлунок звикає виділяти шлунковий сік у визначений час і їжа переварюється краще і швидше. А ти стаєш усе здоровішим і здоровішим.

Ведучі дієтологи світу радять їсти протягом  дня чотири-п'ять разів. Причому проміжки між прийомами їжі повинні складати три-чотири години. Цього часу цілком достатньо, щоб зголодніти знову.

Оскільки ти напевно навчаєшся в школі, те перед тим  як  ідеш в

школу потрібно снідати. Тоді твої ранкові навчальні години пройдуть ефективно. Вчителі і батьки будуть дуже задоволені.

Звичку обідати в той самий час спробуй сформувати в залежності від розкладу уроків і намагайся потім дотримуватися  її. Усе по тій же причині. На обід бажано споживати трохи більшу кількість їжі, чим на сніданок, чи полуденок,  вечерю.

Про вечерю. Перед тим, як йти в постіль, не наїдайся – це  шкідливо. Краще повечеряти години за півтора до сну. Якщо ти усе-таки  відчуваєш  бажання щось проковтнути, з'їж що-небудь   легеньке чи попий молока. Говорять, допомагає.

От, наприклад, яка історія приключилася з невдачливим Толею Брюшкіним. Сподіваємося, що, прочитавши тест, ти зрозумієш, чому наш герой ледве не потонув.

Толик Брюшкін приїхав на Чорне море рано вранці. Він поснідав трьома бутербродами із сиром, двома бутербродами з ковбасою, п'ятьма здобними булочками, персиком і абрикосом, випив парочку склянок  компоту і побіг купатися.

Як тільки він заплигнув у хвилі, то відчув, що в нього кружляється голова, болить  живіт і його непереборно тягне на дно.

ЧОМУ ТАК ВИЙШЛО?

1) Толік не з'їв на сніданок поп-корн, що допоміг би йому триматися на плаву;

2) на півдні треба харчуватися тільки рибою, щоб добре плавати;

3) перед купанням Толік дуже багато з'їв, не встигнувши звикнути до нового режиму,

4) після ситої  їжі потрібно спати, а не плавати.

Швидше за все, ти регулярно піддаєш своє тіло фізичним навантаженням, тому що знаєш, що це корисно. Але при цьому незайвим буде нагадати про те, що ні в якому разі не можна прийматися за вправи відразу після заповнення шлунка всілякими стравами. Перевантажиш зрештою   життєво важливі органи. Краще проведення  часу після ситного обіду - прилягти на улюблений батьковий диванчик і погладжувати свій животик уздовж і поперек, а також круговими рухами. По годинній стрілці.

Людина є те, що вона їсть.

                        Л. Фейєрбах

Коротше кажучи, якщо ти надумаєш наслідувати  добрим порадам, ти не пошкодуєш.

Тому що в здорової людини в голові присутні і думки  здорові .

ДОБРЕ СПИШ - ДОБРЕ ЖИВЕШ

Хто раніше встає, той грибки

собі бере, а сонливий та лінивий

йдуть після за кропивою

Народна мудрість

Мета: ознайомити дітей із користю сну, користю дотримання правильного режиму,

Сон. Це те що треба, скажеш ти. І будеш правий.

Сон, напевно, найефективніший  спосіб усунення розумової і фізичної втоми.

Якби  ми не спали, то відпущений нам життєвий термін був би дуже короткий. А тому, щоб твоя нервова система раптово не вийшла з ладу, тобі потрібно спати мінімум 9 годин на добу. Коли ти подорослішаєш і станеш повноправним громадянином нашого суспільства, потреба твого організму в сні скоротиться до 8 годин на добу.

Ми уже вирішили, що ти прихильник самого що ні на є здорового способу життя. Тому тобі варто виробити здорову звичку лягати спати і   ранком вставати приблизно в той самий  час.

Така звичка повинна стати твоїм умовним рефлексом - сподіваємося, ти пам'ятаєш, що це таке, з курсу біології про вченого Павлова і його слухняних собачок.

Якщо ти будеш   робити  саме так,   то виходить, ти зможеш мати  максимум користі зі сну: настрій завжди буде гарний, здатність   навчатися - високою.

А тепер ми запропонуємо тобі тест. Визнач, хто з казкових героїв злісний порушник режиму сну.

Бобик у гостях у Барбоса легко просипає всі уроки другої зміни.

Білосніжка, якщо порушить правила безпеки і з'їсть з рук злої чаклунки отруєне яблучко, може проспати хоч місяць.

 Спляча Красуня, якщо її гарненько тикнути веретеном, може прохропіти усю навчальну чверть.

Попелюшка  при нагоді може повернутися додому не раніше півночі.

Друг Карлсона  Малюк завжди вчасно встає і лягає.

ХТО З ЦИХ ПЕРСОНАЖІВ ПОРУШУЄ РЕЖИМ СНУ?

1) Бобик: так, ні,

2) Барбос: так, ні;

3) Білосніжка: так, ні,

4) Спляча Красуня: так, ні;

                                  5) Попелюшка: так, ні;

                                   6) Малюк: так, ні.

Існує також таке поняття, як життєві біоритми - стани організму, що змінюють одне одного. Стан активності  (ти не спиш) змінюється станом спокою (ти спиш), і зв'язано це зі зміною дня і ночі. За час земної доби, що складає  24 години, температура, освітленість, вологість повітря й атмосферний тиск періодично змінюються. Людський організм пристосувався до цих коливань, і під час сну наші органи розслаблюються, відпочивають.

Правильний режим забезпечить тобі і нормальний сон, і активний відпочинок, і раціональний режим харчування, і вміле сполучення фізичної і розумової роботи.

Викликає вчителька в школу Вовину маму і запитує:

- Ну чому всі діти, як діти, учаться, слухають пояснення вчителя, а ваш син на всіх уроках якийсь сонний?

Мама гордо:

- А це в ньому таланти дрімають.

Щоб сон був спокійним  і глибоким, у кімнаті повинно бути темно:  і дихати будеш рівно, і сни прийдуть приємні.

Середня температура повітря, по рекомендаціях вчених і лікарів, не повинна перевищувати 17-18°С, інакше замучать кошмари.

Необхідний свіжий  приплив повітря під час сну, а це значить, що краще на ніч відкривати кватирку. У цьому випадку організм буде швидше розвантажуватися від загальної втоми. Деякі люди відходять від сну досить довго. Тобі це не грозить, якщо станеш виконувати відразу після сну кілька нескладних вправ, при цьому не встаючи з постелі. Що вже радує.

Перше називається "потягунчики": якщо в тебе вдома є кішка, поспостерігай за нею - і ти зрозумієш, що мається на увазі. Лежачи на спині, ти витягаєш ноги, намагаючись дістати кінчиками пальців ніг до краю ліжка (сподіваємося, що ти спиш не в колисці). Руки ти витягаєш над головою і напружуєш тіло, потім цілком розслаблюєшся. Три-чотири разу потягнутися - і сон починає здавати свої позиції. Це вправа корисна також для твого хребта.

Друга  вправа - поперемінне згинання ніг у колінах. При цьому ти продовжуєш лежати на спині, але руки витягаєш уздовж тіла. Раз десять на кожну ногу цілком достатньо.

Спізнився в черговий раз Вовочка в школу. Учителька його запитує.

- Так що ж це таке, Вовочка? Адже ти недавно тільки хвастався, що на тебе дзвоник будильника діє, як постріл...

- У, Марьіванна! Прямо так і діє! Як він задзвонить, так я і лежу, як убитий!

Третє: лежачи на спині, ти починаєш уже піднімати ноги вгору, намагаючись коліна не згинати. Вистачить і п'яти разів.

Останнє, що   рекомендується, - це перевернутися на живіт і голову повернути в праву сторону. Руки щільно притиснуті до тіла, ти піднімаєш ноги, голову і плечі і повертаєш голову вліво - вправо. Потім розслаблюєшся, утикаючи головою в подушку.

Якщо сили залишаться, повтори цю вправу рази  три.

Сильнодіючі  отруйні  речовини
(СДОР)

Мета: ознайомити із основними властивостями СДОР, засобами захисту, та першою медичною допомогою від ураження сильнодіючих отруйних речовин

Аміак

Основні властивості.

Аміак – безкольоровий газ з запахом нашатирного спирту. Добре розчиняється в воді, в 17 разів легший від повітря, потрапляючи в атмосферу, димить.

Вибухово- та пожежонебзпечність.

Аміак – горючий газ (горить при наявності постійного джерела вогню). Ємкості з аміаком при нагріванні можуть вибухнути. Суміш парів аміаку з повітрям вибухонебезпечна.

Токсичні властивості.

Аміак переважно подразнює верхі дихальні шляхи. При високій концентрації збуджує центральну нервову систему, викликає судорогу, сильну сльозотечу, біль в очах, задуху, сильний кашель, головокружіння, біль в шлунку, блювання, затримку сечі. При ураженні невеликими концентраціями – незначне подразнення очей і слизової оболонки носа, чихання, слинотеча, легкий нежить, головний біль, почервоніння обличчя, пітливість, біль у грудях, позив на сечовиділення.

Пари аміаку при контакті зі шкірою викликають опіки різних ступенів. Смерть настає частіше через декілька годин або діб після отруєння від набряку легень і гортані.

Засоби захисту.

Ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки “КД”, респіратор РПГ-67-КД, РУ-60М-КД, додаткові патрони ДПГ-3 до протигазу ГП-5. Для захисту органів дихання можна застосувати вироби із тканини (маски), шерстяні, хутряні, ватяні частини одягу, змочені водою (краще розчином оцтової або лимонної кислоти), захисний одяг, гумові чоботи, рукавиці.

Дегазація.

Аміак дегазується водою.

Перша медична допомога потерпілим.

Надіти протигаз промислового типу “КД”. Винести на чисте повітря, зняти протигаз і тісний одяг, забезпечити спокій і доступ свіжого повітря, вдихання парів оцтової або лимонної кислоти. Режим мовчання та інгаляція з антибіотиками. В ніс судинорозширювальни засіб (3% розчин ефедріну), пити тепле молоко з боржомом або содою.

В тяжких випадках отруєння вдихати кисень, підшкірно – серцеві засоби, штучне дихання.

При попаданні аміаку в очі добре промити водою (протягом 15 хвилин) або 2% розчином борної кислоти.

Хлор

Основні властивості.

Хлор – газ жовто-зеленого кольору зі своєрідним запахом. Він в 2,5 рази важчий від повітря, добре розчиняється в воді. Накопичується у низинах, яругах, підвалах, тунелях.

При попаданні в атмосферу димить.

Вибухово- та пожежонебзпечність.

Хлор – негорючий газ. Суміш хлору з воднем пожежонебезпечна. При нагріванні ємкості з хлором вона може вибухнути.

Токсичні властивості.

При попаданні у легені хлор викликає загрудинний біль, сухий кашель, біль в очах, задуху, сльозотечу, порушення координації руху. Зіткнення з парами хлору викликає опіки слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, очей та шкіри.

Отруєння великими концентраціями приводить до набряку легень і смерті.

Засоби захисту.

Ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки “В”, респіратор РПГ-67-В, РУ-60М-В, додаткові патрони ДПГ-1, ДПГ-3 з протигазом ГП-5. Для захисту органів дихання можна використовувати вироби із тканини (маски) шерстяні, хутряні, ватяни частини одягу, змочені водою (краще розчиногм питної соди), захисний одяг, гумові чоботи, рукавиці.

Дегазація.

Хлор дегазують водою, вапняним молоком, розчином питної соди або каустику.

Перша медична допомога потерпілим.

Надіти на потерпілого промисловий протигаз марки “В”, винести його із отруйної атмосфери, зняти протигаз, тісний одяг, забезпечити спокій і доступ свіжого повітря; при можливості госпіталізувати, вдихати пари суміші спирту з ефіром, парів нашатирного спирту, інгаляція 2-3% розчином соди; в ніс 3% розчин ефедрину з адреналіном. На груди поставити гірчичники або банки. В тяжких випадках вдихати кисень з антибіотиками. Якщо дихання відсутнє, зробити штучне дихання методом “рот до рота”.

Ртуть

Основні властивості.

Ртуть – сріблясто-білий рідкий метал. Температура затвердіння – 38,4, а кипіння +35⁰ С. Пари ртуті починають виділятися при 0⁰ С.

 Токсичні властивості.

Пари ртуті та її розчинні солі дуже отруйні. Отруєння ртуттю можливе при попаданні її розчинних солей усередину, при диханні її парами, а також внаслідок всмоктування крізь шкіру. Відчувається різкий біль у стравоході, шлунку та животі. На слизовій оболонці ротової порожнини спостерігаються явища опіку (набряк, наліт сірого кольору), блювання, кривавий пронос, в роті відчувається металевий присмак, сильне слиновиділення, кровотеча ясен, головний біль, загальна слабківсть, тремтіння, порушення ходи.

Смерть настає внаслідок шоку, а також від параличу нирок, гострої недостатності кровообігу.

Засоби захисту.

Ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки “Г”, респіратор РПГ-67-Г, РУ-60М.

Дегазація.

Механіче прибирання, вакуумний спосіб, хімічне видалення (розчин перманганата калію, дрібнопотовченої сірки). В екстреному випадку змочити папір соняшниковою олією і зібрати небезпечний метал.

Перша медична допомога потерпілим.

Покласти потерпілого на носилки, винести на свіже повітря; рекомендується лежати в постілі. При попаданні солі ртуті в шлунок необхідно викликати блювання, промити шлунок великою кількістю води з активованим вугіллям. Прийняти теплу ванну, треба пити багато води, молока, білкової води (білок курячого яйця змішати з водою), слизисті відвари (рису, вівсянки), прополоскати слизову оболонку ротової порожнини 0,2% розчином марганцю.

Оксид вуглецю (чадний газ)

Основні властивості.

Оксид вуглецю – безкольоровий газ, що не має смаку і запаху, він погано розчиняється в воді, важчий від повітря. Виділяється при горінні без доступу повітря та при гноїнні.

Вибухово- та пожежонебзпечність.

Оксид вуглецю не горить.

Токсичні властивості.

Оксид вуглецю – кров’яна отрута, яка викликає загальне отруєння організму при дії виключно крізь органи дихання. В зв’язку з тим, що органи дихання і очі не відчувають присутності оксиду вуглецю, отруєння проходить зовсім непомітно.

При легкому отруєнні відчувається биття в скронях, головний біль, слабкість, стискання в грудях, нежить, блювання.

При отруєнні середнього ступеня, крім того, порушується координація руху, синюшність шкіри, обличчя, оглушений стан, запаморочення.

При тяжкому отруєнні наступає непритомність, судорога; смерть настає від зупинки дихання.

Засоби захисту

Ізолюючий протигаз, промисловий протигаз марки “СО”, гопкалітовий патрон (комплект КПД).

Дегазація.

Дегазація проводиться через провітрювання приміщень.

Перша медична допомога потерпілим.

Потерпілого негайно винести на свіже повітря, забезпечити спокій, зігріти, дати кисень, знепритомленому дати понюхати нашатирного спирту, а також застосувати серцеві засоби, міцний солодкий чай, в тяжких випадках – штучне дихання.

Дії населення, що проживає близько від хімічно-небезпечних об’єктів

Якщо ви почули сигнал “Аварія – аміак” (“Аварія – хлор”) або звістку про аварію на об’єкті народного господарства з викидом СДОР, вам необхідно негайно надіти протигаз і залишити зону зараження; якщо ви не маєте протигазу, то застосуйте ватно-марлеву пов’язку (зробіть самі), попередньо змочивши її водою або розчином питної соди (при аварії з хлором) або розчином оцтової кислоти, лимонної кислоти при аварії з аміаком.

Якщо ви знаходитесь вдома, то негайно вимкніть газ, електроприлади, візьміть документи та гроші, зачиніть вікна, кватирки, двері і виходьте із зони зараження, застосувавши перед цим наявні засоби захисту органів дихання. Оповістіть сусідів. Пам’ятайте, що час на виконання цих рекомендацій обмежений швидким надходженням отруйної хмари, пам’ятайте, що виходити із зони зараження необхідно перпендикулярно до напрямку вітру. Уважно слідкуйте за мовною інформацією органів цивільної оборони та міліції.

ТИ  В  ЗОНІ   ПОЖЕЖІ… ЯК  РЯТУВАТИСЯ?

                                                      

                                                     Бережися лиха, поки його немає,

а прийшло - не відкрутишся.

Народна мудрість

Лісові і степові пожежі - стихія, що важко піддається утихомиренню. Виявившись у зоні сильної стихійної пожежі, необхідно почати застосовувати всі заходи, щоб максимально убезпечити себе і своїх супутників від вогню і диму.

Якщо полум'я пожежі неухильно наближається до того місця, де ти знаходишся, швидко зорієнтуйся на місці в пошуках надійного укриття.

Таким укриттям може бути яр, водойма, яма, висока    гора чи пагорб без рослинності і трави, що можуть зайнятися.

 Саме до цих місць ти повинний якнайшвидше дістатися. 

Пам’ятай, що людина може знаходитися близько від сильного вогню не більш 30 хвилин, після чого потрібно віддалитися якнайдалі від полум'я і диму.

Іди з зони пожежі тільки назустріч вітру, тому, перш ніж рухатися, визнач, у яку сторону дує вітер.

Просуватися потрібно по відкритій місцевості - по просіці, галявинам, дорогам, березі    ріки чи іншої водойми.

Якщо полум'я пожежі наблизилося занадто близько, а ти на березі водойми, укрийся у воді.

Під деревами і чагарниками при лісовій пожежі йти не можна.

Падаючі гілки і дерева дуже небезпечні.

При сильному задимленні потрібно затримати    дихання чи дихати через пов'язку, зроблену з хустки, шарфа, сорочки, рушника, бажано - вологу.

Якщо пожежа почалася неподалік від туристичного табору, не бери із собою речей, намет, рюкзак, коли йдеш з зони вогню. Вони істотно сповільнять твій рух і будуть заважати тобі ховатися від вогню. Візьми тільки те, що допоможе тобі убезпечити життя - куртку, головний убір, флягу з водою, аптечку, хустку чи шарф для пов'язки, через яку ти будеш дихати. Надягни на себе закрите взуття, а одяг, якщо є така можливість, намочи у воді.

Допоможи своєю правильною відповіддю хлопцям з тесту, що опинилися в палаючому лісі.

У лісі хлопців зненацька наздогнала пожежа. Щоб врятуватися, кожний зробив по-своєму. Валера Воронін забрався на найвище  дерево і став дути вниз, щоб язики  полум'я не охопили його дерево, Юля Рибнікова відразу заплигнула по вуха в найближче болото і набрала в рот побільше болотної рідини, щоб не перегрітися, Сашко Доламповський надяг протигаз і залишився стояти на місці. Відважна Соня Шухер кинулася гасити полум'я своєю бейсбольною биткою. Іван Мозковий спочатку хотів відняти протигаз у Доламповского, але потім вирішив вибиратися з лісу слідом за  тваринами, що біжать.

ХТО ЗРОБИВ ПРАВИЛЬНО?

1) Валера Воронін: так, ні;

,2) Юля Рибнікова: так, ні;

3) Сашко Доламповський: так, ні;

4) Соня Шухер: так, ні;

5) Іван Мозкової: так, ні;

6) Тварини, що біжать: так, ні.

Вибираючись   із зони пожежі, не відставай від своєї групи.

Якщо ти помітив, що хтось відстав, обов'язково прийди на допомогу тому, хто виявився в біді, - голосним  криком  сповісти про це іншим. Пораненим чи фізично слабким людям необхідно допомогти йти далі, давши випити води і запропонувавши    руку чи  плече    для підтримки.

Якщо в зоні пожежі ти виявишся вдвох із другом і він буде не в змозі пересуватися самостійно, а ти не в силах допомогти йому йти, доберися з ним до найближчого укриття - берега ріки, яру, гори і негайно відправляйся кликати кого-небудь на допомогу.

При підземних пожежах той, хто йде перед групи, повинний прощупувати землю довгою  палицею  чи довгою гілкою, щоб вчасно виявляти вигорілі порожнечі в ґрунті і не провалитися в них.

Якщо в групі, з якою  ти вибираєшся з зони пожежі, є    керівник чи просто доросла людина, виконуй усі його команди. Від дисциплінованості кожного багато в чому залежить безпека групи.

Не той мужній, хто нехтує  небезпекою, не почуваючи страху, а той, хто може придушити найдужчий  страх і думати про небезпеку, не підкоряючись страху.

                                                 К. Ушинський

Як би не налякала тебе лісова пожежа, не стій на місці, завмерши від переляку!

Негайно починай діяти, допомагаючи собі і своїм товаришам скоріше вибратися з палаючої зони і виявитися в повній безпеці.

Від того, наскільки швидко ти відреагуєш на сформовану ситуацію, залежить твоє життя і здоров'я, а заради цього варто забути про страх і вжити  всіх  заходів до порятунку.

Розвиток кримінального  законодавства щодо відповідальності за тероризм

Мета: ознайомити учнів з поняттям про тероризм, відповідальність за вчинення терористичного акту. 

Чинне кримінальне законодавство України не містить визначень понять тероризму,  злочинів терористичного характеру. Водночас у ст.258 КК України передбачається відповідальність за вчинення терористичного акту.

    Однак такою  ситуація була не завжди. У КК УРСР, який було введено в дію першого липня 1927 року, в главі про контрреволюційні злочини містилась ст. 54⁸, яка передбачала відповідальність за вчинення терористичних актів проти представників радянської влади або діячів революційних робітничих чи сільських  організацій та участь у виконанні таких актів, хоча б  і особами, які не належали до контрреволюційної організації.

      Сама диспозиція цієї кримінально – правової норми не розкривала змісту поняття терористичного акту, але згодом воно було відпрацьовано юридичною наукою. Отже, терористичний акт визначався того часу як один з найтяжчих контрреволюційних злочинів, який полягає у вбивстві, замаху на вбивство, нанесенні тілесного ушкодження та інших насильствах щодо представників радянської влади чи діячів громадських організацій трудящих у вбивстві чи насильстві над членами їх сімей, а також у пошкодженні чи знищенні майна цих осіб, якщо зазначені дії вчиненні   з контрреволюційним  умислом. Вбивство жінки з метою завадити її розкріпачення, будучи

„ посяганням на політичні та національні здобутки Великої Жовтневої  соціалістичної революції”, також кваліфікуються як  терористичний акт.

       28 грудня 1960 року був  прийнятий та введений в дію з 1 квітня 1961 року новий КК УРСР, в якому термін „ терористичний акт” застосовувався у двох кримінально  -  правових нормах. Так, у ст.58 під ним розумілося вчинення вбивства  чи заподіяння тяжкого  тілесного  пошкодження, спрямовані проти державного  або громадського діяча чи представника влади у зв’язку з його  державною  чи громадською діяльністю і з метою підриву чи послаблення радянської влади.  У ст. 59 під терористичним актом розумілося вчинення вбивства чи заподіяння тяжкого тілесного пошкодження, спрямованні проти представника іноземної держави з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Склади злочинів терористичного  характеру  в чинному                  кримінальному законодавстві

           Чинне кримінальне законодавство, зокрема ст. 258 КК, містить термін „терористичний акт”, окрім цього у новому КК  лишилася кримінально – правова норма, що передбачає відповідальність за вчинення посягання на життя державного діяча чи громадського діяча ( ст. 112 ). На нашу думку, законодавець поступив вірно у цьому випадку, бо посягання на життя державного діяча та представника іноземної держави, хоча і здійснюються у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, проте ці посягання, як зазначає В.П.Ємельянов, далеко не вичерпуються терористичними актами.

Вони можуть знаходити свій вираз у політичних вбивствах, а також по всій своїй сутності вчинюватися не тільки проти державних діячів і не тільки у вигляді посягань на життя, але  і у вигляді викрадення людини.

          Нині в КК України лише одна кримінально – правова норма містить близький до розглядуваних у дослідженні термін „ тероризування”, який присутній, крім зазначеної вище ст. 258 КК України,  у ст. 392 КК, що передбачає відповідальність за тероризування у місцях позбавлення волі засуджених, які стали на шлях виправлення. У самій диспозиції відсутні якісь характерні риси цієї дії, натомість тлумачення „тероризування” можна знайти у п.4 постанови №2  Пленуму Верховного суду України від 26 березня 1993 року „Про судову практику по справах про злочини, пов’язана з порушенням режиму відбуття покарання в місцях позбавлення волі”, де надається його визначення. Отже, під тероризуванням засуджених, які стали на шлях виправлення, „ слід розуміти застосування насильства чи погрози застосування насильства з метою примусити їх відмовитися від сумлінного ставлення до праці, додержання правил режиму, а також вчинення таких же дій із помсти за виконання громадських обов’язків по зміцненню дисципліни і порядку у виправно – трудовій установі. Тероризуванням слід вважати також глумління і знущання над засудженими з метою їх залякування і перешкоджання  виконанню покарання. Нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень і т. ін. дії, якщо вони вчиненні на ґрунті сварок, особистих відносин підсудного з потерпілим не можуть бути кваліфіковані як тероризування засуджених”. Дане поняття в основному виражає зміст тероризування щодо змісту відповідної норми.

       Слід виділити такі риси тероризування:

       вчинення насильницьких дій або погроза ними не вичерпнуть повністю       умислу винного;

       вчинення або погроза вчинення насильницьких дій не є метою, а є лише        засобом досягнення інших цілей;

       обстановка страху, пригніченості, пригнобленості та дії винного        знаходяться у причинно – наслідковому зв’язку;

       застосування насильницьких та інших загально небезпечних дій або        погроза ними проти одних осіб із розраховуванням прийняття  (утримання від прийняття) відповідного рішення третіми особами;

кінцеві цілі, як зазначає В.П.Ємельянов, можуть мати як злочинний, так і незлочинний характер. 

Класифікація напрямків розвідок сучасних дослідників тероризму

  Слід констатувати, що єдиного розуміння стосовного самого визначення тероризму на сьогодні немає, умовно можна диференціювати дослідників феноменом тероризму на декілька категорій:

       вважають недоцільним криміналізувати  тероризм;

       впевнені, що у законодавстві достатньо важелів впливу на тероризм  у всіх його проявах;

       вважають необхідним передбачити два підрозділи у Главі „ Злочини        проти  громадської безпеки”, один з яких мав би назву: „ Терористичні        злочини проти громадської безпеки”, при цьому редакційно склад злочину «Тероризм» замінити на „ Диверсія”;

       висловлюють думку, що тероризм – не окреме діяння, а суспільне явище,       яке охоплює різноманітні вияви терористичної діяльності;

згодні з криміналізацією, проте вважають тероризм політичним злочином;

виступають за криміналізацію тероризму і аргументують позицію, що родовим об’єктом цього злочину є громадська безпека;

формулюють диспозицію через точне перерахування усіх можливих ( на думку авторів цих диспозицій) способів вчинення тероризму;

зосереджують увагу на найбільш притаманних рисах тероризму, враховуючи, які і окреслюють власні варіанти  диспозиції;

згодні з  криміналізацією тероризму, проте вважають недоцільним застосовувати назву „тероризм„ до кримінально – правової норми про відповідальність за вчинення тероризму, водночас пропонується назва „терористичний акт”;

домінантною криміналізацією вважають імплементацію норм міжнародного права до національного українського права.

Вважають за доцільне утриматися від криміналізації тероризму

        До представників першої групи належить, наприклад, В.М.Смітієнко, який аргументує свою позицію наявністю достатніх, на його думку, кримінальних важелів впливу у діючому законодавстві. Водночас, у проекті КК, де він був одним з основних авторів, є ряд статей які передбачають відповідальність за злочини терористичного характеру. Автор іншої думки, В.К.Грищук, вважає недоцільним  закріплення відповідальності за вчинення тероризму і пропонує тероризмом називати диверсію, з чим важко погодитись. Водночас є продуктивною пропозиція, згідно з якою пропонується виділити окрему частину у Главі „ Злочини проти громадської безпеки”  для злочинів терористичного характеру.

Вважають тероризм політичним злочином

       Представники другої групи  ототожнюють тероризм з політичними злочинами, приписують йому виключно політичні мотиви. Репрезентують цю позицію серед українських дослідників В.В.Крутов, В.Ф.Антипенко т а інші, які солідарні з думкою про те, що тероризм є злочином, тобто декларується необхідність у кримінально -  правовій його забороні. Водночас наголошується на тому, що він є політичним злочином і ґрунтується   виключно на політичних мотивах, з огляду на це і треба конструювати правову норму. Основним об’єктом тероризму є національні та наднаціональні інститути, посягаючи на які, через дію на безпосередній об’єкт,  винні особи досягають чи прагнуть досягти головної мети – порушення їх недоторканості. У той  же час, В.Ф.Антипенко визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних та наднаціональних інститутів, яке призвело до невинних жертв, або настання  суспільно – небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання.

Вважають, що родовим об’єктом тероризму є громадська безпека

    Дослідники третьої групи вважають за необхідне ввести до КК України  кримінально – правову норму про відповідальність за вчинення тероризму, помістивши її до Глави „ Злочини проти громадської безпеки”. Якщо більш ретельно проаналізувати елементи складу злочину тероризм,  то прийдемо до висновку, що не можна стверджувати про повну відсутність важелів впливу та реагування на окремі злочини терористичного характеру. Однак вважається  більш прийнятним і науково обґрунтованим все ж таки криміналізувати  саме  діяння „ Тероризм”, встановивши конкретну відповідальність за його вчинення.

Проблема криміналізації тероризму

    Криміналізація являє собою один з видів правотворчої  діяльності і полягає у чіткому визначенні меж між правомірною та кримінально – протиправною поведінкою з наступним встановленням відповідальності за останню. Ретельна пророка інститутів і норм кримінального права і процесу мають першочергове значення з точки  зору  гарантій недоторканості особи, захисту суспільних і державних інтересів. Головним питанням тут є визначення меж криміналізації, а також розробка конкретного переліку діянь, які визначаються  злочиними та  кримінально – караними.

      Питання щодо меж  криміналізації тісно пов’язані з комплексом проблем об” активного і суб’єктивного характеру.  До Об активних проблем можна віднести наявність суспільно небезпечного діяння, оцінку законодавця щодо цього діяння тощо, до суб’єктивних – природу негативної соціальної практики, а також можливу шкоду від її розповсюдження. С.М.Мохончук вважає за доцільне застосовувати аргументацію щодо вирішення питань про криміналізацію тероризму через демонстрацію і аналіз соціально – економічних, юридико – кримінологічних  та соціально – психологічних груп принципів.

Соціально – економічні принципи

-        принцип можливих побічних наслідків кримінально – правової заборони;

-        спричинювання діянням матеріальна та моральна шкода;

-        наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінально – правової заборони.

Юридико – кримінологічні принципи:

-        суспільної небезпеки;

-        розповсюдженості діяння та його типовості;

-        динаміки суспільної небезпеки діяння з врахуванням причин та умов, які його породжують;

-        можливості впливу на суспільно – небезпечне діяння кримінально – правовими заходами;

-        можливості системи кримінальної юстиції.

Соціально – психологічні принципи:

-        певного рівня суспільної правосвідомості та психології;

-        кримінально – правової адекватності криміналізації.

  Криміналізація становить  собою процес певного відображення змін у оточуючому середовищі, який синхронізується із адекватною реакцією держави на них. Сам процес криміналізації є вже реакцією на зміну у певних суспільних відносинах.

Норма про відповідальність за  вчинення тероризму у проекті нового Кримінального кодексу України після першого  читання

     У проекті Кримінального Кодексу України, який знаходився на розгляді у Верховній Раді, після першого читання містилася спеціальна кримінально – правова норма, яка прямо передбачала відповідальність за тероризм (ст.232) і мала наступний вигляд:

     „ Тероризм, тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку загибелі людей або заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою”.

     Не вважається безспірною сама постановка питання щодо відповідальності за ті діяння, які в проекті  названі тероризмом. Ототожнювати тероризм з вчиненням вибухів, підпалів та інших дій вважається не зовсім коректним з  огляду на те, що під тероризмом слід розуміти окрім зазначеного   і організацію, і фінансування, і підтримку, і створення терористської групи.

В.П.Ємельянов  вказує на необхідність формулювання  у законі ознак тероризму  таким чином, що  б склад тероризму не вступав у протиріччя з іншими складами злочинів і не примушував у право застосовній практиці постійно кваліфікувати  підпадаючи під його ознаки діяння по сукупності з іншими злочинами. Правова норма повинна бути позбавлена надлишкової деталізації у визначенні злочину. Така конкретизація не дозволяє піддавати кримінально  -  правовій оцінці  його проявів.

Елементи складу злочину „ Тероризм”

Об’єкт тероризму

 Чітке  визначення   об’єкта  тероризму допомагає з’ясувати суть  цього злочину, а також окреслити характер і ступінь його суспільної небезпеки. Слід зважити на те, що існує політичний, кримінальний, економічний, екологічний, ядерний, кібернетичний тероризм тощо.

        У теорії кримінального права домінуючим підходом є визначення поняття  об” акта злочину як тих суспільних відносин, на які посягає злочин. Водночас останнім часом набуває все більшого розповсюдження інший погляд, відповідно до якого під об’єктом злочину розуміють благо, інтереси, цінності і потреби.

Структура суспільних відносин

            Одна група науковців виділяє у структурі суспільних відносин такі елементи:

предмет відносин – ті блага, з приводу яких існують відносини;

суб’єкти відносин – ті особи, між якими складаються певні зв’язки;

соціальний зв’язок – як зміст цих відносин.

          Інша група вчених стоїть на позиціях виокремлення у структурі суспільних відносин чотирьох елементів: суб’єкти; їх дії або стан по відношенню один до одного;  інтереси суб’єктів; матеріальне втілення потреб та інтересів суб’єктів у вигляді предметів.

Визначення родового об’єкта тероризму

         Під родовим об’єктом злочину розуміють об’єкт, що охоплює певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально – політичною і економічною сутністю суспільних  відносин, які повинні охоронятися на підставі цього єдиним комплексом взаємопов’язаних кримінально – правових  норм. Його значення полягає перш за все в тому, що він дозволяє провести основну класифікацію всіх злочинів і кримінально – правових норм, що встановлюють відповідальність за їх вчинення. Визначення родового об’єкту дає змогу також встановити значення об’єднаних ним суспільних відносин для інтересів держави та суспільства, що, в свою чергу, визначає характер і ступінь суспільної небезпеки злочинних посягань,  тяжкість імовірних або суспільно небезпечних наслідків, що настали.

                                        

Визначення безпосереднього об’єкту тероризму

         Найбільш суттєве значення для правозастосовчої діяльності має безпосередній об’єкт, під яким розуміють ті конкретні суспільні відносини, які  поставленні   законодавцем під охорону певного кримінального закону і яким завдається шкода  злочином,  що підпадає  під ознаки даного складу. Визначення безпосереднього об” акта має важливе значення для з’ясування характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, правильної кваліфікації скоєного, сприяє відмежуванню вчиненого діяння від суміжних злочинів тощо. Саме безпосередній об’єкт злочину дозволяє частіш за все і з найбільшою точністю провести розмежування між схожими злочинами,  бо  у більшості випадків є тим елементом складу, який притаманний  тільки цьому   і  більш ніякому  злочинові.  

            По „горизонталі”  безпосередні об’єкти  можуть поділятися на основні та додаткові. В.П.Ємельянов вважає, що додатковий об’єкт поділяється на основний та факультативний. Додатковий  факультативний об’єкт на відміну від додаткового обов’язкового не має  суттєвого значення для кваліфікації вчиненого за нормою права, в якій передбачені його ознаки.

         Об” активна сторона тероризму  включає такі ознаки, як діяння  (дія  чи бездіяльність), наслідок, причинний  зв’язок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час і обстановку вчинення злочинну.

          За своїми юридичними властивостями тероризм  є суспільно небезпечною, протиправною дією. Принциповим моментом є те, що на відміну  від тварин, у людини є воля, втілення якої в оточуючому середовищі відбувається за допомогою вчинення певних дій.

Визначення  способу вчинення актів тероризму

             Особливість способу вчинення актів тероризму – певного методу, порядку і послідовності  рухів,  прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину, -  полягає в тому, що він є необхідною, але не конструктивною ознакою  в об” активній стороні злочину тероризму. Вчинення актів тероризму тими чи іншими способами буде характеризувати ступінь суспільної небезпеки і , відповідно  до  цього, впливати на призначення  покарання. 

Особливості способів вчинення актів тероризму

1. Створення обстановки пригніченості, страху як цільової установки. При тероризмі ця  обстановка створюється  на соціальному  рівні, на що  й  спрямовані дії злочинів. Ігнорування  цієї  ознаки приводить   до  парадоксальних речей, коли  до  тероризму відносять  будь – які  дії, які  породжують  жах  і напруженість в соціумі ( дії маніяка, систематичні вибивання ліхтарів на вулицях з наступним пограбуванням   і  т. ін.).

Метою тероризму  є використання цього стану до примушення вчинення або не вчинення певних дій в інтересах терористів.

2. Однією з найважливіших рис способу вчинення актів тероризму є публічний  характер вчинюваних дій. Тероризм є  специфічним злочином, де розголос відіграє дуже важливу і суттєву роль, іншими  словами цю думку можна висловити  таким чином:  увага соціуму, яка актуалізується за рахунок  публічності вчинюваних  актів  є  тим середовищем  де  існує  тероризм. Така  ознака тероризму, як  публічний  характер  вчинюваних дій, є  важливою  в  контексті аналізу  рис  тероризму. 

3. Заслуговує  на  увагу  розгляд  спеціального  „ механізму” вчинення актів  тероризму:  загально небезпечне насильство застосовується щодо  одних  осіб  чи  майна,  а  психологічний вплив  з  метою  схилення до певної поведінки вчинюється на  інших  осіб.

       При  тероризмі   примушування  до  виконання  чи  утримання  від  виконання  певних  ( вигідних  для  терористів)  рішень відбувається  не  шляхом  прямого  насильства,  яке  позбавляє  особу  можливості  обрати  один  з  варіантів  розв’язання  проблеми, а  шляхом  зламу  волі  потерпілого  та  спрямування  її  у  потрібному  для  винних  руслі.

Засоби та знаряддя  вчинення актів тероризму

     Вибухи, вбивства, викрадання, насильницькі зникнення, різного роду атаки зі стрілецькою зброєю (кулемети, гранатомети тощо ), загрози отруєння та багато іншого. Так, у 1995 році в Україні 35% актів тероризму було вчинено з використанням вибухівки, 13,5% - з вогнепальною зброєю, у 16% були задіяні підпали, 3,5% були пов’язані із викраданням осіб, 24% містили різноманітні погрози та 8% - погрози пошкодження власності.

 ( Додаток 2)

Час, місце та обстановка вчинення актів тероризму

      При вчиненні   актів  тероризму  вплив  відбувається  не  лише  безпосередньо на  жертви,  а  й  на  невизначене  коло  осіб,  що  не  є повністю  передбачуваним,  і  певною  мірою   нівелює усі  спроби  законодавця  чітко  визначити  ймовірні  місця  та  час  їх  вчинення. Відміною  рисою  тероризму  є  те, що дії  вчинюються  відкрито,  демонстративно,  вони  не обмежуються  спрямуванням  лише  на  особистісні   інтереси  потерпілого, а посягають  на більш  широке  коло  відносин  і  соціальних  цінностей.

Визначення  поняття  об’єктивної  сторони  тероризму

До об” активної сторони тероризму  повинні  входити дії  з  примушення шляхом створення  обстановки жаху   до прийняття  якогось  рішення  або  відмови від нього.  Наступним  для  аналізу  елементом  складу  злочину  є  суб’єктивна  сторона -  це  ті  внутрішні  процеси, які  відбуваються  у  психіці  осудної  особи під  час  вчинення  нею  передбаченого  кримінальним  законом  суспільно небезпечного діяння.

            З  суб’єктивної  сторони  тероризм вчинюється  лише  з прямим умислом. Особа  усвідомлює   суспільну небезпечність вчинюваних нею дій, бажає, щоб її дії стали відомі невизначеному колу осіб, залякали населення, створили загальний стан пригніченості та пригнобленості, досягли кінцевої мети – виконання чи невиконання вимог злочинців.

Мотив вчинення актів тероризму

Мотиви при вчиненні тероризму можуть бути різні:

політичні, кримінальні, релігійні тощо. Мотив є саме тим елементом складу злочину, за якого і відмежовують звичайне вбивство на замовлення від вбивства представника державного управління або представника іноземної держави; відрізняють політичне вбивство від тероризму, дії виконавця від дій організатора або замовника тероризму тощо. Визначення мотиву є визначальним при кваліфікації тероризму.

Визначення мети вчинення актів тероризму

Мета тероризму – прийняття або неприйняття певного рішення, яке є вигідним для терористів через примушення зацікавлених осіб.

Одна група дослідників вважає, що мета актів тероризму повинна мати соціально – політичне забарвлення, саме цю рису вони вважають головною при розмежуванні тероризму від інших злочинів. Інша група вважає, що водити у визначення тероризму елементи „ політичного чи спеціального наміру „ небезпечно, тому що це надзвичайно звузить такий багатогранний та невичерпний феномен, яким є тероризм, та надасть безпідставну можливість правозастосовчим органам використовувати суб’єктивістський підхід при кваліфікації тих чи інших діянь і на власний розсуд відносити їх до терористичних.

Суб’єкт тероризму

Суб’єктом цього злочину повинна бути фізична, осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 14 років. Обрання заниженого віку кримінальної відповідальності було зумовлено результатами даних, внаслідок проведення ретельного аналізу практики вчинення актів тероризму.

  

  Додаток  1

Стаття 258.  Терористичний акт

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу  чи  інших  дій, які  створювали  небезпеку  для  життя  чи  здоров’я  людини  або  заподіяння значної  майнової  шкоди  чи  настання  інших  тяжких  наслідків, якщо такі  дії  були  вчиненні  з  метою  порушення  громадської  безпеки,  залякування  населення,  провокації  воєнного  конфлікту,  міжнародного  ускладнення,  або  з  метою  впливу  на  прийняття  рішень  чи  вчинення  або  не вчинення  дій  органами  державної  влади  чи  органами  місцевого  самоврядування,  службовими  особами  цих  органів,  об’єднаннями  громадян,  юридичними  особами,  або  привернення уваги  громадськості  до  певних  політичних, релігійних  чи  інших  поглядів  винного  (терориста), а  також  погроза  вчинення  зазначених дій  з  тією  самою  метою  -  караються   позбавленням  волі  на  строк  від  5  до  10  років.

2. Ті  самі  дії,  вчиненні  повторно  або  за  попередньою  змовою  групою  осіб,  або  якщо  вони  призвели  до  заподіяння  значної  майнової  шкоди  чи  інших  тяжких  наслідків, -  караються  позбавленням  волі   на  строк  від  7  до  12  років.

3. Дії, передбаченні  частинами  першою  або  другою  цієї  статті  що призвели  до загибелі  людини,  -  караються  позбавленням  волі  на   строк  від 10 до  15  років  або  довічним  позбавленням  волі.

4.  Створення  терористичної  групи  чи  терористичної  організації,  керівництво  такою  групою  чи  організацією  або  участь  у  ній, а  так  само  матеріальне,  організаційне  чи  інше  сприяння  створенню  або  діяльності  терористичної  групи  чи  терористичної  організації -  караються  позбавленням волі  на  строк  від  8  до  15  років.

5.  Звільняється  від  кримінальної  відповідальності за діяння,  передбачене  в  частині 4 цієї  статті, особа,  крім  організатора  і  керівника, яка  добровільно  повідомила  про  нього  правоохоронний  орган  і  сприяла  припиненню  існування  або  діяльності  терористичної  групи  чи  організації  або  розкриттю  злочинів,  вчинених  у  зв’язку із  створенням  або  діяльністю  такої  групи  чи  організації,  якщо  в  її  діях  немає  складу  іншого  злочину. 

Пивний алкоголізм..?

Цей постер я знайшов в одного пивоненависника, який вважає, що від пива усі нещастя, і що пиво значно гірше і за горілку, і за все інше в плані алкоголізму.

особисто я не бачив жодного випадку так званого пивного алкоголізму на власні очі, і наочних прикладів того, що "ось цей-то чи цей-то починав з пива" також навести не можу.

Хто шо думає з цього приводу?

Пивні кеґи можуть бути небезпечними…

Ricky Bunn, 32-х річний батько двох дітей, загинув від вибуху кеґа з пивом 24-го травня цього року.

18-го грудня, комісія Бірмінгенського суда визнала це нещасним випадком.

Чоловік працював в місцевому пабі, і того дня перетаскував зі своїм другом кеґи. Один із таких кеґів вибухнув, Рікі загинув на місці.
Вибух був такий нехилий, що знесло частину даху в пабі..

Заключення - смерть від відкритої черепно-мозкової травми.

Шкідливість пива та пивний алкоголізм

Так-так, це ніяка не помилка.. Настав час поговорити і про таку проблєму, пов’язану із пивом. Як виявилося - багато хто схиляється і до таких-от міркувань. Отже, поїхали:)

ПИВО НЕ ЯВЛЯЄТЬСЯ НЕШКІДЛИВИМ СЛАБОАЛКОГОЛЬНИМ НАПОЄМ!

Вчені, які досліджують проблему алкоголізму, цілком обґрунтовано вважають неправомірним поділ спиртних напоїв за мірою їх шкідливої дії на організм, тому що серед них немає нешкідливих.

Всупереч такому упередженню виробники пива рекламуючи свій товар прагнуть збільшити приплив покупців саме тим, що пиво не алкогольний, а слабоалкогольний, нібито абсолютно нешкідливий і мало не корисний напій. І це незважаючи на те, що за останні роки вміст алкоголю в пиві досягає в деяких сортах 14 % (тобто відповідає винам за вмістом спирту), тоді як за часів СРСР міцність пива в залежності від сорту коливалася в межах 1,5-6%, а частіше - від 2,8% в Жигулівському до 3,5% в Московському.

ПИВНИЙ АЛКОГОЛІЗМ

Про те, що існує пивний алкоголізм відомо давно. І хоча з точки зору пересічної людини він менш небезпечний, ніж винний чи горілчаний, наслідки його руйнівні. В ХІХ столітті англійці, борючись з алкоголізмом, вирішили витіснити міцні алкогольні напої пивом. але НЕВДОВЗІ довелося відмінити "пивний закон", внаслідок того шо його уведення ТІЛЬКИ ПОГЛИБЛЮВАЛО ПИЯЦТВО. Перший рейхсканцлер Німеччини Отто Фон Бісмарк, знаючи не з чуток про шкідливі наслідки вживання пива, дав наступне визначення пивному алкоголізму: "Від пива стають лінивими, дурними і безсилими" (під "безсиллям" малася на увазі імпотенція).

ВАЛЕНТИНА МИКУСЕВИЧ: «НАШ СПОЖИВАЧ МОЖЕ БУТИ ВПЕВНЕНИМ, ЩО КУПУЄ ПРОДУКТ ВИСОКОЇ ЯКОСТІ.»

Директор з якості АТ «Оболонь», віце-президент Української асоціації якості Валентина Микусевич стала гостем передачі «Тема дня» на Українському радіо. Лейтмотив розмови -  якість продукції, яку щодня купує український споживач.

Валентина Микусевич наголосила, що на кожному підприємстві повинна бути система якості та безпеки продукції. На жаль, в Україні є підприємства, які зовсім не приділяють цьому уваги. Тому віце-президент Української асоціації якості порадила уважно дивитися на етикетку будь-якої продукції та обирати тих виробників, яким довіряють і які зарекомендували себе належною якістю своїх товарів.

Валентина Микусевич розповіла, як контролюють якість у компанії «Оболонь»: «У нас на підприємстві діє інтегрована система управління відповідно до вимог 4 міжнародних стандартів: ISO 9001 Системи управління якістю,  ISO 22 000  Системи управління безпечністю харчових продуктів, ISO 14 001 Системи екологічного керування,  OHSAS 18 001 Системи управління безпекою та гігієною праці». Все це, в першу чергу, направлене на те, щоб український споживач отримував тільки якісну продукцію.

На підприємстві ведеться посилений контроль за якістю сировини. «Ми перевіряємо сировину, яка приходить до нас на підприємство, за всіма фізико-хімічними та мікробіологічними показниками та рівнем безпеки», – розповіла Валентина Якимівна. «Ми перевіряємо продукцію в процесі виробництва і безпосередньо перед реалізацією. І без посвідчення якості, без сертифіката відповідності стандартам безпеки наша продукція у продаж не надходить».

Постійно працюють три лабораторії: радіологічна, виробнича та лабораторія відділу технічного контролю. «Наш споживач може бути впевненим, що він купує продукт високої якості», – наголосила Валентина Микусевич.

На запитання журналіста про шкідливість вживання пива директор з якості відповіла, що все залежить від кількості спожитого продукту. «Пиво у помірних дозах сприяє поліпшенню обміну речовин в організмі завдяки високому вмісту мікроелементів та вітамінів групи В. Пиво містить багато амінокислот, які необхідні людині», – розповіла Валентина Якимівна. До того ж, у пиві є дубильні речовини – поліфеноли, які запобігають розвитку ракових клітин.

Для підтвердження своєї думки віце-президент Української асоціації якості навела деякі статистичні дані: у розвинутих країнах на одну людину припадає приблизно 160 літрів пива на рік, в Україні  цей показник сягає 70 літрів. «На Заході ми не бачимо такої загрози алкоголізму, про яку сьогодні говорять у нас. Тому що там пиво споживають помірно і в належній обстановці. Це вважається ознакою культури людини», – підсумувала Валентина Микусевич.

Директор з якості АТ «Оболонь» побажала усім виробникам випускати продукцію належної якості: «Якщо на підприємствах приділятиметься цьому максимальна увага, то український споживач довірятиме напису «Зроблено в Україні».

Пиво не є напоєм

Настирлива, а ще краще сказати — агресивна реклама пива вже зробила його національним «напоєм» українців, росіян й інших слов'янських народів. Стереотип, ніби то пиво — це безневинний «напій», а також обсяги продажу цього зілля, що збільшуються з кожним роком, роблять свою справу — людей, що пристрастилися до пива стає все більше. Учені, що досліджують цю проблему, цілком обґрунтовано вважають неправомірним поділ спиртних виробів за ступенями їхнього шкідливого впливу на організм, оскільки серед них немає нешкідливих. Пиво, як і будь-яку іншу алкогольну суміш, з об'єктивних причин не можна називати харчовим продуктом або «напоєм», оскільки термін «напій» маскує істинну сутність наркотичної суміші й сприяє утвердженню в свідомості програми, що змушує людину отруюватися.
Всупереч цій науковій істині виробники пива, рекламуючи свій товар, прагнуть збільшити приплив покупців тим твердженням, що пиво — слабоалкогольний, нібито нешкідливий і ледве не корисний «напій». І це незважаючи на те, що за останні роки вміст алкоголю в пиві сягнув в деяких сортах 14% (що відповідає винам за вмістом спирту), в той час як за СРСР міцність пива коливалася (залежно від сорту) в межах 1,5-6%, а частіше — від 2,8% (у Жигулівському) до 3,5% (у Московському).
Свою думку з цього приводу висловили і наркологи. Але уряд України (звичайно, не без допомоги виробників пива, що одержують за своє смертоносне зілля надзвичайні прибутки) закрив на це очі: офіційно пиво виключене з розряду «алкогольних напоїв», а отже, на нього не поширюються заборони на рекламу й багато інших обмежень.

Чим небезпечне пиво?

Шкода пива для людського організму дуже велика. Загибель кліток головного мозку (які, відмираючи, виводяться з організму із сечею), порушення функцій спинного мозку, міокардіодистрофія, цироз печінки, гепатит, панкреатит, гастрит, невропатії, поразка зорового й слухового аналізаторів. Доведено також кореляцію між щоденним споживанням пива й підвищенням артеріального тиску. Одними з важких ускладнень при пивному алкоголізмі є молочнокислий ацидоз і гіпонатріємія.
      Зазвичай ЗМІ не повідомляють, що по шкідливості для організму пиво може зрівнятися із самогоном, тому що в процесі спиртового шумування у пиві, як і у самогоні, у повному обсязі зберігаються побічні продукти шумування, що супроводжують алкоголь. Це альдегіди, сивушні масла, метанол, ізопропіловий спирт, ефіри, нітразаміни та інші не менш отруйні сполуки, вміст яких у пиві в десятки й сотні разів перевищує рівень їхньої припустимої концентрації в горілці, отриманій зі спирту вищої очистки. Серед них — і психотропні речовини, які відносяться до нелегальних наркотиків. На кого розраховують рекламодавці пива? Насамперед — на обивателя, що вірить усім гарненьким казкам про доступний йому за ціною «напій». Що ж стосується гарних картинок з пивом на рекламних щитах і коротких рекламних «водевілів» на телеекранах, то вони, насамперед, адресовані молоді (щоб не втратити клієнтуру в найближчому майбутньому). Як результат — на очах у батьків тверезі діти перетворюються в питущу молодь, а питуща молодь — у батьків-п'яниць. Невже комусь ще не зрозуміло, що пивна контркультура — це початок культури наркотизму, що веде до деградації поколінь, а зрештою — до загибелі всього народу?!

Пиво — наркотик, що викликає агресію

Відповідно до сучасних досліджень, пиво — це найнебезпечніший легальний наркотик, що прокладає шлях усім іншим, більше сильним нелегальним наркотичним засобам. Саме споживання пива є першопричиною покалічених доль мільйонів наших співвітчизників. Наркологи давно прийшли до висновку, що алкоголь є найагресивнішим з наркотиків, а пивний алкоголізм характеризується особливою жорстокістю. Цим і пояснюється завершення пивних вакханалій бійками, вбивствами, зґвалтуваннями й грабунками.
Співробітник кафедри біомедичних основ життєдіяльності людини Красноярського державного педагогічного університету С. Анікін у своїй статті «Пиво — не молоко» приводить ряд прикладів, що підтверджують вищесказане. Аналогією наведених їм даних, про згубні для суспільства наслідках пивопиття, особливо для молодого покоління, є й травневі події 2002 р. на Манежній площі Москви, коли збуджені пивом футбольні фанати влаштували «широкомасштабні показові побиття» своїх співвітчизників і громадян інших країн. Був забитий до смерті випускник однієї з московських шкіл, який випадково опинився в юрбі п'яних підлітків і молоді, що громили автомашини й вітрини магазинів та жорстоко били людей, що траплялися під руку... Подібні випадки описано і завідуючим кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Шкідливий вплив пива на серце

Найбільш руйнівний і шкідливий наслідок споживання пива — хворе серце або, як назвав його німецький лікар професор Болінгер, баварське «пивне серце». Це виражається в розширенні порожнин серця, потовщенні його стінок, некрозах у серцевому м'язі, зменшенні мітохондрій й т. ін. Ці зміни пов'язані з наявністю у пиві кобальту, що застосовується як стабілізатор пивної піни. Вміст цього токсичного елемента в серцевому м'язі у тих, хто споживає пиво, перевищує допустиму норму в 10 разів. Крім того, кобальт викликає запальні процеси в стравоході й шлунку.
Існують й інші фактори, що порушують роботу серця при пивному алкоголізмі. Це, перш за все, великі порції пива як рідини, що поглинають любителі пива за один день, а також насиченість пива вуглекислим газом. Потрапляючи в організм, він швидко переповнює кровоносні судини, що приводить до варикозного розширення вен і розширення границь серця. Це — ще одна причина синдрому «пивного серця», а також синдрому «капронової панчохи», коли серце провисає, стає в'ялим і погано качає кров.

Вплив пива на гормони людини

Пиво містить ряд токсичних речовин, у тому числі й солі важких металів, що викликають зміни в ендокринній системі. Так, в організмі чоловіків при систематичному вживанні пива виділяється речовина, що пригнічує вироблення чоловічого статевого гормону тестостерону. Хміль, що застосовується при виготовленні пива, містить естрагони, подібні по своїх хімічних властивостях до естрагеолу — жіночого статевого гормону. Таким чином, в організмі чоловіка починають накопичуватися жіночі статеві гормони, що викликають у ньому істотні зміни. Так, у чоловіків, що п’ють пиво, розростаються грудні залози, стає ширше таз. А ще естрагони здатні викликати в чоловіків статевий потяг до інших чоловіків.
У жінок, що вживають пиво, зростає ймовірність захворювання на рак. Якщо пиво п’є мати грудної дитини, то в дитини можливі епілептичні судороги. Крім того, у питущих жінок стає грубшим голос і з'являються так звані «пивні вуса».

Пивний алкоголізм

Про те, що існує пивний алкоголізм, відомо давно. І хоча в очах обивателя він менш небезпечний, ніж винного й горілочний, наслідки його не менш руйнівні. В XIX столітті англійці, борючись із алкоголізмом, вирішили витиснути міцні алкогольні вироби пивом. Але незабаром їм довелося скасувати «пивний закон», оскільки його введення лише збільшувало пияцтво. Перший рейхсканцлер Німеччини Бісмарк як ніхто інший знав про шкідливі наслідки вживання пива і дав наступне визначення пивному алкоголізму: «Від пива робляться ледачими, дурними і неспроможними» (під терміном «неспроможними» малася на увазі імпотенція).
На підставі досліджень, проведених в 1985 р. у платних клініках Канади шляхом зіставлення тих, хто п’є пиво зі споживачами інших алкогольних виробів було визначено, що діагноз «пальпуюча печінка» найчастіше встановлюється в людей, що систематично вживають саме пиво. Дослідження, проведені в багатьох країнах, свідчать, що хронічний алкоголізм від вживання пива розвивається в 3-4 рази швидше, ніж від міцних алкогольних виробів. Хворі на пивний алкоголізм потраплять до лікарні у вкрай важкому, запущеному стані, найчастіше з вираженим слабоумством і зниженням особистісної оцінки.

Отже, єдиноправильне рішення

Раз і назавжди відмовившись від пива, ви уникаєте не тільки ризику стати пивним алкоголіком, але й згубного впливу алкоголю на організм.

Шкідливість самолікування

Мета: вчити учнів своєчасно звертатися до лікарів при болі у животі

До гострих хронічних захворювань черевної порожнини лікарі відносять велику групу захворювань, які потребують швидкого оперативного втручання.

Це гострий апендицит, защемлення грижі, запалення жовчного міхура і підшлункової залози, така, що кровоточить чи прорвалася (перфоративна)   виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, непрохідність кишковика.

Всі ці недуги мають спільну клінічну картину. Це, перш за все, гострий біль у тій чи іншій ділянці живота. Він буває постійний або з переймами і не проходить. З'являються диспептичні розлади — нудота, відрижка, блювота, їх супроводжують сухість у роті, спрага, підвищення    температури тіла. Часто спостерігається затримка стула і газів,  іноді — пронос, розлад сечовиділення.

   Оперативне втручання при цьому не завжди рятує життя хворого.
Після нього можуть виникати різні ускладнення. які надовго затягують лікування, а інколи вони призводять до сумних наслідків.

Так, наприклад, серед оперованих із защемленою грижею:

¨                  через дві доби після того, як звернулися до лікаря, смертність склала 10%,

¨                  через  72 години вона досягає 30%   і більше.

Нерідко при появі болю у животі хворі вдома займаються самолікуванням, приймаючи ліки, які завдають тільки шкоди.

 Родичам хворого необхідно терміново викликати лікаря. Пацієнта потрібно заспокоїти, покласти у ліжко, послабити пояс.

 Не можна при болю у животі без лікарського призначення приймати обезболюючі, спазмолітики, антибіотики.

Не можна також застосовувати холодні або гарячі грілки. Великої шкоди завдають послаблююче  або клізми, оскільки при цьому посилюється робота кишковика, що веде до розриву запаленого органу.

Забороняється самому вправляти ущімлене грижове випинання.

Нерідко появу болю пов'язують із прийомом недоброякісної їжі і хворому промивають шлунок. А це — недопустимо!

До огляду лікаря не можна   приймати їжу і пити.

Таким чином, самолікування при болю у животі дуже небезпечне, оскільки воно призводить до запущених форм хвороби з розвитком тяжких ускладнень і навіть смерті.

Запам'ятайте, що тільки своєчасне оперативне втручання при гострій патології органів черевної порожнини може врятувати життя.

Шкідливість пива та пивний алкоголізм

Це ніяка не помилка.. Настав час поговорити і про таку проблєму, пов’язану із пивом. Як виявилося - багато хто схиляється і до таких-от міркувань. Отже, починаємо.

ПИВО НЕ ЯВЛЯЄТЬСЯ НЕШКІДЛИВИМ СЛАБОАЛКОГОЛЬНИМ НАПОЄМ!

Вчені, які досліджують проблему алкоголізму, цілком обґрунтовано вважають неправомірним поділ спиртних напоїв за мірою їх шкідливої дії на організм, тому що серед них немає нешкідливих.

Всупереч такому упередженню виробники пива рекламуючи свій товар прагнуть збільшити приплив покупців саме тим, що пиво не алкогольний, а слабоалкогольний, нібито абсолютно нешкідливий і мало не корисний напій. І це незважаючи на те, що за останні роки вміст алкоголю в пиві досягає в деяких сортах 14 % (тобто відповідає винам за вмістом спирту), тоді як за часів СРСР міцність пива в залежності від сорту коливалася в межах 1,5-6%, а частіше - від 2,8% в Жигулівському до 3,5% в Московському.

ПИВНИЙ АЛКОГОЛІЗМ

Про те, що існує пивний алкоголізм відомо давно. І хоча з точки зору пересічної людини він менш небезпечний, ніж винний чи горілчаний, наслідки його руйнівні. В ХІХ столітті англійці, борючись з алкоголізмом, вирішили витіснити міцні алкогольні напої пивом. але НЕВДОВЗІ довелося відмінити "пивний закон", внаслідок того, шо його уведення ТІЛЬКИ ПОГЛИБЛЮВАЛО ПИЯЦТВО. Перший рейхсканцлер Німеччини Отто Фон Бісмарк, знаючи не з чуток про шкідливі наслідки вживання пива, дав наступне визначення пивному алкоголізму: "Від пива стають лінивими, дурними і безсилими" (під "безсиллям" малася на увазі імпотенція).

ШКІДЛИВИЙ ВПЛИВ ПИВА НА СЕРЦЕ

Найбільш руйнівним і шкідливим наслідком надмірного вживання пива є хворе серце, або, як назвав його німецький лікар професор Болігнер, баварське "пивне серце". Воно виражається в розширенні порожнин серця, утовщенні його стінок, некрозах в серцевому м’язі, зменшенні мітохондрій тощо. Визнано, що ці зміни пов’язані зі вмістом у пиві кобальта, який застосовується в якості стабілізатора пивної піни. Вміст у пиві цього токсичного елемента призводить до того, що його вміст у серцевому м’язі споживаючих пиво перевищує допустиму норму в 10 разів! Крім того, у споживачів пива кобальт викликає запалювальні процеси в стравоході та шлунку.

Існують й інші фактори, що порушують роботу серця при пивному алкоголізмі. Це, перш за все, великі порції пива, що поглинаються в день його любителями, а також насиченість пива вуглекислим газом. Потрапляючи в організм, пиво швидко переповняє кровоносні судини. Це призводить до варикозного розширення вен і розширення границь серця. Так виникає синдром "пивного серця" або синдром "капронової панчохи", коли серце провисає, стає в’ялим і погано качає кров.

ПИВО ШКІДЛИВО ВПЛИВАЄ НА ГОРМОНИ ЛЮДИНИ

Пиво вміщує ряд токсичних речовин, в тому числі солі важких металів, що викликають зміни в ендокринній системі. Так, в організмі чоловіків при систематичному вживанні пива виділяється така речовина, що пригнічує виробіток чоловічого статевого гормона тестостерона. Одночасно починають вироблятися жіночі статеві гормони, що викликають зміни зовнішнього вигляду чоловіка. У п’ючих пиво чоловіків розростаються грудні залози, стає ширшим таз. У жінок, що вживають пиво, зростає імовірність захворювання на рак, а якщо це годуюча мати, то у дитини можливі епілептичні судоми. Також у жінок стає грубшим голос і з’являються так звані "випні вуса".

ВАЖКІ НАСЛІДКИ І ШКІДЛИВІСТЬ ПИВНОГО АЛКОГОЛІЗМУ

На основі досліджень, проведених в 1985 р. в платних клініках Канади шляхом співставлення споживачів пива зі споживачами інших алкогольних напоїв, встановлено, що діагноз "пальпована печінка" найчастіше встановлюється людям, які систематично споживають пиво.

Дослідження, проведені в багатьох країнах, свідчать, що хронічний алкоголізм розвивається в 3-4 рази швидше від вживання пива, ніж від міцних алкогольних напоїв. Шкідливість пива для людського організму дуже обширна: вимирання клітин головного мозку (які, відмираючи, виходять із сечею), порушення функцій спинного мозку, міокардіодистрофія, цироз печінки, гепатит, панкреатит, гастрит, невропатії, ураження зорового та слухового аналізаторів.
Доведено також кореляцію (залежність) між щоденним вживаннм пива і підвищенням артеріального тиску. Одним із важких ускладнень при пивному алкоголізмі являється також молочно-кислий ацидоз та гіпо-натріємія.

Хворі на пивний алкоголізм потрапляють до лікарні у вкрай важкому, запущеному стані, найчастіше з вираженим отупінням і зниженням особистісної оцінки.
Отакі-от основні наслідки пивного алкоголізму...

ПИВО - НАРКОТИК, ЩО ВИКЛИКАЄ АГРЕСІЮ

Згідно із сучасними дослідженнями, пиво - це перший легальний наркотик, що прокладає шлях іншим, більш сильним нелегальним наркотичним засобам. Саме вживання пива є першопричиною скалічених життів мілйонів людей. Наркологи стверджують, що алкоголь є найагресивнішим із наркотиків, а пивний алкоголізм характеризується особливою жорстокістю. Цим і пояснюється звершення пивних вакханалій бійками, убивствами і грабіжами.

РЕКЛАМА ПИВА ЗАМОВЧУЄ ЙОГО ШКІДЛИВІСТЬ

Такий багатократний стрибок у вживанні пива не є дивним, якщо врахувати переконливо нав’язливу, різноманітну за способом подачі пивну рекламу довірливим громадянам, не мавшим до цього досвіду протистояння їй, рекламі. Чого тільки вартують яскраво оформлені величезні біг-борди в містах та на транспортних магістралях, рекламуючих надзвичайну "корисність" пива, та вбивча щоденна надокучлива реклама пива на телебаченні...

За свідченнями деяких "знатоків" пиво корисніше за молоко. Деякі ЗМІ навіть рекомендують вживати його вагітним жінкам та годуючим матерям для кращої лактації, а дітям - для більш солодкого, глибокого сну.

ПРО ОТРУЙНІ СПОЛУКИ І ШКІДЛИВІСТЬ ПИВА НЕ ЗАВЕДЕНО ГОВОРИТИ

В жодному ЗМІ не повідомлялося, що по шкідливості для організма пиво може зрівнятися тільки з самогоном, тому що в процесі спиртового бродіння і в пиві і в самогоні в повному об’ємі зберігаються супутні алкоголю значно більш отруйні сполуки (побічні продукти бродіння). Це альдегіди, сивушні масла, метанол, ефіри, вміст яких в пиві в десятки і сотні разів перевищує рівень їх допустимої концентрації в горілці, отриманої зі спирту високої очистки!

ПИВНИЙ АЛКОГОЛІЗМ ПРИЗВОДИТЬ ДО ДЕГРАДАЦІЇ ПОКОЛІНЬ

На кого розраховані реклами пива?

Перш за все, на середньостатистичного споживача, який вірить всім гарним казочкам про доступні йому за ціною напої. Що ж стосується гарних зображень з пивом на рекламних щитах і коротких рекламних "водевілів" на телебаченні, то вони, перш за все, адресовані молоді, щоб не втратити клієнтуру в найближчому майбутньому.В результаті на очах у батьків тверезі діти перетворюються в пиячу полодь, а пияча молодь - в батьків-п’яниць. Невже не зрозуміло, що пивна субкультура - це початок культури наркотизму, ведучої до деградації поколінь, а, врешті-решт, - до загибелі всього народу?

По материалам: УНИАН

Голубой экран через каждые пятнадцать минут вещает о том, что настоящие мужчины лишь те, кто пьет пиво. На ТВ хмельное пьют украинские мачо, длинноногие красавицы и даже спортивные кумиры. Так, при отсутствии национальной идеи у наших граждан формируется всеобщая любовь к алкоголю.

Несмотря на то, что пиво известно уже давно, а хмель в Европе культивируют примерно 1000 лет, до сих пор нет ясности в том, как же действует этот “напиток” на организм человека. С одной стороны в каких-то книжонках можно встретить целые оды пиву, заканчивающиеся рекомендациями употреблять пиво беременным женщинам, кормящим матерям, давать пиво младенцам “для лучшего сна”. Так где же правда?

Начнем с главного. Пиво на 92-93% состоит из воды, содержит 3-4,5% алкоголя, 3-4% сахара и азотсодержащие вещества. Кроме этого в нем много углекислого газа, пузырьки которого раздражают стенки пищевода и желудка, повышая аппетит. Неудивительно, что любители хмельного, как правило, полные.

Следующая особенность - в литре пива содержится примерно половина дневной нормы калия, который впоследствии увеличивает выведение из организма натрия. Вот почему, чтобы удержать натрий, организм требует после пива соленой рыбки, орешков и чипсов.

В ходе последних исследований, в пиве обнаружили много женских половых гормонов - эстрагенов. Поэтому у мужчин, которые много пьют, начинаются эндокринные изменения: фигура приобретает женоподобные очертания, на бедрах нарастает жировая прослойка, увеличиваются живот и грудные железы.

Таким образом, подтверждаются слова первого рейхсканцлера Германии Бисмарка: “От пива делаются ленивыми, глупыми и бессильными”. Под бессилием имелась в виду импотенция. И если у мужчин употребление пива снижает влечение к противоположному полу, то у женщин, употребляющих пиво, наоборот увеличивает, что вносит дисгармонию в семейные отношения.

К сожалению, все эти органические изменения необратимы. А что тогда говорить о сердце, вынужденном каждый день перекачивать излишнее количество жидкости, поступающей с пивом. Со временем оно заметно увеличивается в размерах и зарастает жиром, его стенки становятся более тонкими и дряблыми.

Развивается ишемическая болезнь сердца и увеличивается риск инфаркта, физические нагрузки переносятся все более и более тяжело, появляется отдышка. Врачи называют этот синдром “пивное” или “баварское” сердце.

То есть здорового сердца или почек уже не будет, а жизнь сократится лет на 7-8 - это доказано. Но об этих фактах пивовары почему-то умалчивают.

Словом, от пива больше вреда, чем пользы. Не говоря уже об алкогольной зависимости, которая развивается от неумеренного его потребления. Но любители ячменно-хмельного напитка категорически отрицают возможность заболеть алкоголизмом. “Это может произойти с кем-то, но не со мной”, - рассуждают они.

Даже “безалкогольное” пиво наносит вред, так как алкоголь в нем все же присутствует, пусть и в очень небольшом количестве. Исследования показали, что для формирования зависимости требуется около 75 г алкоголя в день. Доза, которая не вызывает нарушений - 12-20г в день. Но она рассчитана на абсолютно здоровых людей, которые ничем не болеют. А таких у нас: раз-два, и обчелся. Кроме того, даже эта небольшая доза вредна для юного организма, то есть до 21 года, и недопустима для женщин детородного возраста.

По данным статистики, 46 тысяч наших соотечественников ежегодно погибает именно от алкоголя. 40% школьников в подростковом возрасте пробовали алкоголь, чаще всего, в виде пива. Почти каждый второй украинский старшеклассник дважды в неделю употребляет спиртные напитки. А производители ежегодно наращивают выпуск хмельного напитка на 20-26%.

При этом 10% наших граждан пили, пьют, и будут пить. Для Украины - это очень большая цифра. А значит, нужны комплексные шаги, в том числе и от самих граждан, по укрощению “зеленого змия”.

Як використати вільний час

Людина так улаштована,

що відпочиває від роботи,

лише взявшись за іншу.

А. Франс

Мета: розповісти про способи зняття утоми і напруги, вчити, як правильно використовувати вільний час

Для зняття утоми і напруги після важкого дня існує два непоганих способи - сон і зміна роду діяльності.

 Але спати потрібно усе-таки  вночі, тому будемо змінювати вид діяльності.

Прийшовши додому зі школи, в обов'язковому порядку дай невеликий перепочинок "запітнілому мозку". Тому ні в якому разі не сідай відразу виконувати уроки, задані додому.

У противному випадку потрібні проводи у твоїй голові замкнуть і голова задимиться. А це далеко не вихід з положення. Тобі необхідна перерва.

І зараз у тебе з'явилася прекрасна можливість перерватися на хвилинку.

 А щоб твій час не пропадало даром, виконай тест.

Слава Кисельов дивиться по телевізору бойовики й  страшилки 10 годин на день.

Іра Гатауліна грає на комп'ютері в балду 100 годин на тиждень.

 Сергій Авілов читає книгу "Нові пригоди Олівця і Саморобкіна" 500 годин на місяць.

ЧИЄ  ВИКОРИСТАННЯ  ЧАСУ НАНОСИТЬ НАЙМЕНШОЇ ШКОДИ     ЗДОРОВ'Ю?

1) Слави Кисельова: так, ні,

2) Іри Гатауліной: так, ні;                                         

3) Серією Авілова: так, ні;

4) Нічиє.

Якщо уважно оглянутися навколо, то можна зрозуміти, що твоя квартира містить у собі масу речей, якими непогано було б зайнятися.

Скажемо, поправити  картину, що покосилася, на  стіні чи повернути на місце край килима, що відігнувся.

Навіть такі незначні дії допоможуть тобі розслабитися,  розосередитися.. Плюс до всього - у тебе розів'ється господарський хист, і в майбутньому ти станеш ідеальним господарем (чи господаркою).

Коротше кажучи, усе, що не зв'язано з зубрінням, буде тобі в благо. Також можна піклуватися про своїх ближніх. Мама, наприклад, буде дуже задоволена, якщо ти   прибереш в квартирі: помиєш  підлогу ,  пропилососиш килими.

 Папа буде щасливим, якщо ти приготуєш що-небудь на вечерю. Навіть якщо вийде не дуже  смачно, усе рівно ти обрадуєш свою родину - адже це знак твоєї уваги, спрямований до того ж на удосконалювання своїх кулінарних здібностей.

Заняття марною  справою  - те ж  саме , що і ледарство.

При наявності домашніх вихованців можна приділити час і їм.

Собак, якщо ти ще не знаєш, потрібно вигулювати час від часу. Це, до речі, непогане проведення  вільного  часу  для тебе: свіже повітря провітрить голову і ти нагуляєш собі звірячий апетит.

А при спілкуванні з іншими собачниками ти довідаєшся чимало нового і забавного про домашніх улюбленців.

Папужок і рибок можна погодувати і  заодно  помилуватися ними, тоді   тобі  гарний настрій гарантований.

Кішок і котів ми рекомендуємо ласкаво  погладити: по-перше, вони це люблять і мають потребу в ласці щодня  хоча б протягом  двадцяти хвилин, по-друге, вони мають дивну здатність знімати з  людей  нервову напругу й утому.

Непогано б розкласти який-небудь картковий пасьянс - це легка гімнастика для розуму й у той же час ти розслаблюєшся.

Якщо ти вмієш грати на якому-небудь музичному інструменті, грай на ньому. Це куди краще, ніж лежати на дивані, уп'явшись у стелю, і прослуховувати твори  наших  поп - виконавців.

Ти, звичайно, не лякайся, але науково доведено, що найбільш позитивний  вплив на організм і творчі можливості людини робить класична музика. Спробуй для розмаїтості послухати і її.

Про малювання, заняття спортом, читання книг ми промовчимо. Тому що тобі вже ясно, що, чим різноманітніше твоє дозвілля, тим здоровіша твоя психіка й організм у цілому.

Алкоголь

Мета:  Ознайомити з негативним впливом алкоголю на стан здоров’я.              Розвивати бажання уникати спілкування з людьми, схильними до пияцтва; шану, повагу до славних народних традицій.

          “Вино губить тілесне здоров’я, розумові здібності, губить добробут сім’ї і, що найжахливіше, губить душу людей і їх нащадків”.

(Л.М.Толстой)

Як ви гадаєте “Що таке здоровий спосіб життя?”

На дошці записуються думки учнів щодо поняття здорового способу життя. Наприклад:

	Поведінка людини
	Правильне харчування
Стиль життя, духовні цінності	Побут
	Рухова активність
	Умови праці
	Відсутність шкідливих звичок

Скажіть, будь ласка, яка із складових способу життя має негативний відтінок? (шкідливі звички). Давайте їх конкретизуємо.

	Шкідливі звички
Тютюнопаління		Уживання алкоголю
Надмірний перегляд телепередач		Уживання наркотичних речовин
	Переїдання

Сьогодні ми з вами поговоримо про шкідливість алкоголю. Запишіть тему уроку:

Пияцтво – це добровільне божевілля. Викрадач розуму – так називають алкоголь з давніх-давен.

Чистий спирт почали виготовляти в VI-VII ст. Араби називали його “алкоголь”, що означає одурманюючий. Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина з метою одержання спирту сприяла поширенню пияцтва. Не виключено, що саме це і стало приводом для заборони вживання спиртних напоїв, до якої вдався основоположник Ісламу Мухамед. Ця заборона згодом увійшла до зведення мусульманських законів – Корану (VII ст.). Відтоді, впродовж дванадцяти століть у мусульманських країнах алкоголю не вживали. Відступників цього закону (п’яниць) жорстоко карали.

Поширення пияцтва на Русі пов’язували з політикою панівних класів. Панувала навіть думка, що пияцтво є давньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису “Веселощі на Русі – це пиятика”. Але це наклеп на російську націю. Російський історик, етнограф, професор М.І.Костомаров повністю спростував цю думку. Він довів, що у стародавній Русі пили дуже мало. Лише на великі свята варили мед або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарку пускали по колу, і з неї кожний надпивав кілька ковтків. У будні спиртних напоїв зовсім не пили, а пияцтво вважалося  найбільшим гріхом, ганьбою.

Хвороблива пристрасть до алкоголю може виникнути у будь-якої тварини, коли її до цього привчити. Що треба для того, щоб з непитущого пацюка зробити питущого? Спосіб споювання тварин дуже простий: у воду для пиття додають щодня потроху спирту. Дозу поступово збільшують. Через місяць-другий у клітку поруч з напувалкою, з якої чути запах спирту, ставлять напувалку з чистою водою. І що ви думаєте? Пацюк п’є воду і презирливо крутить мордочкою. Зате воду із  спиртом п’є з великим задоволенням. А коли алкогольного напою у клітці нема, тварини поводяться як справжні алкоголіки: бігають по клітці, кусають одне одного, жадібно виглядають у вічка клітки, поводять ніздрями, шукаючи спиртний запах.

Якщо тварина звикає до спиртного, то що можна сказати про людину?

Встановлено, що алкоголь з руйнівною силою впливає на всі системи і органи людини.

За даними Інтернету, кожної секунди 1% населення земної кулі по мертвому п’яні. В Україні близько мільйона зареєстрованих п’яниць.

Чому люди п’ють алкогольні напої і перетворюються на п’яниць? У чому сутність і зміст алкогольної хвороби.

А що ви знаєте про алкогольні речовини?

Давайте з вами пригадаємо не тільки негативні властивості алкоголю, а й позитивні.

(Кожен учень записує те, що він знає про алкогольні речовини і ділиться з класом)

+	---
Використовується у виготовленні ліків	Згубно впливає на стосунки між людьми
Використовується у кулінарії	Руйнує власний і сімейний бюджет
Поліпшує настрій	Створює конфліктні ситуації
	Формує залежність
	Згубно впливає на здоров’я

Ми з вами з’ясували, що алкоголь не тільки згубно впливає на організм, а й допомагає нам у виготовленні деяких продуктів, допомагає у лікуванні та інше. Але ж він негативно впливає на наш організм при надмірному вживанні, при залежності. Давайте поговоримо про це.

Встановлено, що алкоголь руйнівною силою впливає на всі системи і органи людини. Звичайний шлях надходження алкоголю в організм – через шлунково-кишковий тракт. При цьому 20% прийнятого алкоголю всмоктується у шлунку, а решта 80% - у тонкому кишечнику.

Алкоголь дуже добре розчиняється в жирах і жироподібних речовинах. Тканина головного мозку складається саме з жироподібної речовини, тому спирт діє головним чином на нервову систему, руйнуючи її основу – клітки головного мозку. Загиблі клітини мозу не відновлюються. Вживання 100 г горілки приводить до знищення приблизно 7,5 тис. клітин головного мозку. Замість загиблої клітини її функції починає виконувати вціліла клітина. У цьому полягає функціональна еластичність нервової тканини. Однак це не може тривати довго. Настає такий момент, коли кількість загиблих клітин перевищує кількість вцілілих. У цій ситуації головний мозок не може виконувати призначені йому функції.

Алкоголь дуже добре розчиняється у крові і розноситься по всьому організму, виявляючи руйнівну дію на всі тканини і органи.

Систематичне вживання алкоголю призводить до пришвидчення біологічного старіння. Тривалість життя алкоголіка на 15 років менше за середньостатичну.

Діти, зачаті в нетверезому стані, і діти п’яниць народжуються із фізичними вадами, вони повільніше ростуть, у них спостерігається розумова відсталість.

Перша або початкова стадія алкогольної залежності характеризується формуванням психологічної залежності від спиртних напоїв, яка у більшості хворих формується у віці від 14 до 20 років. Людина починає пити часто, з приводу і без приводу, у все більших дозах. У такої людини звужується коло інтересів, життя стає монотонним і нудним. Чергове приймання алкоголю, як здається тому, хто п’є, знімає напруження, відсуває неприємності, дарує радість. Але, це лише короткочасний ефект.

Друга стадія формується: у дорослих – на 7-15 році регулярного пияцтва, у підлітків  та юнаків – через рік – три. Основний її симптом – абстиненція, тобто похмілля. Ранком, після вчорашнього пиятства людині погано: головний біль, нудота, апатія, упадок сил, інтенсивна пітливість, нерви на межі зриву. Вона страждає і … починакє лікуватися: п’є міцний чай , каву, ковтає анальгін. Незабаром це лікування не допомогає, і тоді  знову “на допомогу” приходить горілка. Коло замикається. Збільшується і доза випитого. Життя того, хто п’є, стає надзвичайно важким.

Третя стадія – заключна – характеризується деградацією особистотсі, циррозом печінки. Людина п’яніє вже  від маленьких доз. Третя стадія алкогольної наркоманії – це вже кінеь  хвороби! У людини починається алкогольне слабоумство, яке супроводжується епілепсією, гіпертонією, мікрокардіодистрофією, психічними розладами, білою гарячкою, алкогольними галюцінозами, безсонням і т.д.

Алкоголізм – хронічне захворювання, зумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв.

А тепер розглянемо таблицю:

Стадії   сп’яніння

І. Штучна веселість, пустощі.

Слабке сп’яніння, яке з’являється після прийому малої дози алкоголю, характеризується збудженням.

ІІ. Буйність.

Сп’яніння, при якому досягається найбільше патологічне збудження мозку, що спричиняє підвищену дратівливість, запальність, злобність, схильність до сварок і бійок.

ІІІ. Паралічність.

Збудження змінюється гальмуванням мозку. Сильне порушення координації рухів.

IV. Безумство.

Втрачається узгодженість мозкової діяльності, свідомість пригнічена, здатність думати порушена.

V. Присипленість.

Алкогольний сон, рухові акти порушені

VI. Наркозність.

Алкогольний наркоз, втрачені чутливі та захисні рефлекси, тому може втопитися в купелі або калюжі, захлинутися блювотною масою, згоріти від вогню, викликаного сигаретою, що впала з рук.

А чому ж поширюється продаж алкогольних напоїв, чому вони розповсюджуються?

Реклама і барвисті етикетки, прицмокування дегустаторів і прекрасні смакові якості гарних вин примусять будь-яку людину ще і ще раз пригубити із кришталевого келиху.

Звичайно, алкогольні напої не приносять здоров’я, однак із давніх часів людство використовує їх як засіб для підняття тонусу і настрою, як необхідний атрибут застілля і святкування. У невеликій кількості алкоголь розширює судини, створює відчуття приливу тепла і комфорту.

Як правило, це досягається невеликою дозою, яка не перевищує 20-30 мг алкоголю і дорівнює 500мл пива, або трьом келихам десертного вина, або двом чаркам міцного напою.

Медики багатьох країн прийшли до висновку, що ці дози безпечні для здоров’я, якщо їх вживати не частіше 1-2 разів  на тиждень (нормативи для дорослої людини).

Лікувальні властивості деяких напоїв

ü Кагори і мускати у невеликих дозах використовуються при хронічних гастритах із зниженою кислотністю і порушенням функцій кишечника.

ü Сухі та ігристі вина – для профілактики кишкових інфекцій і особливо холери.

ü Горілка, віскі, ром і лікери у невеликих дозах – як протишокове при травмах і сильних стресах, а також як засіб першої допомоги при переохолодженні.

У наш час у продажу часто трапляються фальсифіковані алкогольні напої. Шкода від вживання сурогатів подвійна – сп’яніння і отруєння сивушними оліями.

Єдиним способом уникнути цього є придбання спиртних напоїв у фірмових магазинах, хоча і коштують вони дорожче.

А до кого ж нам звернутися у разі допомоги?

Проблемами алкоголізму у нашій країні займається Український НДІ клінічної та експериментальної неврології, медичні заклади і Центри здоров’я.

Наслідком алкогольної залежності є антисоціальна поведінка людини у суспільстві, яка тягне за собою правопорушення, нещасні випадки і аварії.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від третини до половини хворих, що лікуються в психіатричних лікарнях, - алкоголіки. Алкоголізм став третьою за чисельністю причиною смертності людей, поступаючись лише злоякісним пухлинам і захворюванням серцево-судинної системи.

Люди, що вживають спиртне, хворіють на 20-30 % частіше; у алкоголіків у 2-2,5 рази частіше виникають розлади психіки, хронічні захворювання легень, туберкульоз.

Пристрасть до спиртного вкорочує вік людини на 15-20 років. У 40 % пияків розвивається ішемічна хвороба серця, цироз печінки.

Надзвичайно згубно позначається алкоголізм на здоров’ї потомства. У житті поколінь хронічних алкоголіків страждають меланхолією, іпохондрією, вони схильні до садизму, вбивства, самогубства. У них переважає ідіотизм, тупість, безплідність.

Особливо страждає від алкоголю жіночий організм. У них пригнічується інтелект, пам’ять, вольові якості, розвивається агресивність.

Нерідко хронічні алкоголіки стають недоумкуватими. І як тут не згадати суворі в своїй правдивості слова Л.М.Толстого, які я взяв епіграфом нашого уроку:

“Вино губить тілесне здоров’я, розумові здібності, губить добробут сім’ї, і, що найжахливіше, губить душу людей і їх нащадків…”

Більше того: всі ми переконані, знаємо, що всі біди, нещастя і горе в житті від алкоголю й паління. Тож, будьмо розумними, не губимо своє життя !

 

 Безпечне користування газом

Мета: навчити правилам дій при витоку газу

Якщо ви відчули запах газу в приміщенні, де встановлено газове приладдя:

·     негайно перекрийте вентилі на газовому приладді і крани подачі газу перед ними;

·     виведіть людей із загазованих та сусідніх приміщень;

·     організуйте провітрювання приміщень, відкрийте вікна та двері;

·     викличте аварійну службу газу за телефоном “104”;

·     з прибуттям бригади аварійної газової служби дійте за їх вказівками.

Якщо ви відчули запах газу в приміщеннях із значною кількістю людей:

·     повідомте людей, які знаходяться у приміщеннях, про необхідність негайного залишення приміщень;

·     повідомте аварійну  службу газу;

·     організуйте провітрювання приміщень;

·     не допускайте людей у  загазоване приміщення;

·     організуйте чергування біля входів загазового приміщення до приїзду аварійної бригади газової служби;

·     з прибуттям аварійної бригади служби газу дійте за їх вказівками.

Якщо ви відчули запах газу у під’їзді або у підвалі житлового будинку:

·     повідомити аварійну службу газу;

·     організуйте провітрювання під’їзду (підвалу);

·     не допускати в загазовані приміщення людей;

·     організуйте охорону місця загазованості до прибуття аварійної бригади служби газу;

·     з прибуттям бригади аварійної газової служби дійте за їх вказівками.

Запах газу на вулиці (біля газового колодязя), біля газорозподільчого пункту,  біля газобалонної установки:

·     повідомте аварійну службу газу;

·     організуйте охорону місця загазованості до прибуття аварійної бригади служби газу;

·     не допускайте людей в загазовану зону.

Вибух газу та пожежа в приміщенні:

·     негайно перекрийте вентилі на газовому приладді і крани подачі газу перед ними;

·     повідомте аварійну службу газу;

·     організуйте гасіння пожежі, при необхідності повідомте пожежну охорону за телефоном “101”;

·     надайте першу медичну допомогу потерпілим, при необхідності, викличте швидку медичну допомогу за телефоном “103”;

·     не дозволяйте входити стороннім у приміщення, де стався вибух;

·     до приїзду спеціалістів залишіть все на своїх місцях, зберігайте обстановку на місці вибуху (пожежі).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Категорично забороняється:

·     проводити самовільну газифікацію будинку (квартири, садового будиночку), переставлення, заміну та ремонт газового обладнання;

·     проводити перепланування приміщень, де встановлені газові прилади;

·     вносити зміни у конструкцію газових приладів, змінювати устрій димових і вентиляційних систем (каналів), заклеювати вентиляційні канали, замуровувати “кишеню” і люки, що призначаються для очищення димоходів;

·     вимикати автоматику безпеки і регулювання, користуватися газом при несправних газових приладах, автоматики, арматури і газових балонів. 

Неухильно дотримуйтесь правил користування газовими приладами, стежте за тим, щоб вони були  чистими і справними.

Рекомендації (Вимоги безпеки):

Користуйтеся віконними кватирками для систематичної вентиляції приміщень.

Перевіряйте наявність тяги в димоходах опалювальних печей перед розпалюванням та під час роботи цих приладів.

Стежте за справністю припливно–витяжної вентиляції.

Вимагайте від начальників житлово–експлуатаційних контор перевірки вентиляції та димоходів не менше одного разу на квартал.

Запам’ятайте:

При відсутності тяги користуватися колонками, котлами для місцевого опалення, гарячого водопостачання та печами категорично забороняється.

Не розміщуйте баки для кип’ятіння  білизни на звичайних конфорках газової плити. Посуд з широким дном потрібно встановлювати на спеціальні конфорки з високими ребрами.

Не дозволяйте дітям користуватися газовими приладами.

Економно використовуйте газ.

Не залишайте без нагляду газові прилади  увімкненими навіть на короткий час.

Будьте завжди уважні при користуванні газом – у цьому запорука безпеки!

Венеричні хвороби

Мета: пригадати з попередніх класів, що відомо про венеричні хвороби; звернути увагу на СНІД, гонорею, сифіліс – особливості їх передачі та методи захисту

Серед   численних  хвороб,   від  яких  нині   страждає людство,  синдром  набутого  імунодефіциту (скорочено СНІД) є однією з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий   збудник   -   вірус імунодефіциту   людини (скорочено ВІЛ). Сьогодні захворювання в тому числі і серед дітей, зареєстровано практично в усіх країнах світу. Вірус  імунодефіциту людини  відкрив  французький вірусолог Л.Монтанье в 1983 р. і практично одночасно з ним  -  група  американських  учених  від  керівництвом Р.Галло. ВІЛ уражає і поступово вбиває клітини крові -лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців та років, знижується, і це призводить до виникнення різноманітних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

СНІД - мало заразна хвороба. В результаті обстеження декількох тисяч хворих, зареєстрованих і світі, встановлено, що вірус СНІДу передається:

-  при статевому контакті з хворим або зараженим вірусом СНІДу, частіше при статевих збоченнях. Використання презерватива зменшує ризик зараження; в результаті використання для ін'єкцій нестерильних шприців, в основному наркоманами;

-  шляхом переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

-   від вагітної жінки, зараженої СНІДом, новонародженому.

Вірус СНІДу не передається через повітря при розмові, кашлі тощо. При користуванні спільним посудом та іншими предметами вжитку, санвузлом, ванною, басейном і т.д. заразитися СНІДом не можна. Не беруть участі в його передачі і кровосисні комахи та членистоногі (комарі, клопи, кліщі й воші). Хоча після укусу зараженої СНІДом людини в організмі кровососів вірус деякий час зберігається, зараження ним здорової людини не відбувається через те, що кровососи тільки висмоктують кров, а не вводять її під час укусу в організм людини.

Інкубаційний період від моменту зараження. ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким -4-5 тижнів, так і дуже довгим - декілька років. У середньому через 2-8 тижнів після інфікування в крові таких людей з'являються специфічні утворення, так звані антитіла проти ВІЛ, але в деяких випадках ці тіла з'являються через 6 місяців і більше. Клінічні симптоми виникають значно пізніше, а у 2/3 хворих взагалі може бути безсимптомна стадія перебігу хвороби протягом 1,5-5 років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає і клітини центральної нервової системи.

Треба сказати, що збудник СНІДу не стійкий в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури. Так; при температурі +56 - 58 °С вірус гине протягом 20 хвилин, а при температурі + 100 °С - миттєво. Вірус відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,3 % розчином перекису водню, 50 % спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або евакуювати його з організму на сьогодні неможливо.

А зараз поговоримо про такі венеричні захворювання як сифіліс і гонорея.

Збудник сифілісу - бліда трепонема, яка називається ще блідою спірохетою, у 1905 р. після тривалих пошуків була відкрита німецькими вченими Ф.Шаудіном і Е.Гоффманом.

Перебіг сифілісу в деяких випадках майже безсимптомний, що тільки ускладнює прогноз захворювання, бо часом людина взагалі не має уявлення про те, що вона хвора, і лікувати сифіліс розпочинають надто пізно, іноді лише після несподіваної появи серйозних ускладнень, до яких належать тяжкі ураження центральної системи та внутрішніх органів.

Трепонема може проникати в організм через слизову оболонку будь-якої частини тіла, а також через шкіру, якщо на ній є хоча б найменша подряпина чи тріщина, на місці початкового проникнення вона починає посилено розмножуватися й водночас поширюється лімфатичним шляхами, посилено розмножуючись і тут; зовнішніх ознак захворювання протягом 4 -5 тижнів ще немає. Цей період сифілісу називається інкубаційним.

Після цього на місці проникнення трепонеми утворюється так званий твердий шанкер - виразка чи ерозія (садно) округлої форми завбільшки з ніготь мізинця з блискучою поверхнею; вона практично безболісна й має в своїй основі значний набряк тканини, що міститься нижче; цей набряк досить різко відмежований від навколишніх незмінених тканин і має характер тонкої, ніби хрящової пластинки. Через 7-Ю днів після появи твердого шанкеру різко збільшуються регіональні (тобто найближчі до нього) лімфатичні вузли: вони рухливі, безболісні й можуть досягати розмірів голуб'ячого яйця. Після цього збільшуються усі лімфатичні вузли тіла. Залежно від загального стану організму й особливостей шанкеру (виразка чи ерозія) твердий шанкер загоюється, не залишаючи сліду, або ж залишає рубець, особливо значний, якщо шанкер ускладнився іншою інфекцією. Тривалість цього періоду сифілісу, що називається первинним, дорівнює приблизно 4 - тижням.

При подальшому прогресування хвороби з'являються явища інтоксикації організму: загальна слабкість, нездужання, головний біль, біль у м'язах, суглобах і кістках (біль посилюється вночі), підвищення температури.

Якщо хворобу не лікувати, то приблизно через 2-3 місяці висип самовільно зникає, і хвороба переходить у вторинний прихований період. У цей час кількість трепонем в організмі зменшується внаслідок того, що посилено виробляються специфічні захисні речовини. Проте інфекція ще досить сильна для періодичних загострень, які проявляються новими висипаннями на шкірі. Кожне з них має назву рецидиву, а відповідний період сифілісу називається вторинним рецидивом. Так може тривати 2-5 років, доки хвороба не перейде в третинний період.

В третинний період сифілісу в організмі розвиваються тяжкі склеротичні зміни внутрішніх органів - печінки, підшлункової залози, легень, залоз внутрішньої секреції тощо. Характерні для третинного сифілісу й глибокі ураження судин.

Основна початкова ознака гонореї - інтенсивне виділення гною із сечівника, а також значна різь і печія, які посилюються при сечовипусканні; можуть бути й болісні позиви на сечовипускання, пов'язані з поширенням інфекції на сечовий міхур. Ці ознаки з'являються через 1-3 дні після статевого контакту, під час я кого відбулося зараження, і через 7 -8 днів досягають найбільшої інтенсивності. Якщо хворого не лікувати, то через кілька тижнів хворобливі явища затихають і далі хвороба переходить у хронічну форму, розвиваючись майже безсимтомно або з незначними симптомами, до яких хворий швидко звикає. Але треба пам'ятати, що повного видужання ніколи не буває без відповідного лікування.

Можливість прихованого чи майже безсимптомного перебігу гонореї має важливе епідеміологічне значення: саме такі хворі є поширювачами інфекції. А в гострому періоді захворювання люди уникають статевих контактів.

отже, підводячи підсумок, треба зробити щонайменше два висновки: відповідь на питання - заразиться людина венеричною хворобою чи ні - прямо залежить від її поведінки; за умови правильної поведінки ймовірність захворювання дорівнює нулеві; роль виховання в боротьбі з венеричними хворобами значно вища, ніж у боротьбі з будь-якими іншими інфекційними захворюваннями. Можна стверджувати, що стійкість людини до венеричних хвороб має не тільки біологічні, а й соціальні підстави.

Викрадення  транспорту

Мета: розповісти про небезпеку, що являє собою для оточуючих і себе підліток, який знаходиться в чужому автомобілі, не має навичок і досвіду керування.

Кожному з вас, напевно, хочеться сісти за кермо автомобіля чи мотоцикла і впевнено, як дорослим, проїхати по вулиці на заздрість усім ровесникам. Але для того, щоб керувати транспортним засобом, потрібно мати посвідчення і саму машину. Не маючи ні того, ні іншого, деякі ваші ровесники все ж таки сідають за кермо.

Зрозуміло, за кермо чужої машини. Як ви розумієте, мова зараз піде про викрадення автотранспорту....

Безумовно, ви розумієте, яку небезпеку являє собою для оточуючих і себе підліток, що знаходиться в чужому автомобілі, не має навичок і досвіду керування.

Як правило, фінал таких поїздок один – дорожньо-транспорті пригоди з важкими наслідками.

Так, на початку нинішнього року. Учень однієї із шкіл області Сергій К. зі своїм приятелем повертались увечері із кінотеатру, де дивились пригодницький фільм з погонями, перестрілками. Час був пізній, автобуса довго не було і хлопці вирішили добратись додому на попутній машині. Неподалік від зупинки вони побачили “Жигулі”.  У батька Сергія була така ж машина і він жартома запропонував приятелю добратись додому, не дочекавшись, коли з’явиться власник. Розбили скло, відкрили двері, якось вдалося завести двигун.

Батько дозволяв інколи Сергію керувати машиною, і він сів за кермо. Петляючи, машина виїхала на пожвавлену магістраль. Приятелі майже дістались додому, коли побачили однокласниць. Люб’язно запросили їх до салону і запропонували покататись. Заперечень не було, так як і запитань “чия машина?”

Пройшло лише 10 хвилин і поїздка закінчилась. На повороті горе -водії замість педалі гальма натиснули на “газ”. “Жигулі” збили електроопору і перекинулись. Один із пасажирів загинув, інші у важкому стані тривалий час перебували у лікарні. Так, на початку життєвого шляху десятикласник став злочинцем. Батькам довелось відшкодовувати  матеріальні збитки, але хто поверне втрачене життя?

Що стосується відповідальності за подібні діяння, то виявляється, що ніхто з учасників “прогулянки” її не знав. Тому не буде зайвим нагадати статтю   Кримінального кодексу України ” “Угон автотранспортних засобів, тракторів або інших самохідних машин без мети їх крадіжки” карається позбавленням волі на строк до 3-х років, або виправними роботами на термін до 2 років.

Ті ж дії, вчинені потрібно або за попереднім зговором групою осіб, а так само поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства – карається позбавленням волі на строк до 5 років або виправними роботами на строк до 7 років.

Дії, передбачені частинами І або ІІ цієї статті, поєднанні з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства – караються позбавленням волі на терміном від 6 до 12 років.

Буває, що деяких ваших ровесників цікавить не сам автомобіль, а те, що знаходиться у ньому. Наприклад, магнітофони, приймачі залишені речі та ін.

Викрадення таких речей з автомобілів називається крадіжками                  (ст. 140 Кримінального кодексу України) і карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до 1 року.

Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому, а так само вчинена за попереднім зговором групою осіб або повторно, карається позбавленням волі на строк до п’яти років з конфіскацією майна або без конфіскації майна.

 ВИМУШЕНА  НОЧІВЛЯ

Мета: навчити дітей знайти нічліг в надзвичайній ситуації

Турист повинний бути готовий до будь-яких несподіванок. Заблукавши в лісі, затримавшись  там через які-небудь обставини, необхідно уміти вибрати придатне місце для ночівлі й облаштувати його так, щоб було зручно і безпечно.

Якщо ти бачиш, що змушеної ночівлі в лісі,  чи горах у ще якій-небудь безлюдній місцевості не уникнути, підготуй собі надійний притулок, що захистить тебе від холоду, вітру, опадів, а якщо справа відбувається жаркого    літа - від палючого сонця.

Вибір місця для тимчасового притулку на ніч і його облаштованість залежать від часу доби і твого фізичного стану.

 Чим менше часу залишилося до настання ночі, тим швидше і рішучіше ти повинний діяти - адже, спорудивши тимчасове    укриття або  якщо  знайшов природне, ти зможеш убезпечити своє здоров'я і життя.

Приступаючи до спорудження укриття для нічлігу, застосовуй усі підручні засоби - складний ніж, сумку, рюкзак, одяг, а також усі природні матеріали - гілки, стовбури упалих дерев, листя, мох, камені.

Якщо в тебе є плащ, пальто, клейонка, ти можеш спорудити найпростіше укриття - тент. Застромивши глибше в землю чотири палиці , накинь на них    плащ чи що-небудь інше в цьому роді.

Тент краще встановлювати в добре закритих від вітру місцях, наприклад біля густих чагарників, схилів пагорбів.

Коли в тебе досить часу і сил, ти можеш спорудити більш ґрунтовне укриття - курінь.

Основа куреня - це  жердина чи колода, установлені під кутом до землі. Ти можеш укласти довгу товсту    гілку чи стовбур дерева на високий пень, камінь. На основну    гілку чи стовбур уклади з двох сторін тичини, зроблені з міцних гілок. Потім знизу нагору уклади на тичини шарами ялинові чи соснові гілки, листя, кору, мох, суху траву.

Кожен  наступний шар повинний небагато заходити  на попередній, що дозволить більш щільно закрити курінь від вітру і стікати дощовій воді по даху   не попадати усередину.

З торців курінь також закрий гілками і будь-яким придатним матеріалом, залишивши невеликий отвір для входу. Дно куреня виклади ялиновими гілками, соломою, корою, мохом - загалом , усім, що знайдеш.

При будівництві куреня виявляй усю свою винахідливість.

 Ти можеш спорудити й односхилий курінь, виклавши на стовбур-основу тичини тільки з однієї сторони. З іншої сторони односхилий курінь може примикати до схилу пагорба, товстого дерева

Якщо на спорудження тимчасового укриття в тебе немає ні часу, ні сил, скористайся дуплами, печерами, гротами і т.п.

 Подбай про утеплення підлоги таких укриттів, настеливши на нього суху траву, гілки, одяг.

Вхід у    грот чи печеру, у якій тобі треба  перечекати   дощ чи переночувати, закрий   гілками або уклади кілька каменів так, щоб закрити ними вхід наполовину

Цілком закладати каменями вхід в укриття не можна: камені можуть розташуватися так, що їх буде дуже важко розібрати і ти виявишся в пастці, зробленій власними руками.

Набагато небезпечніше виявитися перед необхідністю ночівлі в лісі узимку. У холодну пору року для ночівлі можна розташуватися на місці багаття.

Для цього потрібно розпалити велике багаття, дочекатися, коли дрова прогорять, потім зсунути вугілля і золу убік  і на їхньому місці укласти кілька гілок, одяг, брезент.

Ночівля в зимовому лісі - мужній учинок. А  чи знаєш ти, як приготувати в цьому  випадку укриття для ночівлі?

Підкажи своїм ровесникам, що вони зробили під час зимового походу не так і як їм потрібно було вчинити у цій ситуації .

Під час зимових канікул хлопці з 10-а класу вирішили відправитися в похід.

З смерканням вони стали готуватися до нічлігу.

Знаючи, що укриття найкраще  робити так. щоб воно було захищене від вітру, хлопці розташували його під навісом скелі, і тепер їм був не страшний навіть сніг, тому що весь він осідав на його схилі.

Однак серед ночі хлопці прокинулися у величезному заметі.

ЧОМУ ДРУЗЯМ ТАК НЕ ПОЩАСТИЛО?

1) вітер уночі змінив напрямок, і їх замело;

2) уночі прийшов ведмідь і вирив собі барліг по сусідству так, що засипав курінь;

3) на хлопців обвалилася купа снігу,        

 що упала з навісу скелі;

4) Коля і Костя  грали в сніжки вночі і, захопившись, не помітили, як закидали курінь;

5) просто наступила ядерна зима, і усе покрилося снігом.

У сніжну пору для ночівлі в лісі можна побудувати укриття ескімосів, яке  вони  називають  іглу.

Для його будівлі необхідний щільний сніг, з якого потрібно нарізати однакові "цеглини".  Іглу  має круглу форму, а вхід у нього робиться в підлоги. Проникнути   можна через спеціально вириту траншею, розташовану нижче рівня підлоги.

Таке розташування входу дозволяє зберігати в іглу тепло.  Вікон тут  немає.

Сніг досить прозорий, щоб пропускати сонячне світло.

Приступаючи до будівництва іглу,   необхідно окресли на снігу рівне коло діаметром біля двох з половиною метрів - це контур майбутнього житла.

Чим менше коло, тим легше буде будувати. По прокресленому колу укладай сніжні "цеглини". Їхній верх потрібно небагато зрізати по напрямку від першого до останнього, по колу, тому перша й остання цеглини повинні стулятися один з одним сходинкою. Наступні цеглини укладають небагато похило. Зрештою   повинний вийти звід, що зімкнеться, коли ти будеш укладати останній, самий верхній ряд цеглин.

Звичайно, побудувати іглу  нелегко. Набагато простіше вирити в глибокому заметі печеру, закласти її сніжними цеглинами,   вхід улаштувати, як і в іглу, біля підлоги, до якого можна буде пробратися через траншею.

Гриби

Мета: розповісти про гриби та небезпеку, яку вони представляють; з’ясувати причини отруєнь грибами та основні симптоми при отруєнні; навчити надавати першу долікарську допомогу

Настійно радимо всім! Не збирайте та не їжте гриби зовсім. Без грибів можна прожити.

Останніми роками реєструється значна кількість нещасних випадків, пов'язаних із вживанням грибів.

Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним
продуктом харчування_: який може привести до отруєння, а іноді
й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди то
сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що
багато людей висновки робить лише. на основі свого гіркого
досвіду.                     

Основні причини отруєнь:

–             вживання отруйних грибів;

–             неправильне приготування умовно їстівних грибів;

–             вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

–             вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння: нудота, блювання, біль у животі,
посилене потовиділення, знижується артеріальний тиск, судоми,
мимовільне сечовиділення, проноси, розвиваються симптоми
серцево-судинної недостатності.                               

Щоб запобігти  отруєння  грибами,   ми  рекомендуються наступні заходи та  правила,  які необхідні для виконання  кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застереження:

*          Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте купівлі на стихійних ринках.

*          Збирайте і купуйте тільки такі гриби, про які вам добре відомо, що вони  їстівні.

*          Не збирайте гриби, якщо не впевнені, що знаєте їх - якими б апетитними на вигляд вони не здавалися.

*          Не       збирайте       гриби       поблизу       транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах. Перевірте, при можливості, гриби на радіоактивність.

*   Не збирайте невідомих грибів, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", оточене оболонкою.

*         Не збирайте грибів з ушкодженою ніжкою, старих, в’ялих, червивих  або ослизлих.

*         Ніколи не збирайте пластинчаті гриби. Отруйні гриби маскуються під них.

*         Не збирайте "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюха гриба білого кольору.

*         Не     порівнюйте     зібрані    чи     придбані    гриби     із

зображеннями    в   різних   довідниках,   -   вони   не   завжди відповідають дійсності.

*         Не куштуйте сирі гриби на смак.

*         Ще раз перевірте вдома принесені гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні - сміливо викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена ґрунтом — викидайте. Гриби ретельно промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

*         Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.    

*         При обробці кип'ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

*         Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, — грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

*         Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

*         Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

*         Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд - також може статись отруєння.    .

*         Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби  можуть викликати дуже важке захворювання — ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хвилин.

УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:
       *    "Усі їстівні гриби мають приємний смак."

*         "Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні –приємний."

*         "Усі гриби в молодому віці їстівні."

*         "Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів"

*         "Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби"

*         Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні"

*         "Отрута з грибів видаляється після кип'ятіння протягом кількох годин"

*         "Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

Первинні ознаки   отруєння   (нудота,   блювота,   біль   у животі, пронос)    – з’являються через 1-4 години після вживання грибів, в  залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин_: а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Перша допомога при отруєнні грибами.

 1. Викличте "Швидку медичну допомогу".

2. Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок:

випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.

3. Після надання первинної допомоги: дайте випити
потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду,
відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт
і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.

4.         З'ясуйте, хто вживав разом з постраждалим гриби,
проведіть профілактичні заходи.

Забороняється:

*   Вживати будь-які ліки та їжу, а надто ж алкогольні
напої, молоко, - це може прискорити всмоктування токсинів
грибів у кишечнику. Займатися будь-якими іншими видами
самолікування.

Запам’ятайте:

  Отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню.

Врятування життя  потерпілого залежить  від своєчасного надання йому допомоги. Краще недорахувати кількох грибів у кошику, ніж поставити під загрозу здоров'я, а інколи й життя своєї родини та своє власне життя.

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ З ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ

Мета: навчити дітей правилам з електробезпеки та розповісти про електротравми

   

Виконуйте самі і попередьте рідних, близьких і знайомих про необхідність  виконання правил безпеки при використані електроенергії

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

-        торкатися проводів різного призначення;

-        прибирати обірвані дроти без захисних засобів;

-        накидати на дроти різні предмети;

-        робити переносні, тимчасові проводки із випадкових дротів;

- користуватись електроприладами з   несправною вилкою, вимикачем або скрученим дротом  с порушеною ізоляцією;

-        самостійно ремонтувати електричну проводку, електроприлади;

-        вставляти в електророзетки цвяхи, сірники та інші предмети;

-        замінювати електролампи без вимкнення електрики;

- доторкатись одночасно до ввімкнутого електроприладу та заземлених частин;

-        користуватись в металевих гаражах напругою вище 36В;

-        вмикати електрочайники і самовари без заповнення їх водою;

- переставляти холодильники, пральні машини, телевізори тощо без вимикання їх з мережі;

- влаштовувати ігри біля трансформаторних підстанцій, електроопор, біля діючих насосних станцій;

- якщо ви побачите обірваний дріт лінії електропередачі, не наближатись до нього ближче 8-10м, негайно повідомте про це дорослих, попередьте прохожих про небезпеку.

Електротравми

 При дотикові до неізольованих електричних про­водів людина може бути уражена електричним струмом. При цьому у неї може бути короткочасна або тривала втрата свідомості, що супроводжується зупинкою дихання і розладом діяльності серця. З'являються опіки у місцях входу і виходу струму. У деяких ви­падках ураження током спричиняє миттєву смерть.

Для надання допомоги ураженому перш за все необхідно припи­нити подальший вплив струму на нього, вимкнувши рубильник, відки­нувши сухою палицею провід або відтягнувши самого потерпілого. При цьому не можна торкатися голими руками ні до провіда, ні до ураженого. Якщо немає гумових рукавиць, той, хто надає допомогу, повинен обмотати свої руки якоюсь частиною одягу, сухою ганчір­кою, бажано взути гумове взуття або стати на суху дошку. Відтягую­чи ураженого, необхідно брати його не за тіло, а за одяг.

Якщо уражений непритомний, але дихає самостійно, роблять те ж саме, що й при стані непритомності. На місця, де від зіткнення із струмом утворилися опіки, накладають стерильну пов'язку. Якщо уражений не дихає, негайно роблять штучне дихання.

  

Аксіоми загартовування

Мета: повторити загальні правила загартовування, особистої гігієни, вчити берегти своє здоров’я

У середній кліматичній смузі України найкращий час для загартовування-кінець весни-літо; на півдні-ще й березень, квітень, вересень. Втім, не біда, якщо за вікнами негода: за правильного використання води й повітря різної температури таким процедурам не завадять навіть морози.

У якому віці найкраще розпочинати загартовування? Відповідь однозначна: якомога раніше! Річ у тім, що звичка, вироблена в юному віці, переростає з часом у стійку потребу. До чого ж такі процедури прекрасно впливають на загальний розвиток усього організму.

В основі загартовування лежать кілька обов`язкових   принципів. Підкреслюю: обов`язкових, бо ж оминувши бодай один із них, зведете нанівець усі попередні зусилля.

Перший і найголовніший-систематичність занять. Коли перерва в загартовувальних процедурах сягає двох тижнів; слід повертатися знову до початкової стартової температури води або повітря. Якщо ж вона затягується на місяць-півтора, результати попередніх оздоровчих вправ ніякої користі не принесуть.

  А як же бути, коли на тривалий час занедужаєш?       

  При серйозних захворюваннях від цих спеціальних процедур доводиться відмовитись. Коли нездужання незначне, лікар порадить вам , як пом’якшити, дещо знизити вплив температурних подразників.

Другий важливий принцип загартування поступовість. Умови процедур, дозування холоду й тепла слід змінювати не раптово. Надзвичайно важливо враховувати й реакцію-відповідь організму (про це детально піде мова далі).

На кожному загартовувальну процедуру організм відповідає почастішанням пульсу, затримкою дихання, сиротами на тілі тощо. Згадайте, як перехоплює подих, коли несподівано опиняєшся під струменем холодної води. За усім цим і треба дуже уважно стежити. Якщо реакція щодня слабшає, можна збільшувати навантаження, коли ні - негайно пом’якшувати умови.

Ні в якому разі не слід поспішати здобути «залізне» здоров’я одразу, інакше не минути лікарняного ліжка. Але пам’ятайте і про те, що, скажімо, незначне зниження температури води при обтиранні чи обливанні не дає бажаних наслідків. Тому треба знати тут «золоту середину» і неухильно дотримуватися її.

Допоможуть вам у цьому такі критерії самоконтролю.

Якщо після загартовувальних процедур не лише почастішав пульс, змінилась глибина, частота дихання, а й додалося тремтіння, шкіра стала «гусячою», посиніли губи-значить, вода чи повітря були надто холодними.

Одразу закутуйтесь у рушник, ще краще-зробіть масаж або самомасаж, доки шкіра не порожевіє.                        

Коли ж після процедури організм не відповів ніякими змінами в диханні й серцебитті, слід збільшити температурні навантаження. Таким же чином можна оцінювати й тривалість процедур.                        

Третій принцип загартовування полягає в тому, що оздоровчий засоби повинні бути різноманітними. Чому? Приміром, ви застосовуєте лише подразнення холодом. Організм ваш досить швидко виробить відповідну редакцію на них, але перед спекою буде пасувати, як і раніше.

Чому сонце повітря і вода мають таку цілющу силу.

У чистому повітрі понад 20 відсотків кисню (взимку і на весні його вміст може зростати), 0,03-0,04 відсотка вуглекислого газу, понад 79 відсотків азоту та інших  елементів, надзвичайно потрібних людському організму.

Давно було помічено, що люди, які живуть в гірських долинах, поблизу бурхливих білопінних рік, водограїв, довше живуть, рідше хворіють. Вчені зацікавились цим. Виявилось, що повітря тут насичена іонами – негативно зарядженими частинками. У горах Абхазії, приміром, B одному кубічному сантиметрі їх міститься близько 20 тисяч, на міських вулицях 100-200, а у квартирах – всього 40-50. Іонізація повітря відбувається головним чином під дією радіоактивних процесів у ґрунті й атмосфері, космічного опромінення тощо. Особливо інтенсивна вона під час грози. Чимало іонів і B морському прибої, біля фонтанів, тому дихається тут помітно легше. Суттєво впливають на людський організм і температура, вологість тиск, рух, теплопровідність повітря, їхнє співвідношення. Чимало важать різноманітні домішки речовин, що містяться B атмосфері, скажімо, йод, солі натрію, калію, мікроелементи, на які особливо багате морське повітря.

 А з чим порівняти цілющість хвойного лісу?  Тут не лише підвищений Вміст кисню, а й фітофтидів – захисних речовин рослин, котрі пригнічують хворобливі мікроорганізми (їх тут до речі, B 40-50 разів менше ніж у місті).  

В лісовому повітрі ступінь іонізації кисню в 2-3 рази вищий, ніж у морському, або над ярами чи полем і B 5 – 1 0 разів вищий, ніж у місті. На озеленених вулицях пилу утричі менше, ніж у кварталах, де немає дерев. Зелені насадження здатні фільтрувати навіть радіоактивні елементи.

Тепер зрозуміло, чому перебування на повітрі, особливо у лісі покращує самопочуття, підвищує працездатність, допомагає відновити сили  після хвороби.

Не менш дійовий інший природний фактор - сонячне проміння. У ясну днину за півгодини людське тіло отримує понад 250 тис. калорій (цієї кількості тепла достатньо, приміром, щоб закип'ятити самовар місткістю близько І6 склянок). Та сонце дарує нам не лише тепло. Під дією сонця в нашому організмі відбуваються складні біохімічні перетворення в клітинних елементах шкіри й нервових закінченнях, змінюються функціональний  стан різних органів і систем. Недарма ж бо сонце називають джерелом життя на планеті...

Згадайте зображення сонячного спектра. Тепловий ефект - головним чином, викликають інфрачервоні, червоні й оранжеві його частини Жовті й зелені — діють на зорові аналізатори. Сині, фіолетові й ультрафіолетові - переважно втишають на біологічні процеси в організмі, стимулюють синтез вітаміну Д, активізують обмін фосфору я кальці» - надзвичайно важливих елементів життєдіяльності  людини. Ультрафіолетові промені викликають розщеплення складних білків, внаслідок чого в клітинах шкіри утворюється особлива барвна речовина - меланж і шкіра  засмагає. Така пігментація шкіри захищає організм від шкідливої дії сонячних променів, точно регулюючи  дозу опромінення.

Уміло загартовуючись сонцем, можна запобігти або сприяти лікуванню туберкульозу, різноманітних захворювань шкіри, суглобів, кісток тощо. Якщо ж тривалий час з певних причин не бувати на сонці, то фізіологічна рівновага організму порушується, розвивається так зване сонячне голодування, людина слабне, починаються навіть серйозні розлади здоров'я.

Третій «кит» загартовуванні - вода. Відомо, що теплопровідність її в 28 разів вища, ніж повітря. Тому за  +35⁰ С на повітрі ви знемагаєте бід спеки; а вода такої ж температури видається ледь теплою.

Як же використати таку особливість? На які критерії орієнтувалися?

При обливанні холодною водою вас на кілька секунд проймає холодом, а потім організм починає дбати про «підігрів». Посилюється обмін речовин, поглиблюється дихання, стимулюється діяльність серцево-судинної й нервової систем і невдовзі по тілу розливається приємне тепло. Але якщо процедура обливання затягується, настає гак зване повторне переохолодженій організму: тремтіння, «гусяча шкіра». Б такому разі слід негайно вибиратися з води, інакше захворієте! Отже, треба чітко визначити отой температурний проміжок, який дає цілющий ефект; зміцнює здоров'я. Причому слід пам'ятати: вода - найсильніший з усіх загартовувальних засобів.

Вам, напевне, доводилося бачити « моржів » - людей, які купаються взимку в крижаних ополонках. Ще дивовижні йоги результатів досягають йоги на Тібеті: за 30-грздусного морозу, оголені до пояса, вони виходять на лід гірського озера, намочують в ополонках простирадла і висушують їх тут на своїх спинах. Звичайно, ніхто з них ніколи не хворіє -  уміння направляти внутрішню енергію на вироблення тепла в організмі надійно захищає їх бід стужі...

ПОВІТРЯ

Найкраще розпочинати оздоровчі процедури з загартовування повітрям. Що ж обрати насамперед: перебування надворі в легкому одязі, сон на повітрі чи повітряні ванни? Перший засіб найкорисніший тоді, коли у вас є гарний маршрут лісом; полем, берегом моря чи річки. Але утримуйтесь гнилих боліт, застійних водойм, забруднених промисловими відходами, особливо стоками з хімічних підприємств Шкідливе для здоров'я й повітря, насинене вихлопними газами автотранспорту, значною кількістю пилу (тому тримайтеся подалі від великих автомагістралей чи залізниць).

У окремих людей може виникнути ускладнення навіть від аромату квітучих садів або лугів, з'явиться алергійна нежить, висипання на шкірі, бронхіт... В такому разі слід звернутися до лікаря і з'ясувати причину алергії, відповідно змінити й маршрут прогулянок.

Корисний для здоров'я І сон на свіжому повітрі. Скажімо, більшість
довгожителів Кавказу саме так і відпочивають. Втім, і в помірних широтах за
теплої погоди дуже корисно спати на балконі, веранді                                                                                                          

Повітряні ванни приймають, роздягнувшись, повністю або до ж до пояса.  Ванни можуть бути холодними (температура повітря не перевищує +6 - +14 ⁰С, прохолодними (+14⁰ - +20⁰ С), індиферентними (+20 - +22 )  теплими (+22 - +30 ⁰ С), гарячими (понад +30 ⁰С).

Приймаючи повітряні ванни, треба зважати й на дію вітру. Він не лише змінює температуру повітря, а й збуджує рецептори шкіри відкритих частіш тіла (ніби масажує їх, відтак активізує _,творення тепла в. організмі). Загартовування повітряними -.-ваннами найкраще розпочинати влітку при температурі -+-20-+22Х, поступово привчаючи тіло до все холоднішого повітря.

Перші процедури слід виконувати в кімнаті а ось через 2-3 дні можна вже виходити надвір. Спершу на 5 хвилин, а потім щодня збільшувати тривалість   . ванн на стільки ж, доводячи перебування на повітрі до 40-60 хвилин. Першого разу найкраще вийти на вулицю за безвітря або ж знайти затишне місце. Надалі освоївшись, можна займатися вправами н за гіршої погода.

Якщо почуваєтеся нездоровим, без поради лікаря повітряні ванни не приймайте. Існує чимало тонкощів у оздоровленні повітрям. Скажімо, не рекомендується навіть легкі процедури виконувати натщесерце чи одразу після того, як попоїли. Важливо правильна обрати й положення, в якому прийматимете повітряні ванни: лежачи напівлежачи чи рухаючись. За прохолодної погоди найкраще на повітрі виконувати гімнастичні вправи а потім переходити до водних процедур.

Взимку найбезпечніша температура для занять на повітрі - мінус І8-20°С, а за безвітря навіть мінус 25^СС. Коли ви, загартовуючись повітрям, у легкому спортивному костюмі нормально почуваєтесь при температурі 5-10 градуси морозу, вважайте, що досягли хороших результатів.

СОНЦЕ І ДРУГ, І ВОРОГ

Поступовості слід дотримуватися й використовуючи цілющі фактори сонячного проміння.  Недарма починається ця розповідь про улюблене багатьма засмагання з перестороги. Щоліта в поліклініки звертається  чимало людей, котрі отримали сонячні опіки. Мучить їх не лише біль_; а її розлади нервової, серцево-судинної, дихальної систем.

Дехто, засмагаючись, навіть переохолоджується і, звичайно, дивується, що серед літа на пляжі схопив нежить чи застудився.

Річ у тім, що під дією сонячних променів судини шкіри розширюються, створюючи оманливе відчуттю тепла, яке тримається від години до кількох діб. Людина не відчуває зниження температури ні ввечері, ні за негоди, отож не дбає про достатньо теплий одяг...

Яких же помилок припускаються часом, загартовуючись сонцем?

Насамперед не всі одягаються в легке, світлих тонів вбрання, і організм швидко перегрівається. До цього ж призводять і виснажливі тривалі кроси чи тренуванні на сонці, спрага. Дуже чутлива до ультрафіолетової радіації і   сітківка ока отож якщо не носити захисних окулярів, можна розладнати зір.

Неабиякої шкоди своєму здоров'ю завдають ті, хто засмагає не вранці, а опівдні коли проміння сонця падає прямовисно. До того ж, у цей час воно недостатньо послаблене атмосферою). Далеко не всі, прийшовши на пляж, починають приймати сонячні ванни в тіні, де проміння розсіяне...

У юному віці здебільшого прагнуть засмагати біля річки, озера чи моря, щоб заодно й поплавати, покупатися. Це добре. Але чи відомо вам, що входити у воду під час сонячних ванн шкідливо для здоров'я? Так само, як і уникати тіні після перебування на сонці і у воді. Нерідко така безпечність чи незнання призводять навіть до нещасних випадків.

Як же, уникнувши негараздів, узяти сонце в спільники?

Найкраще засмагати в середній кліматичній смузі нашої країни - з 10 до 12 години, а на півдні - з 8 до 11 години. Перші сонячні ванни слід приймати 5-10 хвилин, не довше. Протягом цього часу підставляйте промінню по черзі груди, спину, боки. Поступово тривалість процедури можна збільшити до 40-60 хвилин, але не перевищувати 1.5 години.

Якщо на пляжі у вас заболіла голова, починає огортати сонливість чи з'являється дратівливість, слід одразу ж перебратися в тінь. Не виключено, що-таке погіршення самопочуття зумовлене зниженням артеріального тиску.

Закінчувати приймання сонячних ванн найкраще за годину до обіду чи вечорі.

Засмагаючи, добре рухатись, займатися гімнастичними вправами чи спортивними іграми. А. ось спати на сопці небезпечно. Втративши під час сну самоконтроль, можна отримати тепловий удар. Ягодо ви все ж захотіли прилягти, то поверніться ногами в напрямку до сонця, голову прикрийте рушником, ще краще - легким солом'яним капелюхом.

Після купання, не варто одразу виходити на, сонце. Волога шкіра надто чутлива до ультрафіолетових променів, і  можна попектися. Тож краще просохніть у тіні.

Щоб засмага на тілі була гарною скористайтеся: "засобом природної косметики: перед сонячною ванною змажте шкіру гвоздичною, горіховою, персиковою чи ін. олією.

Нерідко від перебування на сонні з'являється ластовиння, неоднаково розподіляється засмага   В таких випадках допоможуть  сонцезахисні й інші креми. Можна також протирати відкриті ділянки шкіри лимонним соком або кислим молоком. Для знебарвлення ластовиння часто використовують березову емульсію, лимонну воду (з розрахунку: на склянку - кілька шматочків цитрусу ), воду, в якій потовчено корінь свіжої петрушки (розчин готують звечора, а застосовують вранці попередньо процідивши).

Якщо ви все-таки не вбереглися від сонячних опіків, доведеться звернутися до лікаря-косметолога.

Вроджені пігментні плями слід обов’язково захищати від сонці і оберігати від травм. Коли ж така пляма починає  збільшуватись або змінює забарвлення, треба піти до дерматолога чи хірурга і ні в якому разі не пробувати виводити їх самому.        

ВОДА

Значний оздоровчий ефект на організм справляє вода, але, як ми уже казали, тільки тоді, коли дотримуватися усіх принципів загартовування.

Найбільше непокоять ті, хто збирається без спеціальної підготовки й тренувань подивувати знайомих плаванням у ополонці  чи обливанням крижаною водою. Майте на разі: у підлітковому й юнацькому віці «моржування» взагалі не рекомендується, куди ефективніші інші види загартовування. До того ж, навіть у зрілі роки «моржами» стають не одразу, а після . тривалих занять і обов'язково під контролем досвідчених тренерів і лікарів. Та й навіть за таких умов далеко не кожному щастить плавати в ополонці...

Тому краще вдатися до хоча й не таких екзотичних; зате надійних і ефективних загартовувальних процедур: душу, обливання, обтирання укутування приймання ванн тощо.

Однією з важливих умов тут є правильний вибір температури води. Розрізняють холодні ванни (температура води не перевищує +16 С), прохолодні (+16-+28 °С), гак звані індиферентні (+29-+35 °С), теплі (+36 -+39) , гарячі (вище +40 °С).

Водні процедури діють набагато сильніше, ніж повітряні. Тому не затримуйтеся довго в басейні, річці або морі. Найкраще збадьорюють і загартовують організм короткі, але енергійні процедури.

Загартовування водою також варто розпочинати навесні або влітку, але не переривати його потім упродовж року. Оптимальна температура повітря  за такого «старту» - в межах +17 - +20 ⁰С*, знижувати її можна лише після адаптації організму

Водні процедури найкраще приймати вранці, одразу після сну чи ранкової гігієнічної гімнастики. По їх завершенню шкіру енергійно розітріть м'яким рушником до почервоніння.

Останній Фактор вельми показовий, і його слід навчитися контролювати. Спершу при контакті з водою шкіра упродовж 1-2 хвилин блідне, оскільки кровоносні судини звужуються, потім рожевіє, внаслідок їх розширення (така реакція особливо важлива, бо ж підвищує витривалість організму, його стійкість до простудних та інших захворювань). Але не можна допускати подальшого переохолодження, що виражається зблідненням , а то й синюшністю шкіри.

Нажаль, доволі часто доводиться бачити у воді дітей і підлітків, які вже тремтять, побуряковівши від холоду, а на берег, виходити не хочуть. Крім шкоди здоров'ю таке, з дозволу;сказати, «загартовування» нічого не дає.

Температура води для початкових процедур має бути індиферентною, «байдужою». найкраще +34° - +35°С. Можна «стартувати» й у приємно прохолодній воді за температури +29° - +33°С. Така вода не збуджує й не дратує. Протягом 1-2 тижнів поріг холоду опускають уже до +12°—14°С, а то й нижче. залежно від того, як пристосувався ваш організм. Знижувати температуру води слід поступово, на один градус щодня. Контроль здійснюють за реакцією шкіри. Лише перша й друга, фази (збліднення шкіри протягом 1-2 хвилин, а потім почервоніння) дають оздоровчий ефект. Якщо ж знову морозить, посиніла шкіра, значить режим загартування обрано неправильно. Температуру води треба одразу підвищити або ж укоротити процедуру. Можна також діяти холодом чи теплом на окремі частини тіла, комбінувати різновиди процедур.

Слід враховувати к тиск струменів на шкіру. Чим струмінь води сильніший, тим холоднішою буде процедура.

У юному віці реакція посиніння шкіри найчастіше спостерігається при купанні у відкритих водоймах. В такому разі слід одразу ж виходити на берег і зігріватися.

Усі гігієнічні процедури з використанням води - умивання, ванни душ полоскання: горла та інші - можуть успішно застосовуватися й для загартовування. Але робити це треба уміло: Був випадок, коли хлопець регулярно загартовувався холодним обтиранням до пояса а ноги мив... теплою водою. Тож усі його зусилля зводилися нанівець.

Яке же чинити правильно?

Передусім подбайте про те, щоб у приміщенні де ви займаєтеся водними процедурами, не було протягів .інакше, діючи на мокру шкіру, воші викличуть додаткове переохолодженню а там і до захворювання недалеко. З цих же міркувань влітку вибирайте місце для водних процедур у затишку.

Для загартовування водою не обов'язково плавати в морі чи спеціальному
басейні. Здоровим і витривалим можна стати у звичайнісінькій квартирі, на
своєму по дворі чи вулиці.                                                                                                          

Добре, приміром, ходити босоніж росяною чи мокрою від дощу травою
навесні і влітку, а взимку - по кімнаті. У перші дні такі процедури обмежують
3-5 хвилинами, а згодом доводять до І5-20 хвилин.. Не забудьте після цього
обмити ноги водою кімнатної температури (+18°-+22°€) ретельно витерши сухим рушником, надягти шкарпетки.

Через 2-і тижні можна вже приступати до городіння по воді» .Якщо немає поряд ріки чи моря, не біда: достатньо стати в миску з водою кімнатної температури і походити на місці. У перші дні тривалість такої процедури 30 секунд, потім час її поступово збільшують до 3 хвилин. Температуру води ще три дні знижують на 1°С і доводять до +12° - +14°С. Дію такої процедури можна посилити, підіймаючи рівень води (максимально - до колін) у ванні. Після «загартовуючого ходіння» ноги також добре обливати водою кімнатної температури (особливо - ступні) до почервоніння й відчуття тепла.

Так само використовують умивання чи миття рук і ніг. Щоб запобігти
захворюванню зубів і слизової оболонки рота, слід полоскати їх водою
кімнатної температури. А коли це саме регулярно (вдень і ввечері) робиш й з горлом, то незабаром забудете про ангіни, тонзиліти й інші захворювання
носоглотки.                     

На кожне таке полоскання достатньо півсклянки кип’яченої води. Причому сам момент булькання рідини в горі має тривати якомога довше, для чого треба робити як найглибший вдих. Ця процедура корисна й тим, що належить до дихальної гімнастики, а отже, розвиває легені.

Процедуру обтирання, як правило, починають з рук, від зап'ястя до плеча
(губкою, серветкою чи рушником, змоченим у воді кімнатної температури)
рівномірними, доволі швидкими рухами. Після цього мокрі ділянки треба
розтирати сухіші рушником до почервоніння шкіри. Через 3-5 днів обтирають
уже всю верхню частину тіла: руки, груди, спину. Дуже зручно робити це
рукавицею, спеціально зшитою з бавовняної тканини. Коли мине 2 тижні,
можна обтирати усе тіло: руки, груди, живіт, спину, ноги. На всю процедуру
витрачають 2-3 хвилин

Через тиждень після повного обтирання знижують температуру води на 1°С  кожні 3-5 днів, поступово доводячи її до -t-12°С -+14°C.

Обтирання найкраще робити після ранкової зарядки. Воно бадьорить,
активізує скли. Можна й перед сном, але водою помірної температури і не
розтиратися сухим рушником.          

Після двомісячних процедур 12-14-градусною водою можна переходити
до обливання..                     

Починають з температури +20°С. Першого тижня обливають плечі, передпліччя й кисті рук, наступного - і ноги. Потім корисно зробити самомасаж і обов'язково розтертися сухим рушником.

Через півмісяця таких вправ оплітаються вже повністю: спершу - руки й ноги потім струмінь води спрямовують на нижню частину тулуба, ззаду й спереду, після чого обливають спину й голову. Ще тиждень повного опливанні - і температуру води поступово знижують на 1°С через кожні 3 процедури, доводячи її до -+12 -+14°С.

Найсильніша форма загартовування - прохолодний і .холодний душ, вони до всього ще й механічно подразнюють рецептори шкіри.

Спершу температура води мас бути +30 +35°C, а тривалість процедури -
хвилина. Потім за описаною вище методикою струмінь води роблять дедалі
холоднішим, а тривалість його дії на тіло збільшують  до двох хвилин. Надалі
корисно приймати душ зі змінною температурою води, для чого 2-3 рази
чергують 30 35 градусний струмінь із 15-20-традусним по 3 хвилини кожен.

Коли ви будете дотримуватися рекомендацій, водні процедури подарують вам бадьорість, підвищать працездатність. Але якщо ви відчули, що якась із них вас надмірно збуджує, хоча б злегка драгун ви погано засинаєте, слід одразу ж відмовитись від неї.

Водні процедури, про яві йшла мова, можна й комбінувати. Скажімо,
вранці « ходити по воді», а ввечері обсіватись водою. Усі ці процедури треба
виконувати щоденно..

До ефективних засобів загартовування належить і купання  в водоймах. Адже на організм тут впливають не лише метеорологічні,
температурні, механічні фактори, а й різноманітні рухи, які ви робите під час
плавання, вправ, ігор.

Починати купатись найкраще тоді, коли вода, скажімо у ставку, нагрівається до +18 +:20-С і такою ж буде температура повітря. А закінчується купальний сезон за температури вод+10 +12°С і +14  +15°С повітря.

Якщо організм недостатньо загартований, «стартовий» заплив має відбутися у воді, не холодніше за +20°С, і температурі повітря +24-+25° C. Спершу купаються протягом 3-5 хвилин, поступово догодять до п'ятнадцяти хвилин, а згодом - до півгодини. У початкові 4-5 днів у воду заходять раз на день, потім - двічі з інтервалом не менше 3-4 годин.

Найкраще купатися вранці або ввечері. Але не слід забувати, що у воду не можна заходити розгарячілому, спітнілому, так само, як і стомленому. Після їди купатися можна  лише  через 1,5—2 години .

Дуже корисні морські купання. На. тіло тут додатково діють хімічні й механічні подразники. Удари хвиль збільшують тепловіддачу тіла, активізують роботу м'язів, тонізують серцево-судинну, дихальну й нервову системи. Мікроскопічні кристали хлористого натрію, на. які багата морська вода, помітно покращують самопочуття людини.

Серед сильнодіючих загартовувальних засобів особливе місце посідає розтирання снігом Але до цієї процедури можна переходити лише тоді, коли дозволить лікар.

Починають обтирання снігом у приміщенні. Після адаптації організму, за гарного самопочуття можна займатися цим і надворі. Спочатку протягом 2 - хвилин розтирають верхню частину тіла, потім - ноги.

Зміцнює здоров'я людини й російська баня з парною. Стьобаючи себе віником, ви стимулюєте виділений поту, приплив крові до шкіри, м'язів, внутрішніх органів. Корисно, ж де робили в давнину, після бані обливатися холодною водою чи розтиралися снігом.

Теплові процедури також дарують значний заряд здоров'я й бадьорості На
відміну від дії холоду, котрий спершу звужує судини, за тепла вони розширюються. Загальне зігрівання тіла розслаблює гладку мускулатуру  внутрішніх органів, покращує роботу нирок посилює виділений жовчі, підвищує секрецію шлунка підшлункової залози. Поєднанні процедур зігрівання й охолодження заспокоює організм, втамовує біль. 

Лікарі ще  застосовують теплові ванни, компреси. Загальні теплові ванни, наприклад, заспокоюють центральну нервову систему, добре знімають втому, безсоння дратівливість. Приймати їх слід перед сном, не раніш як через 1-2 години по вечері. Температура води має бути близько +35 +38 C. Тривалість процедури - 15-20 хвилин. Температура води увесь час має бути сталою, бо ж відхилення в будь-який бік не дасть бажаних результатів.

По закінченні процедури обливаються теплуватою водою (+26 +27 С)_; висушують (але не розтирають) тіло рушником і одразу ж  лягають у ліжко.

Щоб зняти .втому й напруження, можна приймати вдома й. сольові ванни, їх роблять так: 0,5—1 кг солі розчиняють у ванні, вщерть наповненій водою, а для хвойно-сольових процедур додають ще 2 таблетки хвойного екстракту. Температура води не повинна перевищувати +35°С. Приймати ванну слід через день за 2 години до сну, не більше як 10-15. хвилин. Після цього необхідно півгодини спокійно полежати.

Загально гігієнічні ванни слід приймати вдома 1-2 рази на тиждень, а то й частіше. 

 Зір і світло

Мета: розповісти про те, як вибрати правильне освітлення, і як воно впливає на зір

Правильне освітлення робочого місця позитивно впливає на працездатність людини, знижує стомлюваність і сприятливо діє на його здоров'я, у тому числі і на зір.

Зір - дуже важливий для людини орган почуттів: приблизно 90% всієї інформації, одержуваної їм, надходить через органи зору.

Постарайся вибрати кращий варіант освітлення свого робочого місця, використовуючи наші рекомендації.

Освітлення буває різних видів - природне, штучне (загальне, місцеве і комбіноване) і сполучене.

Природне світло проникає в приміщення через вікна, прозорі    стіни або верхні прозорі перекриття.

На ступінь освітленості впливають час року, час доби, погода, розміри вікон і прозорих перекриттів, ступінь світлопроникності стекол, колірне фарбування стін і стелі приміщення, а також рослинність і будинки напроти вікон.

На зиму з осінню, похмуру погоду і розмір вікон ти вплинути не можеш, але ступінь світлопроникності стекол ти в змозі збільшити: стекла повинні бути чистими, тоді і природного світла в приміщенні буде набагато більше.

Ще тобі потрібно знати , що  в кімнаті  зі світлими стінами і світлою стелею стає світліше.

 Природне освітлення краще штучного, тому що не тільки більш сприятливе для зору, але і дозволяє заощаджувати електроенергію.

Якщо ти робиш    уроки чи виконуєш яку-небудь роботу за столом у світлий час доби, коли природного освітлення досить, то постарайся, щоб твій стіл стояв прямо перед   вікном чи ліворуч від вікна. На  робочу повкрхню  стола  світло  повинно  падати  зліва.

Штучне освітлення використовується при недостатній кількості природного.

Його створюють електричні джерела світла, воно може бути загальним чи комбінованим.

Загальним штучним освітленням називається освітлення, при якому приміщення   освітлює одна загальна освітлювальна установка  ( світильник ).

Місцеве освітлення - це освітлення, спрямоване на робоче місце. Джерело місцевого освітлення (настільна лампа, торшер) потрібно обов'язково встановлювати так, щоб світло падало з лівої сторони.

 Тільки тоді тінь від твоєї руки і від предметів не буде падати на об'єкт твоєї роботи.

Одне тільки місцеве освітлення застосовувати не можна, тому що робоче місце буде освітлено, а інші місця приміщення - ні, і очам прийдеться часто переключатися від яскравого світла до недостатнього, а це приводить до швидкого стомлення очей і погіршенню зору.

Комбіноване освітлення здійснюється за допомогою місцевого освітлення і загальної освітлювальної установки - це освітлення, спрямоване на робоче місце.

Штучне освітлення приміщення сильно залежить від чистоти плафонів і люстр. Частіше стирай пил з настільних ламп, люстр і плафонів у себе вдома . Якщо в тебе перегорить лампочка, попроси батьків її замінити, але не роби цього самостійно! Це дуже небезпечно! Попроси батьків замінити слабкі лампочки на більш яскраві. Це потрібно зробити не тільки вдома, але й у школі.

Природне освітлення і штучне можуть використовуватися разом. Суміщеним освітленням називається одночасне використання природного і штучного освітлення яри недостатності природного світла для виконання якої-небудь роботи.

Як ти думаєш, у чому складалася помилка Еллочки Потьомкіної? Правильно відповівши на питання тесту, ти допоможеш дівчинці зберегти зір і її ніколи не будуть дражнити "чотирьохокою".

Еллочка Потьомкіна дуже любила свій письмовий стіл. Особливо красиву лампу, що чудово вписувалася в інтер'єр кімнати. Еллочка завжди ставила її з правої сторони, тому що провід був короткий, і далі не дотягувався.

Коли Еллочка робила уроки, через тінь від правої руки вона не бачила, де закінчується сторінка. Тому половина домашнього завдання залишалася на столі.

До того ж Еллочка стала погано розрізняти своїх однокласників.

ЩО ПОТРІБНО БУЛО ЗРОБИТИ ЕЛЛОЧЦІ,ЩОБ ВРЯТУВАТИ СВІЙ ЗІР?

1) виключити лампу зовсім і писати на листі ватману, що займає весь стіл;

2) перестати робити домашнє завдання і піти дивитися телевізор;

3) пересунути стіл і поставити лампу з лівої сторони;

4) залишити лампу на місці і купити відповідні до  кольорі очей окуляри.

Не перестарайся, вибираючи освітлення для свого робочого місця.

Пам’ятай, що занадто яскраве освітлення так само шкідливе для зору і погано впливає на працездатність, як і занадто тьмяне.

Кращим є освітлення, що не ріже ока і дозволяє їх  під  час  роботи не напружувати.

Напевно дуже цікавою і корисною  для тебе буде інформація про те, що колірне оформлення приміщення впливає на людину.

Кольори можуть впливати на працездатність, настрій і навіть самопочуття людини, заспокоюючи його чи дратуючи.

Червоний колір вважається дратівним. Він змушує людину зібратися і підвищує бойовий настрой.

Зігріває і бадьорить жовтогарячий колір. Він підвищує працездатність, активність.

Добре піднімає настрій жовтий колір, а зелений заспокоює.

Синій і блакитний кольори зменшують фізичну напругу, вважається, що вони навіть можуть регулювати ритм подиху.

Не слід зловживати чорним кольором, тому що він різко погіршує настрій. Це похмурий і важкий колір.

Білий колір для робочої обстановки теж малокорисний, тому що викликає апатію. Він занадто холодний і нудний.

ПРОФІЛАКТИКА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

(черевного тифу, дизентерії, холери, паратифів і харчових отруєнь)

   

Мета:  розповісти про дієві заходи профілактики кишкових інфекцій і харчових отруєнь

    Джерелом інфекції при гострих кишкових захворювань часто буває хворий чи бактеріоносієм, тобто людина, яка перенесла кишкову інфекцію і видужала, але продовжує виділяти протягом тривалого часу збудників хвороби у зовнішнє середовище.

    Шляхи поширення кишкових захворювань різноманітні. Інфекція від хворого передається здоровій людині при спілкуванні, через забруднені їжу, воду і т.п. Небезпечними переносниками хвороботворних мікробів є також мухи і гризуни.

Для попередження гострих кишкових захворювань і харчових отруєнь працівники харчоблоків повинні строго виконувати санітарні правила, що стосуються умов, термінів збереження і реалізації готових страв, обробки сирої і готової продукції, миття устаткування, інвентарю і посуду.

Умови, термінів збереження і реалізації готових страв, обробки сирої і готової продукції, миття устаткування, інвентарю і посуду. Умови збереження і реалізації швидкопсувних продуктів передбачені спеціальними санітарними правилами. Кожен швидкопсувний продукт повинний мати якісне посвідчення(сертифікат). Варто строго стежити за наявністю посвідчення, у якому зазначена дата виготовлення, якість продукту і терміни його реалізації.  

При виявленні продуктів сумнівної якості потрібно негайно повідомити керівника чи медпрацівника закладу. Швидкопсувні продукти варто зберігати при температурі від +4 до +6С. Для цього краще використовувати холодильні камери.

При кулінарній обробці продуктів необхідно дотримуватись технологічного процесу, щоб виключити можливість зараження хвороботворними мікробами готових страв при їх знаходженню поряд із сировиною.

У дитячих дошкільних установах забороняється давати дітям холодець, паштети, макарони по – флотські, млинчики з м'ясом, кондитерські вироби, качині і гусячі яйця.

   Молочні продукти необхідно обов'язково піддавати термічній обробці(молоко кип'ятити перед кожною видачею його дітям, сир уживати тільки у виді сирників, пудингів, запіканок).

Забороняється використовувати в їжу молоко, що прокисло.

Усі ці продукти відносяться до особливо швидкопсувних. У них при порушенні температурного режиму і термінів реалізації можуть розмножуватися мікроорганізми, що викликають гострі кишкові захворювання і харчові отруєння.

Особливо ретельно необхідно стежити за чистотою кухонного устаткування й інвентарю. Після кожного використання їх варто мити 1% розчином кальцинованої соди (1 столова ложка соди на 1 літр води) і потім обробляти 0,2% хлорним вапном (1 склянка 10% розчину хлорного вапна на 10 літрів води).

Кухонне устаткування й інвентар повинні бути промаркіровані відповідно до їх призначення.

Обробні дошки, ножі і столи після роботи потрібно очищати від залишків їжі й обдавати окропом, а віхті, щітки, лопатки - прокип'ятити і потім опустити в дезинфікуючий розчин.

Столовий посуд необхідно мити в трьох водах при температурі не нижче 45 - 50 з додаванням при першому митті гірчиці 0,5 – 2% або кальцинованої соди (0,5 – 2 столові ложки соди на 1 літр води), при другому – 0,2% розчину хлорного вапна чи хлораміну. Температура води для ополіскування чистого посуду повинна бути не менш 70.

Посуд при роздачі повинний бути тільки в сухому виді.

Для профілактики кишкових інфекцій необхідно постійно вести боротьбу з мухами і гризунами: закривати вікна і двері марлевою або металевою сіткою, у приміщенні вішати мухоловки, липкий папір, ставити мухомори, мишоловки, забивати нори гризунів битим склом.

Знищувати мух і гризунів хімічними засобами можуть тільки спеціалісти – дератизатори.

Дотримання особистої гігієни працівниками дитячих закладів – один із заходів профілактики кишкових інтоксикацій.

Працівники харчоблока повинні ретельно стежити за чистотою тіла, одягу, мити руки після кожного забруднення. перед приготуванням її, при переході від обробки сирих продуктів до обробки готових.

Необхідно намагатися не допускати гнійничкових захворювань, порізів шкіри рук. При їхніх виникненні потрібно відразу ж звернутися до лікаря (до медпункту).

Працювати слід  в санітарному одязі – білому халаті, фартусі, чи косинці, ковпаку. Одяг завжди повинний бути чистим і цілим. Забороняється заколювати халат шпильками або голками. носити в кишенях сторонні предмети.

      КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ПРИНОСИТИ ДО ХАРЧБЛОКУ ОТРУЙНІ, ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ТА  ЛЕГКОЗАЙМИСТІ РЕЧОВИНИ.

  Виходячи на тривалий час з харчоблока, санітарний одяг потрібно знімати. Його також необхідно знімати і залишати на вішалці перед відвідуванням туалету.

  Призначення санітарного одягу – охороняти продукти і готову їжу від можливого інфікування.

  При особливо брудних роботах (перенесення тари, прибирання) необхідно одягати спеціальний одяг.

  Санітарний і спеціальний одяг повинен зберігатися в передбаченій для цього шафі з індивідуальними відділеннями.

  Перед прийомом на роботу, а потім раз у квартал усі працівники харчоблоків дитячих установ повинні проходити огляд дермато - венеролога з проведенням лабораторних досліджень на гонорею і сифіліс, один раз у 6 місяців – обстеження на туберкульоз.

  Обстеження на наявність збудників кишкових інфекцій проводиться по епідпоказникам у терміни, установлені місцевою санепідемстанцією.

  Ретельне виконання усіх вищевказаних правил – дієві заходи профілактики кишкових інфекцій і харчових отруєнь…

 

 КОЛИ  Я  СЕРДИТИЙ...

Щира сила людини не в поривах,

 а в нерушимому спокої

Л. Н. Толстой

На жаль, у школі трапляється   всяке, і яка-небудь ситуація може дуже тебе розхвилювати чи розлютити.

 Наприклад, "злоблива" учителька поставить тобі двійку за контрольну чи тебе остаточно виведе із себе сусідка по парті, розповідаючи нецікаві тобі подробиці чергового серіалу.

Ти можеш уже з поганим настроєм прийти в школу - зіпсувати його встигли батьки (заборонивши піти на дискотеку), кондуктор (зажадавши в тебе проїзний квиток) чи хто завгодно ще. Коли ти заходиш у клас у такому нерайдужному настрої, ти нагадуєш бомбу, що може вибухнути від одного лише    слова   чи  погляду, що викликав твоє невдоволення.

Довідався якось Вовин папочка, що синочок його посварився в школі з приятелем, побив його, а потім пристрілив.

Повертається він додому і починає сина виховувати:

-          Ти чого ж це, Вовка, зовсім від рук відбився?Врахуй, такі справи до добра не доведуть! Чого доброго, ще і курити почнеш, а то  і, упаси Господь, до пляшки потягнешся!

Якщо все описане дійсно нагадує твоє поводження, то тобі потрібно терміново переглянути свої манери. На жаль, у житті будь-якої людини бувають чорні і білі смуги.

Під час чорної смуги, коли на тебе як з рога достатку сиплються всілякі неприємності, так і хочеться знайти винуватця всіх напастей. А їм, цим винуватцем, може бути хто завгодно - приятель, учитель, однокласник, завуч, тільки не ти сам.

Запам'ятай, якщо в тебе зараз чорна смуга, не потрібно накидатися на навколишніх з обвинуваченнями. Справі це не допоможе, лише погіршить твій настрій і збільшить твою образу. У такій ситуації необхідно глянути на все те, що відбувається очима сторонньої людини.

Якщо ти, йдучи в школу, міркував про те, як "дістала" тебе молодша сестриця постійними скаргами і докорами, а побачив в  класі на своєму стільці однокласника, вибухнув довгою обвинувальною мовою, то щира причина твого вчинку - у роздратуванні на сестру, а не в образі на однокласника.

Вичитує учителька Вовочку:

- Ну і скажи мені, будь ласка, навіщо ти стукнув Петьку портфелем з підручниками по голові?

- Так розумієте, Марьіванна, я йому вже тисячу разів говорив, що характер у мене рівний, спокійний, а він усі ніяк вірити не хотів...

Якщо до агресивних вчинків тебе змушує поводження кого-небудь із хлопців у школі, тобі необхідно знати, що сварки і бійки не кращий вихід з конфліктної ситуації. Бійку можна виправдати тільки тоді, коли тобі приходиться застосовувати фізичну силу для самооборони: якщо хтось тебе вдарив першим чи уникнути бійки не було ніякої можливості.

 А якщо до тебе підійшов однокласник і сказав, що завжди вважав тебе головним тупицею у вашому класі, не варто накидатися на нього з кулаками - це не буде виправданою самообороною.

У будь-якому класі, у будь-якій школі є забіяки, улюблене заняття яких - затіяти бійку і показати свою силу і молодецтво. Кращий засіб боротьби з такими людьми - це не сила мускулів, а сила розуму і волі, якими вони, як правило, не володіють.

Подумай, як би ти повівся  на місці героя нашого тесту.

Петя Біснуватий прийшов на дискотеку зі своєю подружкою Катрусею Перебежкіною. Поки Петя купував апельсиновий сік, його однокласник Юра Уводецкий запросив Катю на танець.

ЯК ЗРОБИТЬ ПЕТРУСЬ?

1) розіб'є апаратуру, щоб зірвати дискотеку;

2) виллє апельсиновий сік Каті на голову;

3) поб’ється з Юрою й улаштує Каті скандал;

4) привітається з однокласником і запропонує усім разом випити по склянці апельсинового соку.

Головне - не виступай зачинателем бійок і не дозволяй цього іншим.

Усі проблеми можна вирішити без застосування сили.

Адже не випадково війни закінчуються мирними переговорами.

І запам'ятай ще одне важливе правило - у конфлікті завжди виграє той, хто зберігає холоднокровність і не піддається негативним емоціям і почуттям. Напевно тобі приходилося зауважувати, що всі супергерої відрізняються приголомшливою витримкою і здатні не губитися навіть у самих небезпечних ситуаціях.

 Радимо брати з них приклад!

 

Легкозаймисті речовини

Диму під решетом не удержиш.

Народна  мудрість

Мета: розповісти про небезпеку легкозаймистих речовин, звернути особливу увагу на бензин

Загоряння побутових електроприладів не єдина причина пожежі в квартирах. Іноді це пустотливі рученята - як правило, або справа  дітей   зовсім нерозумних, або підлітків-експериментаторів.

Згадай чудове вираження "СІРНИКА ДІТЯМ - НЕ ІГРАШКА" і зроби відповідні висновки.

Занадто багато легкозаймистих речовин знаходиться навколо нас. Для великої пожежі досить пального,   речовини  чи  матеріалу і джерела запалення. Щоб не стати таким джерелом самому, потрібно навчитися  користуватися   сірниками   вкрай обережно, особливо поблизу пальних речовин - бензину, гасу, лаку, фарб.

Користаючись газовою плитою, потрібно уважно стежити, щоб газ не йшов задарма, тому що, якщо ти вчасно не устежиш за його витоком, відбудеться вибух газу і зразу  ж  розпочнеться пожежа.

Правда; тобі вже буде все рівно.

Якщо ти готуєш собі щось на газовій плиті, дотримуй правила безпеки: уміст  чайника чи каструлі може "утекти" і залити вогонь у конфорці.

Ясна справа, газ горіти перестане, але подача його не припиниться. А от це і є  небезпечним  для життя.

Папа має за  звичай тримати для побутових цілей    вдома чи в гаражі бензин. Бензин - річ гарна: і фарбу відтерти, і запальничку заправити. Але варто пам'ятати про те, що він легко спалахує і горить дуже  добре. Тому необережне використання бензину може легко спричинити  сильну  пожежу.

Пам’ятай   про це!

Дуже часто причиною пожежі стає сигарета, вірніше, погано погашений недокурок. Ти в нас не куриш, але цілком припустимо, що твій батько балується палінням. Так що ти можеш виявити свою високу свідомість, якщо станеш постійно нагадувати батькові  про можливі наслідки.

Добре, якщо він прислухається до твоєї ради.

Татові  також не слід залишати свої запальнички в місцях прямого влучення сонячних променів або поблизу газової чи електричної плити: невеликий вибух від  перегрітої  на  сонці запальнички теж може сприяти виникненню пожежі.     Тому бути безтурботним - небезпечно.

Якщо ти прочитаєш цей тест, то зрозумієш, що причиною пожежі можуть стати самі на перший погляд безневинні вчинки.

Фарбуючи віконні рами, Сергій Растєряєв забруднив свої улюблені джинси. Знаючи, що плями від олійної фарби найкраще  виводити бензином, він  дістав з полички з батькових запасів флакон з цією рідиною і прийнявся за підступну пляму. Привівши джинси в порядок, Сергій викинув ганчірочку, просочену бензином, у сміттєве цебро і відправився дивитися свою улюблену передачу.

Через  якийсь час згодом мама Сергія вирішила приготувати обід і, включивши   газову конфорку, викинула сірник у те ж сміттєве цебро. Ще через якийсь час, коли вся родина села обідати перед телевізором, папа Сергія відчув запах гарі - на кухні бушувало полум'я.

ЩО Ж ВІДБУЛОСЯ?

1) у кухню залетіла кульова блискавка;

2) дідусь грав із сірниками;

3) бабуся ворожила зі свічею на нареченого і заснула;

4) від непогашеного сірника зайнялася просочена бензином ганчірка;

5) молодший брат Сергія вирішив на практиці освоїти всі прийоми пожежегасіння в умовах,       

                                     максимально наближених до реальних.

Якщо ти гостюєш у бабусі в селі, а вона користається гасовою лампою, тоді тобі повинно бути відомо, що гас відноситься до пальних легкозаймистих речовин. Тому потрібно бути вкрай  обережним у своєму бажанні вивчити принцип дії такої лампи.

Варто  їй тільки перекинутися, якщо  вона запалена,   і ти не зможеш більше гостювати в бабусі - ніде буде зупинитися.

Ще одна мудра рада: ніколи не став поруч із джерелом   вогню   чи тепла легкозаймисті предмети.

Подібне попередження відноситься до флаконів з аерозолями, дезодорантами, лаками і засобами для укладання волосся - якщо їх розпорошувати поблизу вогню  то   пожежі не уникнути.

 

На упаковці  завжди вказується, що зберігати  чи тримати їх  поблизу вогню неприпустимо. Послухайся - даремно писати такі слова не будуть

Лісова пожежа

Іскру гаси до пожежі.

Народна мудрість

Мета: ознайомити з правилами поведінки у лісі

Будь-якому туристу відомо, що кращі дрова для багаття - це сухі гілки хвойних дерев: ялин, сосен, кедрів, модрин. Такі дрова цінуються в похідних умовах дуже високо, тому що добре горять і не сильно димлять.

Але саме через ці якості хвойної деревини найстрашніші  пожежі і виникають у ялинниках, соснових борах і інших хвойних лісах.

Тому, якщо ти  опинився у такому лісі, тобі потрібно з крайньою обережністю поводитися  з вогнем.

Навіть під  час  дощу засохлі нижні гілки  хвойних дерев залишаються сухими і легко спалахують від найменшої іскри.

У хвойному лісі, особливо там, де багато молодої порослі, і від невеликого багаття можуть зайняти гілки  найближчих дерев, вогонь перекинеться на сусідні дерева - і спалахне так названа верхова пожежа, згасити яку вкрай складно.

У процесі верхової пожежі вогонь охоплює всі яруси лісу, від листків,  хвої і трави біля підніжжя дерев до їхніх верхівок.

Палаючі хвойні ліси гасять за допомогою самої могутньої протипожежної техніки, однак і це часто приводить лише до незначних результатів , а  тому  вигорають величезні   лісові простори.

Тепер ти знаєш, що в хвойному лісі потрібно дуже обережно звертатися з вогнем. А от школярі, про які піде мова, забули про цьому і наразили на небезпеку життя своїх товаришів і свої. А як би ти зробив на їхньому місці?

Улітку хлопці і дівчата з 10 "В" класу відправилися в ліс. Вони довго бродили по сосновому борі і, коли зовсім вибилися із сил. вирішили зробити привал на невеликій галявині.

Друзі розвели  багаття, підкріпилися і відпочили.

Коли всі пісні були проспівані і всі ігри переграні, хтось запропонував стрибати через багаття, і всі стали підкидати у вогонь сухі гілки. Полум'я швидко перекинулося на молоденьку сосонку, що стоїть поблизу, а з неї і на інші дерева.

Друзі виявилися в самому центрі пожежі.

ПРО ЩО ЗАБУЛИ ХЛОПЦІ, РОЗВОДЯЧИ БАГАТТЯ?

1) на випадок пожежі треба було захопити із собою вогнегасник;

2) перш ніж розводити багаття, треба було вирубати галявинку діаметром не менш 100 метрів;

3) серед них немає Снігурки, щоб вчасно загасити багаття;

4) не можна розводити великі багаття в хвойних молодняках, оскільки це може привести до верхової лісової пожежі;

5) сірник дітям - не іграшка.

У хвойному лісі краще не тільки утриматися від розведення багаття, але і не користатися сірниками, запальничками, будь-якими вогненебезпечними приладами.

Не можна залишати в хвойному лісі нічого легкозаймистого - пального, просочених ним    тканин чи  дров.

Якщо ти бачиш, що хтось збирається або  вже розвів  багаття в хвойному лісі, сповісти про це в   лісництво   чи міліцію.

На воді

Де вода, там і біда.
 Народна мудрість

Мета:  навчити, як діяти при нещасних випадках на воді

Ти вже чув  про те , що робити, якщо став свідком нещасного випадку на воді. Думаємо, що, виявившись у такій ситуації, ти виявиш героїзм і будеш діяти не гірше фахівця зі служби 911.

А тепер давай поговоримо про те, як зробити врятованому тобою постраждалому першу медичну допомогу.

Насамперед необхідно перевірити, чи не забиті його дихальні шляхи яким-небудь річковим сміттям — водоростями, піском, тванню, Для, цього треба заглянути йому в ніс і спробувати відкрити рот. Щоб очистити дихальні шляхи, потерпілого повертають на бік і піднімають за ноги — щоб голова знаходилася внизу.

Можна покласти потерпілого животом на своє коліно (якщо, звичайно, його вага дозволяє це зробити) і сильно натиснути на грудну клітку. Тоді вода виллється зі шлунка і дихальних шляхів. Якщо потерпілий знаходився у воді недовго і його дихальні шляхи не наповнилися великою кількістю води, цього заходу буде досить, щоб  привести  його   у норму. Звичайно після звільнення дихальних шляхів людина починає сильно кашляти.

Тоне в морі чоловік. Кричить, борсається... А на березі стоїть рятувальник із усіх сил намагається докричатися до потопаючого, махає правою рукою і репетує.

— Ти греби!.. Греби!..

Той не чує, борсається. Рятувальник ще голосніше:

— Та   греби ж ти!.. До берега греби!.. Підходить до йому Вовочка і говорить.

— Дядьку, так що ж це ви правою рукою махаєте і репетуєте, коли у вас у лівій руці мегафон? Ви у нього все і скажіть. Рятувальник повертається до Вовочки, підносить до рота мегафон і говорить:

— Відвали, пацан!

Потім повертається до потопаючого, махає рукою і репетує.

— Греби, мужик, греби  до  берега!..

Що робити, якщо потерпілий після очищення дихальних шляхів не виявляє ознак життя?

Необхідно якомога швидше починати робити штучне дихання «рот у рот» чи «рот у ніс»,  або, говорячи словами медиків, реанімувати потерпілого. Для цього його необхідно покласти на спину і забезпечити прохідність дихальних шляхів, тобто максимально закинути голову назад, поклавши одну руку на чоло, а іншу — під шию. Зміщаючи щелепу постраждалого вниз, відкрити йому рот. При штучному  диханні  «рот у рот» потрібно затиснути ніздрі потерпілого, покласти на його рот носова    хустка чи марлю, щільно обхопити його рот губами і зробити сильний видих в  рот  потерпілого.  Можна скористатися і методом «рот у ніс». Для цього потрібно закрити рот потерпілого і робити видих у його  ніс. Можна одночасно використовувати і той, і інший спосіб.

Сподіваємося, що ти ніколи не розгубишся, якщо тобі прийдеться робити кому-небудь штучне дихання. А зараз — тест.

Друзі-школярі відпочивали в літньому таборі. У день Нептуна вони скинули в річку свого улюбленого вожатого Вітю Сокирку. Не знали хлопці, що він не вміє плавати. Вожатий, пускаючи бульби, сховався під водою. Хлопчиська всією юрбою кинулися на допомогу і витягли Вітю на берег.

АЛЕ ЯК ПРИВЕСТИ ЙОГО В ПОЧУТТЯ?

1) хльостати по щоках, поки руки не утомляться;

2) покласти Вітю животом через коліно, щоб вилити воду з легень, і зробити штучне дихання;

3) змазати п'яти йодом, а якщо не допоможе — полоскотати;

4) вилити на голову пляшечку  нашатирного спирту;

5) відтягнути за ноги в табірний медпункт.

Після двох-трьох видихів потрібно подивитися на грудну клітку потерпілого і перевірити на шиї, на сонній артерії, чи зап'ясті, є чи пульс  чи ні. Якщо під час твого видиху ти помітиш, що грудна клітка потерпілого піднімається, з'явився пульс, виходить, ти зробив усе правильно і дихальні шляхи потерпілого  запрацювали.

Якщо пульсу немає, приступай до закритого масажу серця. Поклади долоню на нижню частину грудини постраждалого (трохи вище сонячного сплетення), спираючись на неї основою долоні.

Долоню іншої руки наклади зверху, різко  качком надавлюй на грудину і швидко відпускай долоню. Масаж серця потрібно робити одночасно, паралельно  із  штучним диханням, а точніше — після кожного видиху.

При такому способі серце стискується між грудиною і хребтом, відбувається викид крові, грудна клітка розширюється, і серце  знову наповняється кров'ю. У більшості випадків такий спосіб діє дуже ефективно.

Нещасливі випадки бувають не тільки в літню пору — сприятливий сезон для купання в річці й озері. Нерідко деякі хлопчики і дівчинки, що люблять випробувати міцність льоду навесні, виявляються під водою. У крижаній воді людина не може знаходитися довго — їй загрожує  загальне переохолодження організму і смерть. Тому потопаючого необхідно якнайшвидше витягти з води, зняти з його мокрий одяг і взуття.

По можливості першу медичну допомогу краще робити в теплому приміщенні, якщо є така можливість. Знаходячись довго в холодній воді, потерпілий може одержати обмороження, тому при наданні медичної допомоги потрібно використовувати прийоми, що починають при обмороженні.